«Зійди, зоря – цвіти, земля!»

02.09.15

Презентація

«Зійди,  зоря – цвіти, земля!»

   «Зійди, зоря – цвіти, земля!» під такою назвою вийшла перша збірка віршів Вербовської Людмили Валентинівни  . Читачі та «Клуб любителів поезії»   з цікавістю ознайомилися  з творчістю нашої землячки.  В це видання увійшли  ліричні, епічні, філософські роздуми.  Багато поетичних рядків присвячено  природі нашого краю.

Особливі почуття викликали вірші: «Сестричці Аллі»,  «Осені рояль»,  «Еще не вечер»,  ….

   Поезія різна за тематикою та характером , але вся вона  розкриває її глибоку, чутливу та багатогранну особистість.

Присутні ще раз переконались в унікальності цієї людини, її життєвих принципів.

   Бажаємо Людмилі  Валентинівні  нових досягнень, творчих злетів, хай вам  посміхається поетична зоря.

  Бажаючих ознайомитись із поезією Людмили Вербовської запрошуємо до бібліотеки .

Солодощі цвіту

Життя – це пізнання довіку,

Тоді і грози не страшні,

В пізнанні – солодощі цвіту.

І аромати запашні.

Коли любить його глибинно,

Не  поверхнево, через раз,

Це кожен зрозуміть  повинен,

Й кувать трудом щасливий час.

Проторювать  шляхи, дороги,

Любити власне ремесло,

Й не наставлять слабкому  роги,

Щоб в вир незгод не занесло.

Тоді й свій хист розкрить скоріше,

Не марнувать даремно час,

Щоб не вважать когось дурнішим –

Нехай проторює до нас.

Можливо, кожному своє,

Відведено у цьому світі.

І знівечене кимсь  фойе.

Треба наповнить тоном світлим.

Учитись треба все життя,

Не тільки в молодому віці,

В навчанні, межі без кінця,

В пізнанні – солодощі цвіту.