Зимові канікули – сумувати ніколи.

Кожен народ  має свої звичаї, обряди, свята, що виробилися на протязі століть і освячені  віками. В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто  забув  звичаї своїх батьків, карається людьми і богом.

Цикл свят поділяється на пори року. На зимовий період припадає, мабуть, найбільше свят.

Канікули – найвеселіша і найцікавіша пора для усіх дітей, а ще.  це час дивовижних  подій.  На святковому заході «Зимові розваги» бібліотекар Сизранова Наталія  та діти пригадали всі свята  зимового циклу, розповіли про їх значення  у житті людей. Діти розповідали, що  вони чекають від кожного із них.

 Канікули – це час розваг, тож ми не стали робити з цього виняток.

Далі був конкурс із  загадками, які відносяться до зимової тематики. Байстрюченко  Настя та Вовк Дар’я , учениці 4-В класу,   Науменко Саша, учень 1-А класу ,  розповідали щедрівки. 

Та найбільше дітям сподобались ігри.  Бібліотекар Наталія Сизранова запросила собі в помічники двох веселих гномів, які допомогли провести гру «Рукавичка».  Заздалегідь приготували мішечок з іграшками та рукавички.  Учасник гри вдягає рукавичку, опускає руку в мішечок і на дотик вгадує те, що він взяв.

    Гра  «Не дай сніжинці впасти» показала яка у дітей спритність і терплячість. Тут потрібно було не дати впасти повітряній кульці  на підлогу.

     Ще однією з веселих  розваг  була універсальна гра «Примерзли», оскільки грати в неї можуть не тільки діти, але й дорослі.  На дрібних аркушах  написані частини тіла, всі ці листочки положили в мішечок. Гравці по черзі діставали листочки і примерзали один до одного  написаними на них частинами тіла. Виходило досить кумедно.

   В ці святкові дні дітей відвідало багато казкових героїв, всі вони ховали свої подарунки хто під подушку, хтось під ялинку… А ми  цього дня,  несподівано,  зустріли заморського  чарівника --- Санта Клауса!

Який, звичайно,  прийшов із солодощами.

   Так   учні 4-В  класу Смолінського НВО разом з класним керівником Тірошко Любов Володимирівною  урізноманітнили  своє  зимове дозвілля.

Казковий, фантастичний і чарівний світ.

12 січня виповнилося б  110 років від дня народження  Марії Приймаченко.  Творчість народного художника України, лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка Марії Приймаченко (Примаченко) – явище самобутнє, неповторне, як мистецтво кожного з великих майстрів. Народжені, здається, самою землею, вони поєднують у собі прагнення багатьох поколінь, дають їм найповніше  художнє вираження  завдяки своїй індивідуальності, своєму таланту.

    Народилася Марія  Приймаченко 1908 року в селі Болотне на Київщині. Її батько, Авксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі, у вигляді давньослов’янських  стилізованих зображень.  Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею  вишивання.

    Дитинство Марії Авксентіївни було  затьмарене страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Природа наділила Марію Приймаченко красою, все дала  вона їй  - і  «біле личко, і чорні брови, і карії очі».

    Крізь усе її життя проходить невсипуща жага творення, потреба поділитися своїми відкриттями з людьми.

     «Починалося все це так, - згадує художниця,. – Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім  помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…»  кожен при ходив подивттися на цю дивину, зроблену руками дівчинки.  Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити. Дивувалися, радили вчитися.

   Талант Приймаченко помітили.

Книга «Марія Приймаченко. Альбом», дає можливість ознайомитись з  біографією та творчими роботами  майстрині. Книгу можна взяти в Смолінській бібліотеці №1.

Хвала рукам, що пахнуть хлібом,

Хвала серцям, що світяться добром.

До 28  грудня   в Смолінській ОТГ проходить благодійна  акція «Зігрій добром забуте серце».  Спрямована на допомогу дітям-сиротам з дитячого будинку м. Кропивницького та одиноким пристарілим людям нашої громади. Пунктом прийому благодійної допомоги є Смолінська бібліотека №1.   На заклик акції відгукнулися небайдужі  мешканці нашого селища, приватні підприємці . Але    я хочу подякувати дітям та педагогам молодших класів Смолінського НВО, які активно відгукнулися  на  добру справу. Нашим дітям, дякувати Богу.  ще  важко до кінця зрозуміти, що таке дитина - сирота, але  те,  що в їхніх серцях горить любов і доброта до інших, співчуття,  готовність прийти на допомогу,  варте найкращих людських чеснот. Я бачила, як горять оченята дітей, коли вони розповідали  про свої подарунки, малюнки. Кожен хотів, щоб почули саме його і передали дітям – сиротам, що це подарунок саме від нього.  Учні   передавали привіт   діткам з Кропивницького наче своїм друзям  і бажали їм  гарного настрою, здоров’я, бути завжди бадьорими і веселими.

   Від себе хочу подякувати батькам і педагогам за те, що виховують таких гарних, духовно багатих дітей. З повагою бібліотекар Наталія Сизранова.

Любий,  отче Миколаю, ти  до нас прийди із раю.

Заснула в зимовому сні лісова діброва, задрімала  в льодовому панцирі Кільтень, а на Смолінську землю прийшло чудодійне свято Миколая.

 Це довгожданий день року, адже невідомо, що на тебе чекає – подарунок, а чи може різочка?! Напередодні цього дня діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, а також пишуть листи до Святого Миколая. Дорослі ж просто сподіваються отримати якийсь подаруночок, адже хоч маленький презент приємно отримати кожному.

  Нині ми пов’язуємо Свято Миколая тільки з подарунками і часто навіть не здогадуємося про глибоке релігійне коріння та особливості відзначення цього свята нашими предками.

  Цього року настоятель отець  Олександр Смолінського храмуУспіння  Божої матері та бібліотекар Наталія Сизранова  провели народознавче свято  для учнів 4 класу Смолінської  ЗШ№1  I-III ступенів у самому храмі.

  Тут у величному архітектурному і духовному місці  все стає набагато  цікавішим та урочистим.  Діти дізналися про історію свята .

Святий Миколай (або Ніколаус) – це реальна історична особа - візантійський єпископ, що прославився своєю любов'ю до дітей і допомогою бідним.
Існує чимало легенд про добрі справи Святого Ніколауса.

  Діти відкрили  конверти та зачитали свої прохання до Святого Миколая.

Вони були різними, але було одне спільне для усіх – діти просили миру та процвітання для України.  Якось несподівано і казково з»явився  сам Миколай…  Незважаючи на важкий і довгий шлях він одразу поцікавився, як на протязі року вели себе малята?  Діти розповіли про свої хороші вчинки, як вони навчаються, допомагають батькам, слухають вчителів,  дружно відпочивають. А ще   розповідали вірші.   Миколай  був задоволений такою гарною поведінкою дітей і кожному подарував пакунок солодощів. Роздаючи  подарунки, Святий Миколай бажав дітям бути чемними, робити добро, не ображати нікого, не  сваритися. Діти дякували за подарунки та просили його прийти ще й в наступному році.

Миколай вибачився, що не може довше затриматися, бо на нього чекає ще багато дітей,   попрощався і вирушив у дорогу.

   Отець Олександр на правах господаря запросив усіх скуштувати чаю та солодощів.    Для дітей це був ще один  найприємніший сюрприз.

  На завершення заходу діти поставили свічки, щоб всі були здорові, щасливі, заможні, жили у мирі і злагоді.

Величне духовне свято ще раз підтвердило те, що всі ми є християни і не маємо права забувати про це. Велике щастя жити з Богом, велике щастя любити, велике щастя ходити до Храму Божого, а святитель Миколай  нам у цьому допомагає.

  Щиро дякую настоятелю отцю Олександру за співпрацю та допомогу у  проведенні заходу.