Смолінчанка: Ми - діти природи.

Ми - діти природи.

Із року в рік із дня в день Матінка-Природа дарує нам свою неповторну красу, плоди для існування, а найголовніше – Життя.

На що люди обіцяють жити в гармонії з природою, оберігати її, любити, цінувати,зберегти для нащадків чистою і недоторканою…

Але все це лише красиві слова. Які залишаються словами.

Люди діляться на дві категорії: одні сприймають природу як прекрасне живе творіння, яке створене для спільного співіснування, і розуміють, що ми залежим одне від одного -- така людина буде оберігати природу і намагатиметься їй не нашкодити.

Інші навпаки -відносяться до природи як споживачі – тому марно чекати від них добрих, порядних вчинків.

Цього року вересень видався напрочуд теплим і сонячним. Не скористатися такою нагодою вийти на природу було б просто безглуздям.

Я та група молоді вирішили не проводити вуличну акцію, а на своєму особистому прикладі показати як можна культурно відпочивати.

Пройшовши вздовж річки Кільтинкапереконалися, що сміття стало менше ніж було влітку, але є. Для відпочинку вибрали місце в тіні верб, прибрали його від покинутих целофанових пакетів та бумаги.

Найпростіша їжа на свіжому повітрі здається самою смачною. Незабаром до нас приєднався сірий досить вгодований кіт. Спочатку обережно, а потім все ближче і ближче підійшов, навіть дозволив себе погладити. Харчами не перебирав.

Ми подумали, що він домашній і просто заблукав. Та виявилось, що цей кіт живе сам по собі біля річки. Підгодовують його відпочиваючі та рибалки.

(Не погано влаштувався).

З цікавістю послухали розповідь одного рибалки:

---- Їхали ми сімє’ю із Києва своїм автомобілем. Дорога дальня притомилися та й перекусити хотілося. Зупинилися , місце й непогане, але сміття дуже багато. Але діватись нема де якось розташувалися . Поряд відпочивали такі як ми. Незабаром біля нас зупинилася ще одна машина зачекали поки ми станемо збиратися в дорогу. Ці новенькі витягли з машини два великих целофанових пакети зібрали все сміття, що було до нас і після нас, закинули в машину і лише потім розташувалися на відпочинок.

Ось такий вам повчальний випадок. Після цього на душі якось не по собі стало. Одним словом – соромно.

А ми поділилися враженням від поїздок на море, екскурсій, прочитаних книг.

Зачитали уривки, що найбільше сподобалися.

Зовсім по іншому на природі звучать і сприймаються вірші.

В осінньому кафе.

В осінньому кафе коктейль із горобини

Настирливих дощів, каштанів і чорниць.

Тумани сонце п’ють, як сік, крізь соломину,

За шторами лісів – нічник із блискавиць.

В осінньому кафе відбитки дивних тіней,

Які крадуться в дім у капцях листяних.

І на бокали впав крихкий, холодний іній,

Чуприну розгубив притомлений горіх.

В осінньому кафе тендітні хризантеми

Мозаїка грибів, пелюсток заметіль.

Влітають у вікно метелики-поеми,

А соняшник-пустун їх ловить у свій бриль.

(Тетяна Андрушко з Великої Виски)

А поруч чути тихий плескіт хвиль, в яких весело виблискують сонячні зайчики. Замріяно стоять ще зелені верби. Хтось відважився поплавати у вже прохолодній воді.