Я народилася на Новоархангельщині Кіровоградської
області, в мальовничому селі, культурне життя в якому вирувало. Виросла серед
талановитих людей. Закінчила Уманський
педагогічний інститут. Пропрацювавши
багато років з дітьми в дитячому садочку, я дуже добре зрозуміла, що
любов до рідного краю й рідного слова прививається з самого раннього віку. І
вдома мене чекали мої крихітки діти,
потім онуки. Всі вони й надихнули мене
на створення дитячих віршів, а слідом за ними родилися мої ліричні вірші. Хоча
перші спроби писати були ще в шкільні роки. Багато писала на замовлення, але то
було не моє. І тільки яскраві події в моєму житті народжували самі щирі емоції
і твори. Хотілося б щоб таких яскравих моментів у житті кожного було багато.
ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Малим
художникам
Поки
ти ще не художник,
Але
завжди пам’ятай:
Люблять
фарби гарний настрій,
Як
малюєш дивокрай.
І
тоді в танку веселім
Пензлик
розмалює вмить
Сірі
пагорби і села,
Неба
голубу блакить.
Сонце
золотом заллється,
Зелень
всюди оживе,
І кораблик
в синім морі
В
даль глибоку попливе!
Квіти
різнокольорові
Посміхнуться,зацвітуть,
І
здійсняться сни казкові,
На
папері оживуть!...
***
Вигода
Бджілка думала маленька:
«Яке вушко солоденьке!
Ну ж бо я його укушу -
З чогось мед робити мушу!»
Хлопчик весело стрибав,
Бджілки наміри не знав.
Як вкусила бджола вушко,
Воно стало, як подушка!
От і вигода хлопчині -
М’яко спать, як на перині!
***
Вулиця Казакова
Наша вулиця казкова
Має назву Казакова.
Тут є школа, дитсадок,
Магазинів є рядок,
ДЮЦ, аптека і лікарня,
І музшкола, й перукарня,
Житлових будинків рясно,
Нам живеться тут прекрасно!
***
Не
відчуваю!
Кажуть, що росте дитина
Не по дням, а по годинам!
Я цього не відчуваю!
Щось повільно я зростаю…
Я вже хочу працювати,
Особисті гроші мати.
Буду славним трударем,
Так, як тато-шахтарем!
Якби ж швидше підростав -
А то ліг такий, як встав!
Найкраща
земля
«Облітав журавель» -
Вчили
ми в садочку.
Кажуть,
нема кращого
За
рідний куточок.
Чом
немає? Я он бачив
Програми
по телеку,
Які
гарні острови,
Англія,
Америка!..
І от
випала нагода
Поїхать
в мандрівку -
Заслужив
татусь, на море
Отримав
путівку.
Вже
в дорозі зрозумів:
Є
місця і кращі!!!
Що
ж, виходить, журавель
Обманув
нас? Нащо?
Кілька
днів було веселих!
Загоряв,
купався, грав…
Потім
скоро все набридло,
І я
геть засумував.
Коли
б швидше вже додому,
В
Смоліне, де мій садок,
Де
мій двір, і мій будинок,
До
бабусиних казок!..
І
тоді вже зрозумів я,
Власний
досвід я придбав:
Краще
там, де ти родився,
І
журавлик не збрехав!!!
***
Будь
чуйним
Чуйна
людина в горі не кине,
І
над бідою не посміється,
А
доброта,співчуття й допомога
В
лиху годину до неї вернеться!
З
давніх-давен батьки діток навчали
Жити
з людьми,як в сім’ї із братами…
В
щасті,і в горі єднаймося разом!
Хай
милосердя панує між вами!
***
Крапочка
Є на карті України
Невеличка крапочка.
Чом вона така маленька? -
Здивувалась Наточка.
Моє Смоліне, здається,
Його весь світ знає,
Адже шахта наша рідна
Його прославляє!
Ображено Ната губи
Зціпила, й не диво -
Чом така малесенька??? -
Це ж несправедливо!!!
БАБУСИНА СТОРІНКА
Бабусине
спасіння
У
бабусі внук родився!
Миттю
світ барвистим став -
Її
зайка - залатайка
В
серці рани залатав!!!
***
Бабина
надія
Вершник
бабку осідлав
І
весело скаче!
Ну-мо,
бабо, не стогни,
Бо
дитина плаче!
Баба
рада: «Іго-го!»
Цілий
день стрибати,
Аби
тільки про майбутнє
Впевнено
сказати!
Вершник
виросте, а бабця
Стане
стара кляча…
Може,
тоді й він повозить,
Якщо
та заплаче!!!
***
Бабина
радість
Бабка
трепетно цілує -
Що
там говорить!
Ну
таке внуча смачненьке -
Хочеться
вкусить!
Ти
моя черешенька,
Ягідка
червона,
Оранжевий
апельсинчик,
Соковитий
сповна!
І
жовтесенький лимончик,
Як
чомусь морочеш,
І на
вулицю вдягати
Шапочку
не хочеш!
