Година пам'яті

Пам’ять Чорнобиля

живе в наших серцях

Багато гірких  випробувань, жертв і злиднів  випало в   ХХ столітті на долю нашої держави. Дві світові і громадянська війни, голод і розруха, політична нестабільність забрали десятки  мілліонів  життів, змушуючи знову  і знову відновлювати  зруйновану країну.

  Та навіть на цьому фоні страшною сторінкою нашої історії стала  дата 26 квітня 1986 року.

Чорнобильська атомна електростанція. 25 квітня 1986 року. Планове виключення реактора, що тривало 20 секунд, здавалося звичайною перевіркою електрообладнання. Проте через декілька секунд в результаті різкого стрибка напруги стався хімічний вибух, в результаті якого в атмосферу викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів. Вибух був настільки потужним, що забруднення розповсюдилося на значні ділянки території Радянського Союзу, які наразі входять до складу Білорусі, України та Росії. За офіційними повідомленнями, відразу після катастрофи загинула 31 людина, а 600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації.

       Чорнобильська катастрофа стала найбільшою за всю історію світової ядерної енергетики, як по кількості загиблих  і постраждалих від її наслідків людей, так і по масштабах  екологічної  і економічної шкоди  .

У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

Про це боляче говорити, але це було і залишається з нами. Ми не були там,  та пам’ятати повинні завжди.

     Напередодні  в бібліотеці були проведені години пам’яті    «Пам’ять Чорнобиля живе в наших серцях» для вихованців Смолінського ДНЗ Ромашка  групи № 13 та № 14.

Метою цих  заходів було :поглибити знання дітей  про аварію на Чорнобильській атомній електростанції; виховувати відповідальність за оточуюче середовище; вчити сприймати чужу біду, чужий біль, як свої власні, вчити любити рідну землю, формувати пізнавальний інтерес до чорнобильської теми.

   На захід була запрошена Однокоз Катерина Миколаївна, яка була безпосереднім учасником тих трагічних подій.  До своєї розповіді Катерина Миколаївна додала фотоальбом  із документальними світлинами, які  розповідають про наслідки аварії та важкі будні ліквідаторів. Дуже цікаво було ознайомитись із самовиданням збірки  віршів «Саркофаг» 1987 року. Ці вірші писали  в Чорнобилі самі  ліквідатори після тяжкої  роботи.  Катерина Миколаївна показала карту забруднення України після Чорнобильської катастрофи. Ця зустріч була цікава і повчальна.

    В рамках проекту «Історичні події та знаменні дати України в хроніках документального кіно» відвідувачам бібліотеки було запропоновано перегляд тематичних відеофільмів «Чорнобиль. Тризна», «Чорнобиль – хроніка важких тижнів». Всього фільми переглянули 13 чоловік.

Ми всі вклоняємося перед героїзмом простих людей здатних на самопожертву заради інших.  В бібліотеці оформлено виставку-застереження «Чорнобиль – скорбота пам’яті людської».

   26 квітня біля пам’ятного знака  ліквідаторам аварії на ЧАЕС пройшов мітинг-реквієм  в якому взяли участь представники  Смолінської  селищної ради,члени Смолінської  спілки Чорнобильців, настоятель церкви Пресвятої Богородиці Олександр  ,  представники Маловисківської РДА  та районної спілки  ліквідаторів, всі небайдужі мешканці селища.

Бібліофреш

23 квітня - Всесвітній день книги і авторського права

«Читайте! Читайте! Читайте!

Читайте не поспішаючи, щоб не втратити

жодної краплі змісту книги.

Читайте! Нехай не буде жодного дня,

коли б ви не прочитали хоча б однієї

сторінки з нової книги!»
К. Паустовський

21   квітня до  Всесвітнього  дня  книги і авторського права, у Смолінській бібліотеці №!   з метою ознайомлення учнів   з творами сучасних українських авторів та новими книгами, що надійшли в бібліотеку     був проведений бібліофреш «Читаємо українське, читаємо українською «.   Бібліотекар  виділила авторів, з творчістю яких варто ознайомитися. Це Ірен Роздобудько, Оксана Забужко, Любко Дереш, Сергій Жадан , Олександр Жовна та інші.

      А потім  ми мандрували літературним диліжансом  «Книга -  найбільший скарб людини ». Під час подорожі учасники відвідали такі станції:

1-ша станція: бібліотечне асорті «Бібліотека – ліки для душі»,

2-га станція: літературна вікторина «Тисяча мудрих сторінок»,

3-тя станція: книжковий калейдоскоп «Скарби української літератури»,

4-та станція: ерудит-конкурс «Читання – ось найкраще навчання»,

5-та станція: народознавчий конкурс «Книга – джерело мудрості».

Під час заходу молодь мала змогу ознайомитись з  книжковою виставкою «Читаємо українською».

    Книги покликані служити  людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно повинна стати  на заваді жорстокості, несправедливості  й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

Вислови про книгу:

Книги – морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

Іван Франко

Крапля довбає камінь не силою, а частим падінням, так людина стає вченою не силою, а частим читанням. Овідій

Навчайтесь і читайте. Читайте книжки серйозні. Життя зробить усе інше. Ф. Достоєвський

Завдання книги – полегшити, прискорити пізнання життя, а не замінити його. Корчак Я.

Книга – це джерело освіти, знання і якщо збагачення, то збагачення культурного і душевного. Рильський М.

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг. Сухомлинський В. О.

Хто полюбить книгу, той далеко піде у своєму розвитку. Книга рятує душу від здерев’яніння. Шевченко Т. Г.

Читання – це створення власних думок за допомогою думок інших людей. М.О. Рубакін

Вчасно прочитана книга – величезна удача. Вона здатна змінити життя, як не змінить її кращий друг або наставник. П.А. Павленко

Найкорисніші ті книги, які змушують читача доповнювати. А. Вольтер

Коли людина припиняє читати, вона перестає мислити. Дідро

Про Всесвітній день книги та авторського  права.

23 квітня — доленосна для світової літератури дата. У цей день народились такі видатні письменники, як Моріс Дрюон, Володимир Набоков, Андрій Курков, Григорій Тютюнник, а також померли такі літературні велетні, як Мігель де Сервантес Сааведра, Вільям Шекспір, Інка Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський. Тому природно, що саме цей день, за пропозицією Міжнародної Асоціації Книговидавництв, був обраний Генеральною конференцією ЮНЕСКО Всесвітнім днем книги, а за пропозицією Російської Федерації у формулювання було додано і авторське право.
Таким чином, починаючи з 1995 р., 23 квітня майже у 200 країнах світу святкується Всесвітній день книги і авторського права. Своїм святом цей день вважають автори, видавці, вчителі, бібліотекарі та всі, хто причетний до книжкової справи. Усюди організовуються цікаві акції, книжкові ярмарки, виставки, презентації, голосні читання, зустрічі з письменниками, автограф-сесії тощо.
Традиція святкування народилася в іспанській Каталонії, де вже понад 80 років люди в день святого Георгія дарують червоні троянди і книжки тим, кого люблять: троянди символізують кров, пролиту Георгієм — покровителем Каталонії — у битві з драконом, а книги нагадують про сумну дату 23 квітня 1616 року — день смерті видатного іспанця Мігеля де Сервантеса Сааведри, автора безсмертної літературної перлини «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі».

Головне місто Республіки Гвінея в 2017 році перетвориться на центр паломництва книголюбів. ЮНЕСКО оголосило місто Конакрі Всесвітньою столицею книги.
Кожного року ЮНЕСКО визначає світову столицю книги.

Головне місто Республіки Гвінея в 2017 році перетвориться на центр паломництва книголюбів. ЮНЕСКО оголосило місто Конакрі Всесвітньою столицею книги.

Експерти ЮНЕСКО на своєму черговому засіданні оцінили великий внесок Гвінеї в пропаганду літератури і боротьбу з безграмотністю населення. Книжковий рік в Конакрі почнеться 23 квітня 2017, у день, коли світова громадськість відзначає Всесвітній день книги та авторського права. Протягом усіх 12 місяців в країні будуть проходити заходи, в яких візьмуть участь відомі автори книг, видавці, представники торговельних мереж. Мета подібного просвітницького марафону – віддати літературі, читанню належну увагу та посприяти поширенню цього захоплюючого методу підвищити свій інтелектуальний потенціал по всій планеті.
Конакрі – вже 17-а столиця книги. А найпершою був Мадрид. У 2001 році міжнародні організації, що об’єднують у своїй структурі відразу кілька головних книжкових секторів, а це зокрема асоціація видавців, Міжнародна федерація книгопродавців тощо, вирішили щорічно вибирати місто, яке стане впродовж цілого року уособленням книжкового царства, де будь-який друкований том буде на кшталт Святого письма.

Конакрі, столиця Республіки Гвінея, був оголосив  Всесвітньою столицею книги 2017 року.• Відбірковий комітет зупинив свій вибір на Конакрі «у зв'язку з високою якістю та великим різноманіттям, якими відзначається його програма, зокрема, особою роллю, що відведена залученню місцевих громад», а також «за його добре структурований бюджет та чіткі цілі розвитку з підвищеною увагою щодо молоді та писемності».• У своєму вітальному виступі, зверненому до жителів Конакрі,Генеральний директор ЮНЕСКО Ірина Бокова заявила: «Книги,навчання та читання є основними аспектами людського життя.Великий внесок Республіки Гвінея у популяризацію книг та підвищення писемності свідчить про чітке бачення культури та освіти як рушіїв розвитку та відновлення. ЮНЕСКО сповнена рішучості підтримати ці зусилля».

 Конакрі (Гвінея, 2017)• Національна бібліотека та Архів Гвінеї розташовані у столиці Республіки Гвінея, Конакрі.• Ці заклади були засновані невдовзі після отримання країною незалежності у 1960 році.• Бібліотека має фонд більше ніж 40 тис. томів, а архів – більше 3 тис. справ.

(Джерело: Пиши-Читай)

Сьогодні, коли без Інтернету та цифрових технологій важко уявити собі життя та роботу, здається, що книга відступає на другий план. Але це зовсім не так. Книга була і залишається незамінним супутником людини, її мовчазним радником, всезнаючим помічником, невичерпним джерелом мудрості. Не випадково народ створив про Книгу стільки прислів'їв:
Книга вчить, як на світі жить.
Хто багато читає, той багато знає.
Читання — ось краще навчання.
Книга допоможе в труді — виручить в біді.
З книгою подружишся — розуму наберешся.
Книга — твій друг, без неї, як без рук.
Книга відіграє провідну роль у духовному розвитку кожного народу, поєднує цілі покоління людей.
А щодо авторського права — це один із засобів охорони інтелектуальної власності людини, набір прав, наданих авторам оригінальних творів. Інтелектуальна власність охоплює всі творіння людського розуму. Великий Мікеланджело писав: «Людина малює головою, а не руками». Авторське право захищає не ідеї або факти, а спосіб їх вираження: письмові, музичні, живописні, драматичні, хореографічні твори, фільми та мультимедійні продукти, комп'ютерні програми. Знаком того, що той чи інший оригінальний твір охороняється авторським правом, служить символ ©. За ним, зазвичай, вказується ім'я власника авторського права та рік створення твору.
Першим нормативним актом авторського права вважається «Статут королеви Анни», прийнятий в Англії у 1709 році. А в 1967 р. в Стокгольмі була підписана Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) — спеціалізованої агенції Організації Об'єднаних Націй. Її мета — розвиток збалансованої та загальнодоступної міжнародної системи охорони інтелектуальної власності. З прийняттям Верховною Радою України Закону № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року у нашій країні було створено авторське правове поле, яке весь час удосконалюється і стає ближчим до міжнародних норм.

 Посилання: http://www.shevkyivlib.org.ua/poslugi/gurtki/533-traditsii-i-sviata-vsesvitny-den-knigi-i-avtorskogo-prava.html

Чудо, чудо всіх чудес – Христос Воскрес!

О писанко! Ти символ України

Любові й миру вірна берегиня!

Ти – воскресіння весняний цілунок!

Ти – мамин великодній подарунок.

Свято Христового Воскресіння є днем великої радості, в якому бачимо Христа прославленого, що своєю смертю переміг смерть та дарував усім людям можливість вічного життя з Богом. Основним атрибутом Пасхи є фарбоване яйце, що символізує відродження.

Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник  дуже давно. З першим променем сонця священик в церкві сповіщає: «Христос воскрес!», а прихожани хором відповідають: «Воістину воскрес!». Під час урочистого обходу храму святять паски, крашанки та різний наїдок. Потім усі розходяться по домівках, щоб сповістити одне одного про велику радість та привітати зі світлим урочистим святом.

  Великдень — родинне свято, на нього збирається вся родина. За традицією, розпочинаючи урочистий сніданок, господар обрізав зі свяченої паски скибочки з трьох боків, приказуючи:

— Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий! Ці окрайці тримали до закінчення свят і потім віддавали худобі. Після святкового сніданку діти носили старшим родичам гостинці і отримували за це ласощі та писанки .

      До Великодніх свят  в бібліотеці  оформили  виставку - інсталяцію

«Зі святом Пасхи!».

Матеріали, представлені на виставці, знайомлять користувачів із традиціями святкування Великодня, розповідають про походження одного із важливих символів цього свята в Україні – писанку. З видань, представлених на виставці, можна дізнатися, що покласти у великодній кошик, господині віднайдуть смачні рецепти пасок та інших великодніх страв.   Завжди приємно дивитися на те, що роблять діти. А вони проявили неабияку фантазію у оформленні Великоднього дерева -  одного із символів  християнського свята.

Малюки   із задоволенням переглянули мультфільм «Грицеві писанки» за казкою О. Олеся. Для учнів  бібліотека організувала народознавчу подорож «Великдень всіх на гостину просить», під час якої бібліотекар розповіла  про історію Великодня, історію писанки, її обрядове значення, символіку кольору та орнаменту.

В Україні свято Пасхи шанують і люблять. Гарний настрій, надія на краще, побажання добра і любові переповнюють всіх у цей день. 

7 квітня християни східного обряду відзначають Благовіщення Пресвятої Богородиці. Благовіщення – одне з 12 найважливіших свят православ'я і третє за значенням після Великодня і Різдва Христового.

Благовіщення означає "добра" новина. В цей день Діві Марії явився архангел Гавриїл і сповістив Їй про прийдешнє народження Ісуса Христа — Сина Божого і Спасителя світу.

Історія свята

Церква встановила святкування Благовіщення в IV ст. після того, як самостійно почали відзначати Різдво Христове. Дату свята визначили, відрахувавши 9 місяців від Різдва. Крайні строки, з якими збігається Благовіщення - четвер третього тижня Великого посту та середа Пасхального тижня (за Юліанським календарем). Святкування Благовіщення не скасовується, навіть якщо свято припадає на Великдень, і піст заради нього послаблюється.

Звичаї та традиції

Будь-яка робота в цей день вважалась гріхом. Згідно приказці, в цей день "птах гнізда не в'є, дівчина коси не плете". Один з найстаріших звичаїв, пов'язаних з святом, стосується птахів: у цей день заведено відпускати птахів, зокрема голубів, на волю. За легендою, вони донесуть звістку про добрі справи людей ангелам-хранителям.

На Благовіщення забороняється також щось шити, плести або в'язати. Ця заборона пов'язана з тим, що життя людини являє собою нитку, управляти якою можуть тільки ангели-хранителі або Бог.
В цей день імовірність переплутати життєві нитки надзвичайно висока. Це може призвести до руйнування сім'ї або виникнення суперечок з рідними і близькими, перекидання долі від однієї людини до іншої і т. д. У цей день також прийнято було заготовляти благовіщенську сіль. Кожен з членів сім'ї кидав по дрібці солі в спеціальний мішечок, після чого хазяйка її прокаливала і берегла для особливих випадків. Вважається, що така сіль може вилікувати навіть безнадійно хворого. Якщо сіль не знадобилася протягом року, її необхідно спалити на багатті.
У цей день не можна надягати обновки. Необхідно також бути обережними з вогнем, тому господині намагалися приготувати частування на цей день заздалегідь.
Крім того, вважається, що в цей день не можна ходити в гості, свято відзначали в тісному сімейному колі. Побоювалися того, що в двері постукає незнайома дівчина або жінка: за повір'ями вона могла виявитись відьмою. Тому жінки намагалися в цей день не виходити з дому. Вважається також, що якщо на Благовіщення дівчина знайде первоцвіт, то вже влітку вийде заміж. Дівчата в цей день кидали у воду весняні квіти і вмивалися нею, щоб бути красивими.
На Благовіщення Великий піст не такий строгий: віруючим дозволено послаблення – можна їсти рибні страви, вживати в їжу олію і випити трохи вина.
У Благовіщення жінки виконують такий ритуал на щастя в домі: потрібно протягом дня 40 разів назвати чоловіка "милим" — і весь наступний рік в родині буде мир і щастя.

Прикмети свята

По погоді на Благовіщення намагалися вгадати, яким буде врожай і літні місяці. День вітряний, з ранковим туманом і інеєм обіцяв урожайне літо. Благовіщенський дощ - до великої кількості грибів і хлібів. До хорошого збирання ярих, огірків, груздів був мороз; до теплих літніх днів і до великої кількості горіхів — гроза. В день Благовіщення немає ластівок — до тривалої холодної весни. Благовіщенське небо темне, без зірок — кури мало дадуть яєць.

Посилання: https://apostrophe.ua/ua/news/society/2017-04-07/blagoveschenie-2017-istoriya-i-traditsii-prazdnovaniya/92436

 

 

Сміхобалаганчик

Смійтесь, люди, на здоров’я

Нам невідомо хто винайшов колесо, нам невідомо хто першим самотужки навчився добувати вогонь, але ми знаємо хто першим усміхнувся. Це була дитинка, немовлятко,  яке, мов ранкове сонечко, подарувало світлу усмішку своїй матусі. Так народився сміх.  Колесо і вогонь допомагали людям у побуті, сміх робив їх  добрими, уважними один до одного, об’єднував, додавав  здоров’я.  З часом люди навчилися жартувати, розповідати  дотепні історії,  що викликали сміх.

Звичай жартувати і обманювати один одного саме цього дня виник досить давно. За одними джерелами, історія Дня сміху бере свій початок ще з міфу про викрадення Прозерпіни, дочки богині Деметри, володарем підземного царства Аїдом. Говорять, що дівчина кликала на допомогу, але ці  звуки виявилися оманливими.  Інша версія говорить про те, що римляни щиро шанували божество сміху Risus, а відбувалося це після весняного рівнодення (23 березня). Ще існує думка, що День сміху виник  як результат перенесення  дати святкування  європейського  нового року, який раніше відзначали  наприкінці березня.

Та якби там не було, звичай жартувати, обманювати та веселитися цього дня був, є, і мабуть ще довго буде в багатьох країнах світу.

    Український гумор народжувався у народних іграх, народній розмові, у піснях, переказах, які були і є джерелом творчості наших українських сміхотворців.

       Наш національний гумор відрізнявся і відрізняється від гумору інших народів доброзичливістю, щирістю. Українцям більше притаманна усмішка, що виражає схильність до доброго сміху, ( а не посмішка), що відбиває глузування. Іронічне ставлення до когось.

     В наш зовсім нелегкий час, з масою проблем різного характеру дуже важко бути оптимістом та шукати позитив у чомусь. Але вірити в краще потрібно, і не тільки  вірити, але й вносити самому щось хороше та веселе в наше повсякденне життя. Як це зробили ми в бібліотеці . 

   Вечір – балаганчик  відкрила  літературна сторінка  «Гумор письменників України» . Учасники заходу зачитували улюблені твори Остапа Вишні. Гриця Гайового, Павла Глазового, Леоніда Куліша та ін.

      Нашу молодість неможливо уявити без кінофільмів і фільмів, а які прекрасні  були кінокомедії! Саме під девізом «Фільм, фільм, фільм!» і була побудована вся наступна програма.

А сейчас мы вместе с вами

По особенной программе

Попробуем шедевр создать

Чтоб стал нам мир рукоплескать!

 Для початку, як годиться  провели гру «Кінопроби».

На фільм «Жорстокий романс» вибрали двох Паратових та двох Ларис. Завдання чоловіків: покласти під ноги жінки паперові листки, так,щоб вона якнайшвидше дійшла до фінішу, не «замочивши» ніжки. Завдання не із легких, але ж і романс  у нас жорстокий…

   В грі «Кінокритик» двоє учасників  по черзі називають  як можна більше прізвищ улюблених акторів не повторюючись і не роздумуючи більше 3 секунд. Звичайно, переможцем у цьому конкурсі була жінка.

    Найцікавішими моментами  свята були конкурси «Вдягни зірку» -- із закритими очима конкурсанти «вдягали» модель та «В джазі тільки дівчата».

 Скільки вміння і майстерності знадобилося  Джо і Джеррі,  щоб перетворитися в зірок жіночого джазу – Джозефіну і Дафну.   Так…на що тільки доводиться йти чоловікам, щоб потрапити  у світ зірок!

Наші ж чоловіки з допомогою олівців мали нанести на  прекрасні намальовані обличчя святковий макіяж та створити запаморочливу  зачіску. Нічого важкого, але спробуйте   зроботи   самі…

Ще було багато смішних моментів. 

Та головне цей вечір виправдав своє завдання --  всі сміялися від душі, від щирого серця, а значить покращили  свій настрій і здоров’я.  Не даремно в народі кажуть, що сміх продовжує життя. Чого і вам бажаємо!