Фотовідеогалерея

 

Єднаймо душі словом Кобзаря.

  Заглибитись в духовну спадщину письменника, відчути його невмирущі слова та актуальність творчості і в наші дні, допоможе користувачам районної бібліотеки виставка-портрет «Єднаймо душі словом Кобзаря», організована   в Смолінській бібліотеці №1. 

 Виставка-портрет розрахована на учнів та  студентів для кращого засвоєння навчальної  програми, а також користувачам, яким  цікаві і близькі твори Т. Г. Шевченка.

   

«Жіночий голос української

літератури 19 століття»

Ніякий інший народ не мав стільки жінок – письменниць, як український. Період кінця 19ст. – початку 20ст. можна впевнено означити як культурний жіночий ренесанс, оскільки на мистецьку арену вийшла численна плеяда письменниць. Марко Вовчок, Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська, Наталія Кобринська, Уляна Кравченко, Дніпрова Чайка – це кращі з кращих, справді шляхетні не лише за своїм походженням, а й за своїм чином, українська аристократія в духовному вимірі. З їх появою на повні груди зазвучав жіночий голос в українській літературі, новаторський голос. Письменниці внесли у культурний простір того часу зовсім інший тип героя, відмінний від традиційного. Новим персонажем їх творів стає жінка – інтелігентна, меланхолійна, самодостатня особистість з активною життєвою позицією. Вони змінюють фокус її зображення, переносять героїню у центр подій, вивищують її, створивши з неї «царівну», «білу мрію», «одержиму духом», «блакитну троянду», від жінки – жертви: «покритки», «бурлачки», «повії», «наймички» - не зосталося і сліду. Творчість письменниць кінця 19ст. – початку 20 ст. – одне з найбільших модерністських відкриттів, щось майже екзотичне, цілком нове в українській літературі.

Пригадати їх творчу спадщину, оцінити її з погляду сьогодення, ознайомитись з життєвою долею найяскравіших представниць інтелігенції того часу можна, завітавши на абонемент   бібліотеки  , адже саме тут оформлено книжкову поличку «Жіночий голос української літератури 19 століття». Презентовані на ній видання в повній мірі розкривають жіночий літературний процес кінця позаминулого століття, дають змогу ознайомитись з творчістю досить цікавих її представниць, імена яких були раніше незаслужено забуті. Долучайтесь! Насолоджуйтесь прочитаним, відкривайте нове!

Книжкова виставка «Топ – 20 найвідоміших кінороманів» до Дня українського кіно.

Історія українського кінематографа почалася у вересні 1896 року в місті Харкові, де фотограф Альфред Федецький зняв кілька короткометражних документальних сюжетів, а в грудні в Харківському оперному театрі він же влаштував перший публічний кіносеанс у Російській імперії. 1930-й рік був ознаменований показом першого звукового фільму «Симфонія Донбасу» режисера Д. Вертона. 

        «День українського кіно» отримав статус офіційного державного професійного свята в 1996 році. 12 січня 1996 року в Києві, другий Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 52/96 «Про день українського кіно», який наказував відзначати цю дату щорічно у другу суботу вересня місяця. В указі йдеться, що нове професійне свято в країні вводиться «на підтримку ініціативи працівників кінематографії України».

    Українське кіно займає чільне місце в  культурному житті країни. Яскравим прикладом можуть стати  такі фільми останніх років, як  «Плем’я», «Незламна», «Остання сповідь», «Поводир».

Та не потрібно забувати які стали класикою кінематографа завдяки вдало написаним  книгам, романам. Саме ці книги зайняли почесне місце на виставці  «Топ - 20 найвідоміших кінороманів», яка діє в читальному залі Смолінської бібліотеки №1.

      Яким би  захоплюючим не був фільм, пам’ятайте, що таж історія  прочитана з книги набагато цікавіша, глибша, емоційніша, духовно багатша. То ж завжди варто читати книги, вони, як морська глибина  наповнені людською мудрістю.

Зимова мозаїка.