Сміхобалаганчик

Смійтесь, люди, на здоров’я

Нам невідомо хто винайшов колесо, нам невідомо хто першим самотужки навчився добувати вогонь, але ми знаємо хто першим усміхнувся. Це була дитинка, немовлятко,  яке, мов ранкове сонечко, подарувало світлу усмішку своїй матусі. Так народився сміх.  Колесо і вогонь допомагали людям у побуті, сміх робив їх  добрими, уважними один до одного, об’єднував, додавав  здоров’я.  З часом люди навчилися жартувати, розповідати  дотепні історії,  що викликали сміх.

Звичай жартувати і обманювати один одного саме цього дня виник досить давно. За одними джерелами, історія Дня сміху бере свій початок ще з міфу про викрадення Прозерпіни, дочки богині Деметри, володарем підземного царства Аїдом. Говорять, що дівчина кликала на допомогу, але ці  звуки виявилися оманливими.  Інша версія говорить про те, що римляни щиро шанували божество сміху Risus, а відбувалося це після весняного рівнодення (23 березня). Ще існує думка, що День сміху виник  як результат перенесення  дати святкування  європейського  нового року, який раніше відзначали  наприкінці березня.

Та якби там не було, звичай жартувати, обманювати та веселитися цього дня був, є, і мабуть ще довго буде в багатьох країнах світу.

    Український гумор народжувався у народних іграх, народній розмові, у піснях, переказах, які були і є джерелом творчості наших українських сміхотворців.

       Наш національний гумор відрізнявся і відрізняється від гумору інших народів доброзичливістю, щирістю. Українцям більше притаманна усмішка, що виражає схильність до доброго сміху, ( а не посмішка), що відбиває глузування. Іронічне ставлення до когось.

     В наш зовсім нелегкий час, з масою проблем різного характеру дуже важко бути оптимістом та шукати позитив у чомусь. Але вірити в краще потрібно, і не тільки  вірити, але й вносити самому щось хороше та веселе в наше повсякденне життя. Як це зробили ми в бібліотеці . 

   Вечір – балаганчик  відкрила  літературна сторінка  «Гумор письменників України» . Учасники заходу зачитували улюблені твори Остапа Вишні. Гриця Гайового, Павла Глазового, Леоніда Куліша та ін.

      Нашу молодість неможливо уявити без кінофільмів і фільмів, а які прекрасні  були кінокомедії! Саме під девізом «Фільм, фільм, фільм!» і була побудована вся наступна програма.

А сейчас мы вместе с вами

По особенной программе

Попробуем шедевр создать

Чтоб стал нам мир рукоплескать!

 Для початку, як годиться  провели гру «Кінопроби».

На фільм «Жорстокий романс» вибрали двох Паратових та двох Ларис. Завдання чоловіків: покласти під ноги жінки паперові листки, так,щоб вона якнайшвидше дійшла до фінішу, не «замочивши» ніжки. Завдання не із легких, але ж і романс  у нас жорстокий…

   В грі «Кінокритик» двоє учасників  по черзі називають  як можна більше прізвищ улюблених акторів не повторюючись і не роздумуючи більше 3 секунд. Звичайно, переможцем у цьому конкурсі була жінка.

    Найцікавішими моментами  свята були конкурси «Вдягни зірку» -- із закритими очима конкурсанти «вдягали» модель та «В джазі тільки дівчата».

 Скільки вміння і майстерності знадобилося  Джо і Джеррі,  щоб перетворитися в зірок жіночого джазу – Джозефіну і Дафну.   Так…на що тільки доводиться йти чоловікам, щоб потрапити  у світ зірок!

Наші ж чоловіки з допомогою олівців мали нанести на  прекрасні намальовані обличчя святковий макіяж та створити запаморочливу  зачіску. Нічого важкого, але спробуйте   зроботи   самі…

Ще було багато смішних моментів. 

Та головне цей вечір виправдав своє завдання --  всі сміялися від душі, від щирого серця, а значить покращили  свій настрій і здоров’я.  Не даремно в народі кажуть, що сміх продовжує життя. Чого і вам бажаємо!

    

Нові форми роботи.

Нас об’єднала бібліотека.

Смолінська бібліотека №1 не зупиняється на проведенні традиційних форм масових заходів. З метою популяризації бібліотеки, книги, читання та збільшення  відвідуваності  я в першу чергу звертаю увагу на дітей.  Тісна співпраця із Смолінським ДНЗ «Ромашка»   яскравий приклад такої роботи – це і перше знайомство дітей з бібліотекою і екскурсії  які періодично проводять групи різного віку та цікаві і змістовні заходи для цієї категорії діток. На початку розповідаю про  самі основні  правила поводження в бібліотеці. При першій зустрічі намагаюся дитину здивувати, зацікавити книгою. Дозволяю не лише подивитись книгу, але й погортати . Показую саму велику і  саму маленьку книгу, товсту і тонку книги, з малюнками і без малюнків, Та обов’язково наголошую, що в книзі головне – це зміст, а не зовнішній вигляд. 

    Дуже приємно, коли після таких заходів  вже приходять діти з батьками та записуються до бібліотеки.  Дитячих книг у нас достатньо, щоб вибрати щось до душі.    Маю велике сподівання, що дітям які поки що лише розглядають малюнки, вдома  батьки читають книги.   Адже читання розвиває уяву, мислення, зібраність, відповідальність дитини. Такі якості будуть дуже корисними під час   навчання в школі.

    Нещодавно за сприяння  групи волонтерів   була представлена лялькова  вистава «Дружба починається з усмішки».

Приміщення бібліотека не мало  можливості одночасно прийняти таку кількість маленьких відвідувачів, тому був задіяний актовий зал селищної ради.

Діти  приймали активну участь в проведенні заходу: розповідали вірші та разом з ведучими співали пісень. Та найприємніше було в кінці програми, коли кожна дитина отримала подарунок від волонтерів!   Така цікава феєрична  зустріч надовго запам’ятається  як дітям так і дорослим.

  Хочу подякувати волонтерам за цікаву лялькову  виставу та сподіваюсь на подальшу співпрацюю.

Віртуальна виставка

Творчість  - це не просто хобі.

 Під такою назвою в Смолінській бібліотеці №1 діє виставка творчих робіт талановитих мешканців селища. На виставці представлені  вироби майстрів: Мартиненко Олега Васильовича, Котовенко Дарини Василівни, Стрілець  Ольги Миколаївни,  Яковлєвої Катерини Миколаївни,

  На вернісажі було відзначено, що всі  ці роботи несуть в собі  позитивну енергетику, що вони наповнені світлом, добром і радістю.

Це роботи з морських мушлів та атласної  стрічки, природного матеріалу та художні картини, вишиті рушники.  Як зазначають  аматори їх захоплення  їм допомагає, підтримує і рятує в критичних ситуаціях.

     Усіх авторів  експозиції   об’єднує  прагнення до гармонії та краси, добрий і трепетний погляд на навколишній світ.

 Запрошуємо всіх ознайомитись з експозицією.

Вечір поезії

Поетичний зорепад Кіровоградщини

Щороку 21 березня, згідно з рішенням генеральної конференції ЮНЕСКО, відзначається Всесвітній день поезії,який був започаткований у 1999 році. Всі найголовніші заходи на честь поетів усього світу проводяться в Парижі, оскільки саме там розташована штаб-квартира ЮНЕСКО - структурного підрозділу ООН.

Представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство.

Всесвітній день поезії — це ще й нагадування всім сучасникам про великих поетів, які своїм твердим словом впливали на долі цілих держав і завжди були в пошані.

Відомий російський і американський поет, лауреат Нобелевської премії, Йосип Бродський писав: «Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це вища форма існування мови».

   Перша сторінка вечора мала назву «Поема в камені» її підготувала Васільєва Наталія.   Як можна говорити за красу кіровоградського краю і не згадати неповторний архітектурний ансамбль самого міста Кіровоград. Тут поєдналися  іспанський, візантійський  та мавританськаий стилі.

 "Его мало назвать хорошеньким, но совсем европейским городком. Дома здесь в итальянском стиле, все они с прекрасной отделкой: и бельведериками и фронтончиками, при каждом доме есть или балкон, или фонарики, или стеклянная галерея.

Вывески магазинов чрезвычайно хорошие, одно только плохо: улицы узки.

Но главное, что мне понравилось, так - образованность здешнего народа, не говоря уже о высшем круге, где увидела большую деликатность.

Здесь каждый мещанин пытается просветить своих детей, в результате чего вы почувствуете незаурядный порядок и учтивость обращения".

 (Дневник неизвестного автора.  1861 г.)  

  В різні роки архітекторами міста були  Яків Паученко, Олександр лішневський і Андрій Достоєвський – брат письменника Федора Достоєвського

  Кожен раз, коли буваємо в Кропивницькому кудись поспішаємо, щось шукаєм. . одним словом нічого не помічаємо навколо.  А шкода.

   Наступна сторінка   «Поезія – музика душі»-  ознайомила присутніх із кращими представниками поетичного слова Кіровоградщини.