Історія селища Смоліне.

Як перлина в мушлі – так і наше  селище Смоліне виросло в степах України.

  Багата , родюча Кіровоградська земля, такі  тут і  люди : роботящі, щирі, привітні, співочі.

А розпочалось все  дуже давно.  Перші згадки про  село Березівка з’явились в 1790 році , після закінчення російсько-турецької війни та ліквідації  Запоріжзької Січі, коли масово почала заселятись територія Дикого Поля.

Жили тут переважно українці, колишні поміщицькі селяни.

Всі історичні події, які переживала країна, переживало і село: революція, голод, війна, післявоєнна відбудова.

    В 1964 році в районі села Березівка геолого-розвідувальною  експедицією  №47 були виявлені декілька радіоактивних аномалій.

    Про ці події найкраще можуть розповісти архівні матеріали  та фото того часу:

(Самохідний буровий агрегат  УРБ-3А)

(Бурова установка БПУ-1200)

(Будівельний майданчик біля села Березівка)

 В результаті чого в 1966 році після  проведення попередніх геологічних досліджень  і було відкрито  промислове місце зародження  покладів урану.

 Поступово почали будуватись  шахта та селище  для шахтарів, яке від вагончиків та бараків  розросталось в  сучасний населений пункт.  Сюди почали приїздити  будівельники, гірники та інші спеціалісти з уранодобуваючих підприємств  Казахстану, із міста Жовті Води, з рудників Кривого Рогу та інших міст.

  4 грудня 1973 року було закладено перший блок стін першого житлового будинку нашого селища, якому 20 липня 1976 року Указом Президії Верховної Ради  України присвоєно найменування – селище Смоліне   в честь головного геолога ГРЕ-47 , лауреата Ленінської премії  Героя соціалістичної праці  Смоліна Миколи  Васильовича.

Селище Смоліне розвивалось інтенсивно:відкривались школи, дитячі садки,  та дві бібліотеки : одна в мікрорайоні Геологів та в центрі селища, де і  зараз вона розташована  це Смолінська селищна бібліотека №1.

        В селищі достатньо потужно представлена  шкільна  та позашкільна освіта – це загальноосвітня школа №1, навчально виховне об’єднання, два дитячі садки «Ромашка» та «Теремок». Гармонійно вписується в перелік шкіл --  школа естетичного виховання.  До закладів позашкільної освіти відноситься  Смолінський ДЮЦ.

   Нині це охайне, красиве  селище з населенням 9 тисяч  907 мешканців.

  На дитячих майданчиках бринить дитячий сміх.

Основною промисловою інфраструктурою  є шахта та елеватор.

      Тут мирно вживаються україномовні та російськомовні   громадяни.

Коли  в 1986 році страшна трагедія сколихнула світ  багато смолінців  приймали участь в ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АС.

     Вшановуючи  їх пам’ять і подвиг  в селищі встановлено пам’ятний знак .

Всі ми закохані в своє селище: одні висаджують квіти біля будинків , а інші пишуть реп  та вірші  присвячені нашому селищу.

Песня о Смолино.

1

Тихий уголок, украинские хаты

В зелени садов и трелях соловья,

Сюда пришли геологи когда-то

И юный город вырос у ручья.

Пр-в: Смолино, ты гордость моя,

Смолино, ты слава моя!

Цвети, мой город,

Ты сердцу дорог,

Ты лучшая песня моя.

11

Смолино мое, прекрасный белый город,

Детский смех звенит на улицах твоих.

Ты солнце расплескало на просторах,

И здесь нашли мы счастье для двоих.

111

Все быстрей растут кварталы городские,

Смолино, прими признание в любви.

Мы славим твои будни трудовые

И молодые  праздники твои.

                                                 ( Наталія  Васильєва)

     Погляньте , і переконайтесь: хіба можна не закохатись в наше Смоліне !

   Ми завжди  радо  зустрічаємо  щирих гостей.