09.06.16

День  іменинника

Літо, літо, літечко, чарівна пора!  Довгоочікувані, омріяні канікули!

Це час відпочинку, оздоровлення, розваг, спілкування.

 Весело і цікаво проводять час діти в літньому таборі «Лідер», що діє при Смолінському НВО. Кожного дня нові розваги, конкурси, вікторини, змагання…

 День іменинника  став одним з  феєричних та видовищних  заходів.

Ведучі, називаючи прізвище та ім.’я,   запросили всіх літніх іменинників на сцену.  Діти урочисто пройшли дефіле. Привітанням для них  стали  пісня  та танець від  дітей  з іншого загону.

Так по- черзі виходили іменинники  осінньої, зимової та весняної пори року.  Кожну дитину привітали теплим словом  та музичним номером. День іменинника завершився  веселою дискотекою.

BIBLIOмайданчик

Нащадкам – квітучу Землю.

  Ще в 70-х роках минулого століття  1972 року  Генеральна Асамблея ООН проголосила 5 червня  Всесвітнім днем  охорони навколишнього середовища, який буде проводитись  з метою поглиблення  суспільного усвідомлення  необхідності  зберігати і покращувати  довкілля.

Приводом до проведення цієї всесвітньої акції  послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві  ООН.  Звернення підписали  2200 діячів науки і культури  з 23 країн світу.  Вони попереджали людство про  безпрецедентну  небезпеку, що загрохує йому у зв»язку  із забрудненням навколишнього середовища. «Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами», -- так було поставлене питання в цьому зверненні. У 2000р. в цей день розпочато програму  ООН «Тисячоліття довкілля – приступити до дій».

     Разом з вихованцями ДНЗ «Ромашка» Смолінська бібліотека №1 провела   BIBLIOмайданчик «Нащадкам – квітучу Землю» .  Бібліотекар Наталія Сизранова  розповіла дітям про історію цього свята , його значення і завдання. Разом повторили 10 правил    безпечного та гармонійного   поводження в природі.  Переглянули кольорові ілюстрації прекрасних пейзажів з різних куточків земної кулі, та зробили висновок, яке велике значення відіграє природа в нашому житті, що природа прекрасна і неповторна, але така беззахисна перед людською  байдужістю. Бібліотекар ознайомила дітей з літературою про охорону природи   й  зокрема з «Червоною книгою України».

   Коли діти разом з бібліотекарем роздавали перехожим листівки  в яких нагадувалось про Всесвітній день охорони  навколишнього середовища, дорослі  сприймали це з особливим почуттям відповідальності.

Якими б не були заклопотаними чоловіки чи жінки та коли дитина  вручає листівку і просить:  «Давайте берегти  природу» -  це  нікого не залишить байдужим.

  Сьогодні екологічні проблеми стоять у ряді найважливіших  і визначають рівень благополуччя всієї  світової цивілізації, й зокрема, нашої країни. Забруднюючи оточуючий світ, ми, в першу чергу, шкодимо собі, забираємо у прийдешніх поколінь змогу жити в оточенні густих лісів, широких чистих рік, прозорого повітря.

Святкова мозаїка

Берег дитинства – світла надія

Цього року 91-й раз в Україні відзначають Міжнародний день захисту дітей.

Ще зранку дітей привітали батьки, а далі їх чекали цікаві програми, які організували соціально-культурні заклади. Саме в дітях продовження роду людського і здійснення своїх мрій і сподівань на краще.  Дорослі прагнуть, щоб діти зростали здоровими  та радісними, прославляли свої родини  і рідний край.        

      До цього свята долучилася і Смолінська бібліотека №1. На святковий захід прийшли діти разом з батьками, тому програма    дня стала ще цікавішою.

    Всі разом повторили які права  і обов’язки  мають діти, що Конституція України є гарантом цих прав.   А далі розпочалось саме цікаве:  бліц-конкурс «Відгадай героя»,  книжкова вікторина «Чарівне дерево казок», конкурс «Чи уважний ти читач?».

В змаганні «Склади слово» взяти участь хотіли всі діти, хоча за умовами  змагання  потрібно було лише  вісім.   Розгадували загадки  і переглянули мультфільм.  А ще цього дня в бібліотеці відкрився дитячий ігровий майданчик.

  Юні гості отримали  море задоволення і  незабутні враження. Діти мали чудову нагоду перевірити  свої знання, проявити ерудицію,  кмітливість.

На  завершення,  як водиться в дружньому  і веселому колі дітей - був чай із цукерками та печивом. Солодкий стіл допомогли організувати  батьки дітей.

  Захід настільки сподобався дітям і дорослим, що батьки залишили контактні номери телефонів для повідомлення про наступні  бібліотечні заходи.

  Цей день – не тільки  різноманітні та веселі  свята для малечі, а й нагадування суспільству  про необхідність поважати права дитини, що є необхідним для  формування справедливого і гуманного суспільства.

Година інформації

Брати просвітителі – першовчителі слов’янства.

 Під такою назвою  пройшла  година інформації в Смолінському НВО, яку підготувала і провела бібліотекар селищної бібліотеки№1 Наталія Сизранова .  Історія цього свята дуже цікава її варто знати, або  ж пригадати.

           У третій декаді травня Україна відзначає День слов’янської писемності та культури. Традиція відзначати це свято зародилася ще в кінці 80-х рр. минулого століття, то й назву вона одержала традиційну для тих часів: День слов’янської писемності.

У цей день вшановуються святі рівноноапостольні – першопросвітники Кирило і Мефодій. Вони – творці писемності, здійснили переклад богословських книг з грецької мови на старослов’янську, поширювали християнське вчення. Поява абетки і виникнення писемності сприяли розвиткові літератури слов’янських народів, і слов’янська мова стала третьою в Європі після грецької та латини.

Слов’янська писемність і культура належать до найдавніших у Європі. Як доводять вітчизняні та зарубіжні вчені, писемність народу, що прийшов з Азії і розселився по Дунаю, Дністру, Бугу, Дніпру та Віслі виникла задовго до прийняття християнства. Задовго до того часу, яким датовано перші писемні пам’ятки, що дійшли до наших днів. Якщо ж, наприклад, говорити про народ, який пізніше став називатися українцями, то писемність на його території була відома ще русам антського періоду. Сусіди русів зазначали, що на берегах Дніпра писали «чьртами и ръзами». Який вигляд мало це письмо? На це запитання нинішні вчені однозначної відповіді не знаходять.

Слід нагадати, що існувало дві давньослов’янські абетки, якими користувалися християнські проповідники – глаголиця та кирилиця. Глаголиця була розповсюджена у X-XI ст.ст. переважно у західній частині Балканського півострова та у Великоморавському князівстві, де проповідували брати. Кирилиця була створена дещо пізніше. В основу абетки було покладено грецьке письмо. Кирилиця була розповсюджена у південних, східних та західних слов’ян.

Створення уніфікованої для усіх слов’ян писемності мало велике значення в історії країн південно-східної Європи, зіграло, зокрема, позитивну роль у зміцненні зв’язків українського та болгарського народів, їх державності.

Розвиток культури Київської Русі відбувався самобутнім шляхом, але на той час під благотворним впливом болгарської писемності та культури в цілому. Багато які книги, не лише богослужебні, спочатку перекладалися з грецької на старослов’янську мову болгарськими просвітниками.

У давньоруських літописах є згадки про відкриття при князівських дворах шкіл для дітей бояр, де викладали ченці-просвітники.

У цілому ж, саме в період Х-ХІІ ст.ст. були закладені основи тих дружніх взаємовідносин наших народів, що в подальші віки успішно розвивалися.

Переймаючи багато цінного з культури давньої Болгарії, самобутня культура Київської Русі, починаючи з ХІ ст., своєю чергою також впливає на культуру Болгарії. За Дунаєм поширюються житія руських святих – Ольги, Бориса і Гліба, Феодосія Печерського та ін.

Великого значення набувають не лише для Русі, але й для усього слов’янства чудові взірці давньої літератури: «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Повчання» Володимира Мономаха, звід законів «Руська правда».

Культурний взаємовплив здійснювався на той час різними шляхами і найперше через особисті контакти давньоруських і болгарських просвітників, шляхом безпосереднього спілкування населення на нижньому Дунаї, вихідців з Русі і Болгарії, в монастирях Костянтинополя і Афона.

Благотворний взаємовплив проявлявся також у сфері мистецтва, насамперед, в архітектурі, живопису, церковно-півчому мистецтві, в художніх ремеслах, народній творчості в цілому, в побуті. Християнська культура, привнесена з Візантії через Болгарію, зазнавала впливу корінної культури слов’ян.

Творилося нове мистецтво, що пережило віки. Знайомство з такими видатними спорудами культової архітектури XI-XIV ст. як Софійський собор, Золоті ворота, церковно-соборний ансамбль Києво-Печерської лаври у Києві і Боянська церква у Софії, церква Сорока мучеників у Тирново, церкви святих Івана Хрестителя, Стефана, архангелів Михаїла і Гавриїла, храм Вседержителя в Несебрі тощо дозволяє говорити про спільні риси, зокрема, в способі змішаної кладки стін, при якому ряди каменю і цегли чергуються, а також у внутрішньому художньому оформленні приміщень, що проявляється в схожості мозаїки і фрескового живопису іконопису і стінопису, за стилем і змістом, за художнім виконанням, розташуванням, за характером виробів художнього ремесла.

Св. Кирило та Мефодій показали сучасникам і прийдешнім поколінням, що лише невтомна просвітницька праця, освячена християнською любов’ю, дає щедрі плоди, здатні служити людям упродовж тисячоліть. Саме тому свято рівноапостольних св. Кирила та Мефодія, яке відзначаються 24 травня, – добра нагода для осмислення духовного заповіту видатних слов’янських просвітителів, апостолів слов’янства, які, не забуваймо, прислужилися й до становлення християнської культури українців у часи Русі-України і спадщина яких допоможе відповісти на виклики ХХІ століття.

(Матеріал з Блогу Національної Бібліотеки України для дітей)

Дізнайся більше:

24 травня – День слов’янської писемності // Завуч (Шкільний світ). – 2009. – № 14. – С. 1.

Давидова, Л. Л. Творці слов’янської писемності : 24 травня – День слов’янської писемності та культури / Л. Л. Давидова // Шкільна бібліотека. – 2008. – № 4. – С. 99-100.

Виставка

Мій край – історії скарбниця

                                                                                     « Згадайте предків своїх,

                                                               щоб історія   перед вами не згасла»  

                                                                                                  О.Кобилянська

  Краєзнавство є одним з провідних напрямків діяльності  нашої бібліотеки №1, - і це характерна риса нашого часу, коли українське суспільство  приділяє значну   увагу вихованню патріотизму, знанню вітчизняної історії та літератури. Метою створення виставки-дослідження «Мій край – історії скарбниця»   є популяризація краєзнавчих досліджень, залучення широких мас до національної культурної спадщини, сприяння формуванню у громадян свідомості про свою відповідальність за збереження духовних багатств.

     Виставка має  такі розділи: «Козацька слава Кіровоградщини», «Майбутнє рідного краю в твоїх руках», «Шляхами болю й перемоги», «Літературне мистецтво краю», «Із слова починається людина, Із мови починається мій рід»,  «Наших оберегів кольори».

     Виставка містить історико-краєзнавчі  дослідження, спогади ветеранів  Другої Світової війни, літературні твори наших земляків, спогади про  історію геологорозвідувальної партії (експедиції) №47, історія відкриття Ватутінського родовища, та інші цікаві матеріали.

   Відвідавши виставку, всі бажаючі можуть збагатити  свої знання з рідної історії та культури.

День вишиванки.

 У культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію.  Вишиванка – яскравий приклад  і підтвердження цьому. Історія  вишиванки своїми витоками сягає в незапам’ятні часи. Ще за свідченням знаменитого давньогрецького історика, географа і  мандрівника Геродота, елементами вишиванки  був прикрашений одяг скіфів, які проживали в наших землях  в період YIII ст. до н.е. – IY ст.н.е. Знаменитий арабський мандрівник  Х ст.у своїх розповідях  також згадує про русів, які носили вишитий одяг. У ході сучасних досліджень, наприклад, на Черкащині були знайдені срібні бляшки з фігурками чоловіків, датування знахідок YI ст.., дослідження яких показали ідентичність елементів одягу і орнаменту вишивки українського народного костюма  XYIII – XIX століть.

   День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове  народне свято, покликане  сприянню єдності і культурного відродження  всього багатонаціонального українського народу. Воно відзначається в третій четвер травня. В 2016 році День вишиванки припадає на 19 травня.

   Історія свята. Всеукраїнська акція «День вишиванки» було започатковано студенткою факультету  історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Лесею Воронюк у 2007 році.

    Смолінська бібліотека №1 вітає усіх із Днем вишиванки та приєднується до святкування. Коко Шанель говорила, що найкращим вбранням для жінки є чорне маленьке плаття. Вона просто не  бачила українських жіночих вишиванок!

свято

Тільки родина,  як вічна зернина.

  16 травня в Смолінській бібліотеці №1  пройшло  свято  “Тільки родина, як вічна зернина» до Міжнародного дня сім’ї.

 В Україні сім’я завжди розглядалась як  святиня. Тут дитина здобуває досвід життя у навколишньому світі, пізнає моральні  правила, набуває перший досвід їх застосування . Оскільки сім’я об’єднує кілька поколінь, дитина має змогу навчитися спілкуванню з однолітками і дорослими.

 Василь Олександрович Сухомлинський високо  оцінював сім’ю, як  осередок суспільного виховання:

    «У сім’ї шліфуються найтонші риси людини-громадянина, людини-трудівника, людини – культурної особистості .Із сім’ї починається суспільне виховання.  Тут закладаються коріння, з якого виростають потім і гілки, і квіти, і плоди. Сім’я – це джерело , водами якого живиться  повноводна річка нашої держави!».

 Бібліотекар розповіла учням про історію та традиції святкування Дня Сім’ї  в Україні та європейських країнах, та презентувала тематичну виставку  «Родина – мій дім, мій оберіг».

   В ході святкування учні приймали активну участь  у вікторині «Самий, сама, саме», з великим задоволенням брали участь    в конкурсі «Прислів’я та приказки». Дуже сподобався дітям конкурс «Зрозумій мене» де дорослий сідає на стілець, дитина  стає перед ним. За спиною дорослого бібліотекар показує табличку із словами. Дитина має пояснити так, щоб мама зрозуміла і  назвала слово.

  Хвилю емоцій викликав розважальний конкурс в якому мама мала пригадати, як  вона вправно «пеленає» дитину.

    Розповідь отця Олександра змусила дітей зосередитись і замислитись над найголовнішими цінностями життя., над тим хто є для нас батьки і хто ми без них. А після перегляду відеофільму про тата, маму і дітей сиріт діти були настільки розчулені, що не могли стримати сліз.

    Сподіваємося, що після заходу діти зрозуміють наскільки важливими є для нас найрідніші люди :бабуся, дідусь, тато і мама.