Ти ж
моя цукерочка
Смачна,шоколадна!
Я ж
за твою посмішку
Все
віддати ладна!
Баба
з тої радості
На
сьомому небі!
І, здається, більш
нічого
У
житті не треба!...
***
Танцор
диско
Моє серденько танцює!
Ще малий,
а ритм чує!
Не абияк, невпопад -
Рухи з музикою в лад!
Добре робить своє діло -
В танці всі частини тіла:
Руки вгору, попка кругом…
Та не смійся ти, будь другом,
Дивись мовчки і без писку,
Щоб не збить танцора диско!
***
Улюблена
співачка
Вєра Брєжнєва
співає!
В
ній малюк душі не чає,
Біжить
миттю до екрану -
Там
співа його кохана!
А як
мати колихає,
Також
Брєжнєву співає!
Колискова
не годиться,
Бо
під неї, бач, не
спиться!!!
***
Помічниця
Йде ремонт у хаті.
Планів до холери!
Та в одній кімнаті
Гарні ще шпалери.
Гарні, чи не гарні -
Хай побудуть трохи!
Та зовсім по-іншому
Планувала кроха!
Планувала Єва,
Чи само так сталось,
Що кусок шпалери
«Трохи» обірвалось.
Тоді Єва всі їх
Знизу й обірвала:
А ви що, ремонту
Тут не планували?...
***
Образа
Сіли
мама і бабуся
Фото
розглядати,
А
Давидко і собі
Почав
підглядати.
П’ятирічному
хлопчині
Дуже
все цікаво!
Вже
дорослий, і
про все
Знати
має право.
Бабка
каже: «Відгадай,
Де
ти на цім фото?»
А
хлопчина здивувавсь,
Посміхнувся
ротик:
«Чи
не бачиш ти,
бабусю,
Що
мене на нім нема,
Лиш
на ліжечку матуся
Тут
сидить собі сама!»
«Ти
в животику у неї,
Бач, який
великий?»
Здивувався.
На матусю
Кинув
погляд дикий!
Іще
толком пояснити
Бабуся
не вспіла,
Ображено
крикнув мамі:
«Ти
що, мене
з’їла?!!»
Розсміялись
бабка й мама
З
хлопчика малого -
Він
ще більш образився,
Мов, що
тут смішного?
Лиш
тоді гірка образа
В
його серці відлягла,
Як
бабуся по-порядку
Все
йому розповіла!
***
Королева
Буде
наша Єва
Справжня
королева,
А, може, принцеса
З
дитячих казок.
Губи
малювали,
Нігті
фарбували
Тільки-но
родилась -
Майже
з пелюшок!
Буде
їсти борщик
І
сяде на горщик,
Якщо
включиш мультик
Чи
пісенний хіт!
Батька
пощипала,
Кішку
потягала
Наш
безцінний камінь,
«Ніжний»
малахіт!
Євочка
мороче -
Все
буде, як хоче!
Бо ж
вона принцеса-
Голубая
кров!
Сонечко-дівчатко,
Золоте
курчатко!
Наше
довгождане
Щастя
і любов!!!
***
Дозвіл
Хвилювалась
бабка Люба:
«Та
чи ж я тобі не люба?
Чом
до хати не пускаєш,
Мене
з криком виганяєш?
Я
хоч трішки, на хвилинку,
Пригорнуть
тебе, дитинко!
На
стілець й не подивлюся-
На підлозі
примощуся!..»
Дала
Єва на це згоду.
Що
ж, в дітей така природа!
Знають,
що прийшла бабуся -
Значить,
десь піде матуся!!!
А,
якщо зовсім на трішки -
Хай
посидить тишком-нишком!
Сідай,
бабко, та любуйся,
Раз
дозволила Євуся!
***
Ревную
Чим це Єва заслужила?
Наче всіх заворожила!
Всі цілують, обнімають,
Уці-пусі, пригортають!
А мене наче не стало!
Що, Давидка
було мало?
«Це твоя,
- кажуть, - сестричка,
Іди чмокни її в щічку”.
Зараз! Цього
не хватало!
Вона ж як бджолине жало!
Ви про мене не забули?
Я кричав,
а ви не чули!
Робить Єва перші кроки,
А круг неї всі навскоки!
Хай дзвенить у кожнім вусі:
Як поїдем до бабусі,
Щоб моє прохання знали:
Єву щоб туди не брали!!!
ЛІРИКА
***
Причина
Такого слід було чекати,
Бо не навчилась я кохати.
Точніше,
Хоч
щось зберегти,
Та цього не хотів і ти.
Своє "Я" кожен показав!
Хто винуватий, а хто прав
Нема чого нам і шукати,
Бо ми не вміємо кохати.
Когось кохати більше себе -
Це не для тебе, не для тебе!
То ж дбай собі про себе сам,
А я себе топтать не дам!
Я не жалію за тобою,
Не ходжу в подружках з журбою,
Бо тепер добре, твердо знаю -
Тебе я, друже, не кохаю!!!
***
Іспит
Мені Бог іспит влаштував -
Тебе мені подарував!
І з висоти спостерігає,
Який же шлях я обираю?
Є два шляхи на божім світі:
Путь праведний. На нім схибити
Не зможеш, як би не хотів,
А грішним буть - і поготів!!!
Цей путь прямий, без груддя, ям.
І ти, голубчику, затям,
Як добре, легко по нім йти
У ще незвідані світи...
А другий шлях - крутії схили,
Важкий підйом, кам'яні брили,
Болото, лід, пекельна жага,
Разючий холод, мука, спрага -
Це грішний шлях. Життя у муці.
Що крок - по шию у багнюці.
Що крок - падіння, важко встати.
Встаєш. Не будеш же лежати!
І знову крок - і знов падіння...
Буває, не хвата терпіння,
І хочеться повзти повзком
На чистий шлях, кінчать з гріхом!..
Це розумію головою,
Та серце завжди із тобою...
Мені Бог іспит влаштував -
Тебе мені подарував...
***
Любимому
Хочу
тебя обнять,
Хочу
поцеловать,
И
воздухом одним
Хочу
с тобой дышать.
В
прикусочку с халвой
С
тобой хочу пить чай,
И
"я тебя люблю"
Услышать
невзначай.
Пускай
невкусный суп,
И
пирожки горят -
На
эти пустяки
Есть
философский взгляд!
Разлука
не страшна,
Она
нужна порой,
Если
всецело знать,
Что
ты лишь только МОЙ!
***
Криза
Запали в мені бажання.
Може, я не геть зотліла!
Незвичайне це прохання
Для душі моєї й тіла!
Може, я жива ще й досі,
Звідки і по чім те знати?
Та солодкі ті зітхання
Вже я стала забувати...
Воно, звісно ж, і не диво -
Час уже пробив піввіку!
Але ж, кажуть, що коханню,
Почуттям немає ліку!
Де ти, світлий Прометею?
Запали в мені надію!
Щоб я ще вогнем палала,
І не думала, що тлію!...
ПОРАДИ
Поважний
вік.
О, жінко добра, зупинись!
На мить, на хвильку озирнись...
Ти там у вічному вогні -
Солдат у трудовій борні!
До ночі з самого рання,
Що мурашина метушня!
Скрізь: там і тут - кругом, кругом
І все бігом, бігом, бігом...
В полоні безлічі турбот
Несе тебе коловорот...
О, жінко добра, зупинись!
На своє поле подивись:
Ти сіяла, ти доглядала,
Потом і кров'ю поливала.
І виріс славний урожай!
Ти задоволена? - Збирай!
Настав час поле твоє жати,
В твоїм саду плоди збирати
Без поспіху, без метушні,
В святій, жаданій тишині...
Ти чуєш? Соловей співає,
З тобою ранок зустрічає?
Ти глянь, яка роса прозора,
Яка синь неба неозора,
Яке чарівне все довкола!
І п'янкий запах матіоли
Вдихни, наповни вільні груди,
І хай прилинуть звідусюди
Від матінки-землі чарівні звуки...
І мимоволі твої руки
Здіймуться з вдячністю до неба -
Діждалася! Живу для себе!
Скільки зосталось? Думати не смій!
Цей час - він твій! Він тільки твій!
Хай біг став кроком і притих -
Купайся в радощах земних!
Для тебе сходять всі світила!
Знайди собі, що серцю миле,
Де ти й природа - одне ціле,
Де люди щирі і відверті!
А, склавши руки, ждучи смерті,
Ти втратиш зоряний свій час!..
Це, я надіюсь, не про нас!!!
***
Дітям
Життя в сім'ї - складна наука.
Любов - надійна запорука!
Вона підказує, як жити:
Де помовчать, де відступити,
Де обіймать, де цілувати,
Де слово лагідне сказати.
Коли щось заважає жити -
Потрібно це обговорити,
Зусилля спільні прикладати
І негаразди подолати!
Спільні думки і спільні мрії,
Бажання, радощі й надії -
Усе це прояви любові!
Та чи до цього ви готові?..
***
Жаль аж до нестями,
Тугу ніде діти,
Рветься серце мами,
Як страждають діти...
Сльози доні гірко
Капають на душу...
Моє сонце, зірко,
Що робити мушу?
Як зарадить горю,
Небо прихилити?..
Важко від безсилля
Мамі в світі жити…
***
Поки мати поруч
Щедро їй всміхайтесь,
Їй даруйте ласку,
І свою любов!
Якнайбільше радості
Принести старайтесь,
Розділіть із нею
Хліб і сіль, і кров.
Все оце на потім
Ви не відкладайте,
Щоб не було пізно,
Доки є ще час,
Про її турботу
І тепло згадайте,
Про любов, якою
Зігрівала вас.
І нехай сторицею
До неї поверне
Від вас той солодкий
Яблуневий цвіт!
А терпке, холодне
І колюче терня
Хай вона не знає
В своїм схилі літ!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар