Світлана
Шерстюкова
Світлана Володимирівна Шерстюкова ( дівоче прізвище Назаренко ) народилась
я 25 серпня 1980 року в місті Світловодськ, Кіровоградської області, в сім`ї
простих робітників. Мама – Назаренко ( Магар ) Тетяна Григорівна працювала в лікарні
медсестрою терапевтичного відділення, а тато Назаренко Володимир Миколайович
працював на заводі «Калькулятор»
регулювальником радіоапаратури. Так як
батько був провідним фахівцем, йому запропонували переїхати до молодого
перспективного селища Смоліне.
Навчалась в Смолінській середній
школі №2..
. Займалась спортом. Не одноразово брала
участь у змаганнях з легкої атлетики та пауерліфтингу. В 1995 р зайняла ІІІ місце та стала бронзовою
призеркою з пауерліфтингу в першості України серед юніорок на змаганнях, які
проходили в м. Коломия. Цим самим здобула першу нагороду для своєї школи з
цього виду спорту. З 1995 по 1999 рр навчалась в машинобудівному технікумі
Кіровоградського Державного Технічного Університету, та здобула професію
технік-технолог інструментального виробництва. Проте, за фахом не судилось
попрацювати, адже 90-ті роки були дуже складні для всієї України. . Працювала
в сільському магазині с.Петроострів і заочно навчалась на продавця продовольчих і непродовольчих
товарів ІІІ категорії в Харківському
Торговельно - Економічному Інституті, який закінчила в 2000 р.
Пробувати писати вірші
почала ще в студентські роки. На третьому курсі навчання самі по собі
почали приходити пісні. Так в 1998 р народились пісні ,, 3-й курс,, ,,День рожденье
мамы,, ,,18-ти летие Алёнки,, ,, Прости
мене А оскільки ще на І курсі я
самостійно навчилась грати на гітарі, тож музику до пісень підбирає
сама.
В 2019 році видала першу збірку
поезії «Пекучі промені душі».
Травневий
ранок
Стоять у білих шапках
Дерева навесні
І барвами веселими
Сміються квіти у траві.
Духмяні пахощі розносить
Вітер по землі,
І сонечко грайливо
Стрибає по листві.
Ранковий стелиться
Туман по степу,
На обрії Венера ще горить.
Який чудовий цей
травневий ранок,
що співом солов’їним
наповнив всю цю мить.
Батьківщина
Батьківщина!
Що для кожного значить вона?
Для когось –
рідна, близька і єдина…
я когось – не знайома, далека, чужа.
Хтось рветься до неї, сумує,
А хтось, навіть, не уявляє,
Яка насправді вона.
Хтось згадає в ній мамині пісні.
Хтось згадає свій затишний дім,
Хтось згадає красу й мальовничі простори
Хтось згадає щасливе дитинство в ній.
В одних – вона тепла й квітуча.
В других – холодна і льодяна.
У третіх – зелена й родюча,
А в інших – велична і неземна.
Та, все ж таки, в кожного в серці
Батьківщина існує тільки Одна!!!
Сум
Чому сумні бувають твої очі?
І що бентежить серденько твоє?
Чому печаль заповнює всю душу?
Й нічого не розраджує тебе…
Коли тебе про це питаю,
Ти міцно все тримаєш у собі.
Не хочеш завдавати болю,
А ні мені, а ні собі.
Але ж, коханий,
про цю тугу
Бажаю я з тобою говорить.
Щоб сум з очей зійшов
Неначе крига в воду.
Бентеження, що серце давить і болить,
І та печаль, яка в полоні держить душу,
Пішла, як вогнище в кострі.
Журба
Спить дитина у колисці,
Мама тихо колиса.
І щось серце рве й лоскоче,
По щоці тече сльоза.
Від утоми впадуть руки,
Вмить закриються глаза.
Бо, й матуся спати хоче,
Як малесеньке дитя.
Довго будуть так минати,
Будні й мамині літа.
Поки виросте дитина
Не помітно стане сива голова.
Тільки думка, тільки серце,
Що колись – то виросте дитя
Буде гарна і розумна дівчини на,
Що подякує матусі за життя.
Жінка
Твій мальовничий стан,
Не раз оспіваний поетом.
Без тебе не народиться нове життя
Без твоїх рук нема тепла і ласки,
Без чарівних очей немає почуття.
Будинок не затишний без богині,
Любові в нім нема, коли її нема.
Вона дає надію, віру,
Впевненість, натхнення.
Вона чарує, вабить, надихає.
Усі шукають відповідь
На запитання:
Що є для вас життя на сьогодення?..
Це – жінка. Бо вона і є життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар