Ми
- діти природи.
Із року в рік із дня в день
Матінка-Природа дарує нам свою неповторну красу, плоди для існування, а
найголовніше – Життя.
На що люди обіцяють жити в гармонії з
природою, оберігати її, любити, цінувати,зберегти для нащадків чистою і
недоторканою…
Але все це лише красиві
слова. Які залишаються словами.
Люди діляться на дві категорії: одні сприймають природу як прекрасне живе творіння, яке створене для
спільного співіснування, і розуміють, що ми залежим одне від одного -- така людина буде оберігати природу і
намагатиметься їй не нашкодити.
Інші навпаки -відносяться до
природи як споживачі – тому марно
чекати від них добрих, порядних вчинків.
Цього року вересень видався напрочуд
теплим і
сонячним. Не скористатися такою
нагодою вийти на природу було б просто безглуздям.
Я та група молоді вирішили не проводити вуличну акцію, а на
своєму особистому прикладі показати як можна
культурно відпочивати.
Пройшовши вздовж річки Кільтинкапереконалися,
що сміття стало менше ніж було влітку, але є.
Для відпочинку вибрали місце в тіні верб, прибрали його від покинутих
целофанових пакетів та бумаги.
Найпростіша їжа на свіжому повітрі здається самою смачною. Незабаром до
нас приєднався сірий досить вгодований
кіт. Спочатку обережно, а потім все ближче і ближче підійшов, навіть дозволив себе погладити. Харчами не
перебирав.
Ми подумали, що він домашній і просто
заблукав. Та виявилось, що цей кіт живе сам по собі біля річки. Підгодовують
його відпочиваючі та рибалки.
(Не погано влаштувався).
З цікавістю послухали розповідь одного
рибалки:
---- Їхали ми сімє’ю із Києва своїм автомобілем.
Дорога дальня притомилися та й перекусити хотілося. Зупинилися , місце й
непогане, але сміття дуже багато. Але діватись нема де якось розташувалися .
Поряд відпочивали такі як ми. Незабаром біля нас зупинилася ще одна машина
зачекали поки ми станемо збиратися в дорогу. Ці новенькі витягли з машини два великих целофанових
пакети зібрали все сміття, що було до нас і після нас, закинули в машину і лише
потім розташувалися на відпочинок.
Ось такий вам повчальний випадок. Після
цього на душі якось не по собі стало.
Одним словом – соромно.
Зачитали уривки, що найбільше сподобалися.
Зовсім по іншому на природі звучать і сприймаються вірші.
В осінньому кафе.
В осінньому кафе коктейль із горобини
Настирливих дощів, каштанів
і чорниць.
Тумани сонце п’ють, як сік, крізь соломину,
За шторами лісів – нічник із блискавиць.
В осінньому кафе відбитки дивних тіней,
Які крадуться в дім у капцях листяних.
І на бокали впав крихкий, холодний іній,
Чуприну розгубив притомлений горіх.
В осінньому кафе тендітні хризантеми
Мозаїка грибів, пелюсток заметіль.
Влітають у вікно метелики-поеми,
А соняшник-пустун їх ловить у свій
бриль.
(Тетяна Андрушко з
Великої Виски)
А поруч чути тихий плескіт хвиль, в яких
весело виблискують сонячні зайчики. Замріяно стоять ще зелені верби. Хтось
відважився поплавати у вже прохолодній
воді.
Ось і літо пройшло, ніби і не бувало…. Та годі
про сумне! Прекрасне є в кожній порі
року.
Про це переконливо говорять фото, погляньте на чудові краєвиди нашого селища.
