Загадки про зиму, зимові явища, зимові розваги.

                                                         

24 грудня 2021 року виповнюється 115 років від дня народження англійця-аристократа Рене Брамбазона Реймонда.

Автор захоплюючих детективів, в літературному світі відомий, як Джеймс Хелді Чейз зайняв почесне місце у світовому літературному фонді кримінального жанру.

У віці 33-х років (після написання першого роману «Ніяких орхідей для міс Блендиш») Джеймс визначив свою майбутню кар'єру. За своє життя Чейз написав більше 100 гостросюжетних романів.

Книгами Чейза Д. захоплюються тисячі прихильників .  То ж давайте віддамо  належну шану його таланту.

 

 

Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) 10 (22) грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім’ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові. На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних сім’ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва (пізніше — видатного критика й близького друга письменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Проживаючи в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. Пізніше у Петербурзі (1859) вона вже як автор збірки “Народні оповідання” потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко, І. Тургенев, М. Некрасов, О. Плещеев, О. Писемський, польський поет і драматург Едуард Желіговський. По-дружньому прийняв письменницю також гурток українських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишні кирило-мефодіївці В. Білозерський, М. Костомаров, а також П. Куліш, який ще до того редагував і видавав її твори. Під час перебування в 1859 — 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І.

Під час перебування в 1859 — 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим. При сприянні І. Тургенева відбулося її знайомство з О. Герценом, Л. Толстим, Жюлем Верном. Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів Марка Вовчка відіграв М. Добролюбов. Зустрічалася Марко Вовчок з чеськими письменниками — Й. Фрічем, Я. Нерудою, була близькою до кола польських літераторів і революційних емігрантів. Письменниця бере участь у розповсюдженні в Росії революційних видань Герцена, організовує для “Колокола” матеріали політично-викривального характеру.

Після повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями “Отечественных записок” М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади. Збірка перших творів Марка Вовчка, написаних у немирівський період життя, вийшла в Петербурзі під назвою “Народні оповідання” (1857). У Немирові написані більшість її перших оповідань російською мовою (збірка “Рассказы из народного русского быта”, 1859), повість “Інститутка”, що її письменниця почала 1858р. в Немирові, а завершувала наступного року в Петербурзі. Незважаючи на те що до першої збірки “Народних оповідань” увійшло одинадцять невеликих творів (серед них оповідання “Сестра”, “Козачка, “Чумак”, “Одарка”, “Сон”, “Панська воля”, “Викуп”), вона справила велике враження на літературно-громадську думку. Найвищого мистецького рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві була найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою. Цей образ посідає центральне місце в обох книжках “Народних оповідань”, а також у “Рассказах из народного русского быта”, “Інститутці”. У перші роки проживання за кордоном закінчені оповідання “Ледащиця”, “Пройдисвіт”, написане оповідання “Два сини” (1861). Період перебування за кордоном особливо характерний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті (“Три долі”) й оповідання (“Павло Чорнокрил”, “Не до пари”), історичної повісті та оповідання для дітей (“Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся”), створює жанр соціально-побутової казки (“Дев’ять братів і десята сестриця Галя”), Частина цих творів увійшла до другої збірки “Народних оповідань” (Петербург, 1862). Активно виступає письменниця в жанрі повісті російською мовою: “Жили да были три сестры”, “Червонный король”, “Тюлевая баба”, “Глухой городок”. Ряд оповідань і казок, написаних французькою мовою, Марко Вовчок друкує в паризькому “Журналі виховання і розваги” П.-Ж. Сталя (Етцеля). На матеріалі французької дійсності письменниця створює художні нариси, об’єднані назвами “Листи з Парижа” (львівський журнал “Мета”, 1863) і “Отрывки писем из Парижа” (“Санкт-Петербургские ведомости”, 1864 — 1866). У 1867 — 1878 рр. найяскравіше виявився талант письменниці як російського романіста. Нею створено або завершено російські романи “Живая душа”, “Записки причетника”, “В глуши”, а також повісті “Теплое гнездышко”, “Сельская идиллия” (опубліковані в “Отечественных записках”), перекладено російською мовою багато творів з французької, англійської, німецької, польської літератур, зокрема п’ятнадцять романів Жюля Верна. Виступає Марко Вовчок і як критик (цикл “Мрачные картины”), редактор петербурзького журналу “Переводы лучших иностранных писателей” (до участі в журналі вона залучає багато жінок-перекладачок). Марко Вовчок збагатила українську літературу жанрами соціально-проблемного оповідання (“Козачка”, “Одарка”, “Горпина”, “Ледащиця”, “Два сини”), баладного оповідання (“Чари”, “Максим Гримач”, “Данило Гурч”), соціальної повісті (“Інститутка”), психологічного оповідання й повісті (“Павло Чорнокрил”, “Три долі”), соціальної казки (“Дев’ять братів і десята сестриця Галя”), художнього нарису (“Листи з Парижа”). Історичні повісти та оповідання для дітей “Кармелюк”, “Невільничка”, “Маруся” ще за життя Марка Вовчка здобули широку популярність. Повість “Маруся”, наприклад, була перекладена кількома європейськими мовами. В переробленому П.-Ж. Сталем вигляді вона стала улюбленою дитячою книжкою у Франції, відзначена премією французької академії і рекомендована міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек. Найвизначніша історична повість-казка Марка Вовчка “Кармелюк” написана в 1862 — 1863 рр. У немирівський період, у час великого творчого піднесення, Марко Вовчок поряд з українськими творами пише оповідання російською мовою — “Надежа”, “Маша”, “Катерина”, “Саша”, “Купеческая дочка”, “Игрушечка”, які ввійшли до збірки “Рассказы из народного русского быта”. У творчості російською мовою Марко Вовчок виявила себе майстром і великих прозових жанрів, автором проблемних романів та повістей (“Червонный король” (1860), “Тюлевая баба” (1861), “Жили да были три сестры” (пізніша назва — “Три сестры”, 1861), “Глухой городок” (1862), “Живая душа” (1868), “Записки причетника” (1869 — 1870), “Теплое гнездышко” (1873), “В глуши” (1875), “Отдых в деревне” (1876 — 1899)). З творчістю Марка Вовчка зростає міжнародна роль української літератури. За свідченням Петка Тодорова, проза письменниці у 60 — 70-х рр. XIX ст. мала вирішальний вплив на розвиток болгарської белетристики. Твори Марка Вовчка за її життя, починаючи з 1859р., з’являються в чеських, болгарських, польських, сербських, словенських перекладах, виходять у Франції, Англії, Німеччині, Італії та інших європейських країнах.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/v/vovchok-marko/155-marko-vovchok-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

                                                          

                                                                                    

Поезія від користувачів бібліотеки

Нині свято Миколая,

Україна зустрічає.

Миколайчик, Миколай,

Діток усіх привітай !!!

Під подушку подарунки,

Поклади у візерунках.

Різні-різні смаколики,

Принеси їм, Миколику!

Прийди-прийди до кожного,

До бідного й заможного.

Принеси здоров"я й сили,

Щоб щасливі в мирі жили.

Злому доброти,

Невмілому вміння,

Грішному прозріння

Спокою й достатку,

Країні порядку !

Щоб не бідували,

Пелена, щоб спала.

Подаруй нам гідність,

А світу стабільність.

Нагадай повсюди,

Що ми Божі люди !

 (Автор Тетяна Чміль користувач

 Смолінської бібліотеки №1)

 

 

Вітаємо з перемогою

Хочу поділитися з вами приємною новиною. Користувач Смолінської бібліотеки №1 Софія Кучеренко,учениця Смолінського ліцею №2, стала переможцем обласного етапу Всеукраїнського конкурсу екомалюнка "Книга і діти, екологія і світ". Її малюнок "Наше майбутнє зелена і чиста планета" зайняв 1 місце. В цей святковий день Софії вручили Грамоту та книгу в подарунок від обласної бібліотеки для дітей ім. Т.Г.Шевченка. Вітаємо!  Бажаємо здоров'я та нових перемог.

                                                                  

Бібліотекар радить прочитати

 

17 гоудня  в нашій Смолінській  бібліотеці №1 зібралися діти,а саме учні 3-А класу Смолінського ліцею №2 , класний керівни к Світлана Володимирівна  Користіна,  які дуже люблять читати, для того, щоб взяти участь в літературному святі-конкурсі „Розкажу Миколаю, про що я читаю".

Діти розповідали про своїх улюблених казкових героїв, відгадували загадки про казки, розповідали про свої улюблені  журнали.

Чи важко бути поетом? Письменником? Казкарем?  Ми уявно перенеслись на 20 років вперед. Коли зайшовши до бібліотеки візьмемо до рук книгу, яку написав-(ла) хтось з наших  дітей. Хіба це не реально? Немає нічого неможливого для тих дітей, які товаришують з книгою. І такий приклад нам показала  Віка Сухецька.

     Святий Миколай  уважно слухав вірші та пісні, які виконали діти.  Наше літературне свято-конкурс показало, що всі діти чемні, старанні та талановиті,  тому, всім вам сьогодні Святий Миколай Чудотворець приніс подарунки: книгу-казку «Небесне диво», яку написала  Ганна Голуб спеціально до цих святкових подій.,  та цукерки – адже ви на це заслуговуєте.

А я  в свою чергу бажаю  вам всім: міцного здоров'я, успіхів у навчанні, здійснення заповітних мрій та творчих злетів.

 

 

От скоро свято, радість і краса!

Ялинка новорічна скрізь засяє.

А знаєте, я вірю в чудеса,

Бо незвичайне щось усіх чекає.

До когось в серденько любов прийде,

Комусь удача щиро посміхнеться.

Хтось вже нарешті сам себе знайде,

А все загублене до нього повернеться.

Бо рік Новий — це казка для усіх,

І щось чарівне в ньому бути має.

То ж хай звучить повсюди щирий сміх,

І радість в серці хай не замовкає.

І хай усі повірять в чудеса,

Тоді вони прийдуть, не забаряться.

І усміхнуться ніжно небеса,

Й усім-усім казкові сни присняться.

(Н. Красоткіна)

 

Твоє майбутнє – в твоїх руках

                                                               

З метою профорієнтації в Смолінському ліцеї №1 відбулася зустріч здобувачів освіти 10-11-их класів з старшим лейтенантом поліції Косарєвою Альоною та старшим інспектором СОВ УКЗ ГУНП в Кіровоградській області Твердохлібовим Вячеславом. Вони ознайомили учнів з правилами вступу до закладів вищої освіти, які здійснюють підготовку поліцейських.

                                                        

 

Історія ялинкових  прикрас

                                                      

Чи знаєте ви, що перші ялинкові іграшки зі скла з'явилися ще задовго до першого встановлення різдвяного дерева?

За однією з версій, це було в Саксонії в XVI столітті. Там іграшки створювали із прозорого чи кольорового скла та посипали блискітками.

Згідно з іншою версією, це пов'язано з неврожаєм яблук у Німеччині 1848 року. Склодуви з містечка Лауша наробили «скляних яблук» та успішно їх розпродали. Згодом це започаткувало виробництво скляних ялинкових прикрас 

Зараз важко говорити, звідки походили ті самі перші склодуви. Але відомо, що з середини XIX століття склодувне виробництво іграшок у Лауші вважається одним із найстаріших в історії ялинкових прикрас. Саме там, починаючи з 1867 року, на газовому заводі почали видувати великі тонкостінні кулі.

1903 року в цьому місті відкрили Музей художнього скла, в якому можна побачити колекції ялинкових іграшок. Можливо, там зберігаються ті перші кулі

А ви вже розпочали підготовку ялинкових іграшок до Нового року? Можливо, якісь деталі у них потрібно замінити чи взагалі поповнити свої запаси новорічних прикрас?

Тоді запрошуємо відвідати розділ «Ялинкові прикраси» на Violity

https://bit.ly/30Od6ti

                                                                     

(Інформація з Інтернету)

                                                                     

 

На Андрія повсякчас вечорниці кличуть нас  

Обійдіть весь світ безмірний І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний, Як у нас, на Україні?

От поволі затихають наші вечорниці, 

Не забудьте ви дорогу у наші світлиці. 

Хай любов і щире слово душу вам зігріє. 

Пам’ятайте: вечорниці - в ніч на Андрія.

13 грудня Православна Церква відзначає День святого апостола Андрія Первозванного, людини, яка першою принесла віру християнську на землі теперішньої нашої держави. Саме тому Андрій Первозванний особливо вшановується в Україні, де побудовано багато храмів та встановлено пам’ятники на його честь. День Святого Андрія Первозванного в народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак дійшли до наших днів. Ввечері на свято Андрія юнаки і дівчата шукали собі пару для майбутнього подружнього життя. Молодь готувала вечерю: зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші, пекли Калиту – великий солодкий з медом і фруктами борошняний корж. Прикрашався родзинками, маком. Кусання калити – один із найважливіших обрядів Андріївського вечора. Тому в народі його називають «Андріївські вечорниці». В приміщенні Смолінської бібліотеки №1 на Андріївські вечорниці зібралися учні 6-Б класу Смолінського ліцею №2 класний керівник Булеца Єлизавета Олегівна. Народознавчий захід «На Андрія повсякчас вечорниці кличуть нас» з нотками гумору та веселощів провели Господиня та Молодиця, які не давали молоді передихнути між конкурсами, гаданнями, та кусанням калити. Вони повернули молодь у далеке минуле та показали , як святкували Андріївські вечорниці наші бабусі та дідусі, погадали та послухали андріївські жарти.

Тож зі святом вас, дорогі друзі.

 

 

                                                                 

Українська хустка- наш оберіг