Трагедія Бабиного  Яру

 В останні дні вересня людство відзначає 75-ті роковини кривавої трагедії, яка сталася в Бабиному Яру  на початку Другої світової війни.

За два дні 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру німці розстріляли  33 тисячі чоловік. Всього по різним підрахункам , за час окупації  Києва гітлерівцями,  тут було знищено  до 200 тисяч мирних жителів.

Голокост – його породила  фашистська свідомість , повна відчуття своєї переваги над  іншими націями.

  Масові страти продовжувалися аж до самого відходу німців  з Києва. 10 січня 1942 року були розстріляні 100 матросів Дніпровського загону  Пінської  військової флотилії. У 1941-1943 роках у Бабиному Яру  було розстріляно 621 член ОУН (фракція С.Бандери), серед них українська поетеса Олена Теліга і  її чоловік,  5 циганських таборів,

Крім того, на місці військового табору частин РСЧА був відкритий Сирецький концтабір, в якому містилися комуністи, комсомольці, підпільники, військовополонені та інші. 18 лютого 1943 в ньому були розстріляні троє гравців футбольної команди «Динамо» - учасників «Матчу смерті»: Трусевич, Кузьменко та Клименко. 

Всього в Сирецькому концтаборі загинуло не менше 25 000 чоловік. Відступаючи з Києва і намагаючись приховати сліди своїх злодіянь, нацисти в серпні - вересні 1943 встигли частково знищити табір, вирили і спалили на відкритих «печах» безліч трупів, кістки перемелювалися на спеціально привезених з Німеччини машинах, попіл був розсипаний по всьому Бабиному Яру.

Бабин Яр став спільною могилою для  людей різних національностей, які стали жертвами  нацистського режиму.

Кров мільйонів невинних людей  не дає нам права  забути про одну  з найбільших трагедій  ХХ  століття…

Спочатку вони прийшли за комуністами,

і я промовчав, адже я не комуніст.

Потім вони прийшли за євреями,

і я промовчав, адже я не єврей.

Потім вони прийшли за членами профспілок,

і я промовчав, адже я не член профспілки.

Потім вони прийшли за католиками,

і я промовчав, адже я не католик.

Потім вони прийшли по мене.

І вже не лишилося нікого,хто міг би заступитися за мене.

(М. Немюллер)

Еко-мандрівка

Чарівне моє довкілля .

  Однією з найактуальніших проблем сучасності є взаємодія людини з природою. Сьогодні найголовнішою проблемою  людства є проблема, що стосується кожної людини, кожної істоти на землі.  Ніякі блага  цивілізації не замінять нам  чистого повітря, прозорих водоймищ, вільних від шкідливих домішок  продуктів харчування та води.

 На часі жити за іншими правилами – екологічними, усвідомлюючи, що 

людина -  це лише частина Природи й Космосу, із законами і силами яких вона мусить рахуватися.  Не владарювати над нею, бути не «царем природи», а її необхідним  елементом. Здатним узгоджено функціонувати в складній , відлагодженій системі.

     Саме цій темі була присвячена еколого-пізнавальна подорож «Чарівне моє довкілля», яку здійснили  разом з учнями  6 класу Смолінського НВО та шкільним психологом Мироновою Наталією Василівною.  Мандруючи прекрасними куточками нашого селища ми провели вікторину «Яка це рослина?», прибрали сміття біля річки Кільтень, на фоні красивих  краєвидів зроили  фото на згадку. На протязі всієї подорожі  не переставали захоплюватись чарівними краєвидами нашого краю.

Ми живемо на багатій, щедрій, прекрасній землі. І ми не маємо права забувати, що сьогодні просто любити природу, милуватися її красою мало. Ввійти в природу другом, бути її добрим господарем – закликаємо ми всіх.

 Після відпочинку на природі, приберіть за собою сміття і це буде  ваш патріотичний вчинок.

Свято врожаю

«Вдячно душею схилюся,

Богу за хліб помолюся»

   Чудова пора – осінь! Час збирати урожай і радіти тому, що було вирощено своїми руками, час підвести підсумки і поглянути  вперед.

Завершенням клопіткої праці за народним звичаєм є свято-подяка  матінці Землі за гарний врожай.

  Це час, коли кожна господарка  починає пригадувати кращі рецепти заготовок на зиму. А щоб  кращими рецептами могли скористатися всі бажаючі  в бібліотеці  організували  справжнє свято.

   На свято врожаю   в бібліотеку завітала сама Осінь  з  привітаннями та подякою за сумлінну працю на землі.   Присутніх ознайомила   з народними традиціями цієї пори року , віруваннями,  легендами   ,  народними прикметами  . Цікавим було повідомлення  від співрозмовників  про    рослини  які не переносять шум.

   Гості по черзі читали  вірші про осінь  відомих українських поетів,   слухали пісні.

    Окрасою свята стала  книжково-овочева виставка  «Моя дача – моя гордість», на якій представлені  ягоди, фрукти, овочі ,  література по технології їх вирощування  та   книги по кулінарії.

    За святковим столом можна було скуштувати гарбузову кашу, варення з груш, домашню випічку, фіто-чай , фрукти. За  дружньою  бесідою господині поділилися кращими своїми рецептами  випічки та консервування.

  При підведенні підсумків всі прийшли до висновку , що  всі ми відповідальні за долю свого спільного дому – планети Земля. Потрібно намагатись жити так, щоб земля навколо нас залишалася  щедрою, прекрасною, багатою, щоб цвіли сади і співали пташки.

   Час промайнув швидко, учасники заходу отримали заряд хорошого настрою.

 Знання – це скарб, а книга – ключ до нього

   День знань є хвилюючим і  незабутнім святом для  всіх учнів, студентів, їх батьків, вчителів і викладачів, а також усіх тих людей, які хоч якось пов’язані  з обслуговуванням школярів і студентів. Але найбільше йому радіють, ті хто в цей день вперше йде до школи.

 Серед традицій українського народу завжди почесне місце займала освіта. Однією з перших в Європі почала діяти Києво-Могилянська  академія. Достойними поваги завжди були люди , які знали грамоту.

     Варто знати кілька історичних фактів , що стосуються цього дня. Спочатку цей день відзначали  всі народи   як свято жнив. У нашій країні ще за часів Петра Першого  в цей день було прийнято  святкувати Новий  Рік.  Але потім Новий Рік було вирішено  перенести на 1 січня, за зразком європейських країн.

Нині 1 вересня – є державним святом  під назвою «День знань»

Офіційно День знань почали відзначати в СРСР  з 1984 року. До того, як  День 1 вересня отримав  статус державного  свята , він був навчальним днем. Хоча і починався цей день з  урочистої лінійки, але потім проводилися  вже і звичайні уроки.

     Це свято не лише педагогів і учнів, він також покликаний підкреслити важливість освіти.

     Ото ж цього дня і я завітала до 1-Б класу, привітала їх із святом, ознайомила із пересувною книжковою виставкою дитячих видань.

  Книга – це те джерело, яке ніколи не зникає. Саме вона несе нам  уяву про навколишній світ, розкриває закони безмежного всесвіту. Це джерело ллється в наші серця, щоб ми розуміли життя, вміли взяти його  частинку і передавати  мудрість книги іншому.. Коли читаємо книги, то стаємо розумнішими, цікавими, добрими, кмітливими, душевними, патріотами. З метою популяризації книги, читання, знання і була проведена година цікавих повідомлень «Знання – це скарб, а книга – ключ до нього».

 З особливим захопленням дівчатка слухали про казкових принцес і фей, а хлопчики  не могли відірватися від  енциклопедії про автомобілі. Діти готові до сприйняття всього нового, головне, щоб  це було цікаво і  в доступній формі.

  Дуже приємно було бачити діток які вже відвідують бібліотеку, які перебуваючи ще у ДНЗ «Ромашка»  періодично приходили на  екскурсії  та на масрві заходи до бібліотеки.

   Разом ми прийшли до висновку. Що навчання не можливе без бібліотеки.

Не даремно з давніх часів бібліотека вважається  скарбницею людської мудрості.

   Запросила дітей частіше відвідувати бібліотеку разом з батьками чи класним керівником, де на них чекають цікаві книжкові виставки: «Дітям про все на світі», «Казка на долоньці» . До послуг дітей безкоштовний  Інтернет центр  та веселі і пізнавальні   заходи.