Вечір

Вечір

Мої роки моє багатство

  Осінь – красива і замріяна пора. Пора коли природа вхолить в стан спокою. Золотаво-багряне вбрання – як найвища коронація перед всім Всесвітом.

    Не дивно, що саме восени люди підводять підсумки свого прожитого шляху.. саме осінь ніби наполягає: зупинитись, почути звук павутинки, потонути в безмежній тиші, зачаруватися багатством барв  і  стати  частинкою цього прекрасного  стану при роди.

    Мабудь нема жодного поета, який би не оспівував  у своїх творах осінь. Про неї говорять із захопленням , сподіваннями і сумом.

  Вона, ніби фея, що підходить дивиться прямо  в очі і питає: а хто ТИ в цьому житті? І тут уже не збрешеш, бо з тобою говорить твоя СОВІСТЬ.

   Цього вечора ми поринули в осінню поезію  поетів аматорів нашого Клубу поезії: Али Березовської, Наталії Васільєвої, Людмили Вербовської, Тамари  Микитенко. 

  Насолоджувались рядками поетів степового краю: Тетяни Андрушко, Володимира Бровченка, Катерини Гончар, Тамари Журби, Валентини Левченко-Дигас, Антоніни Корінь…

                    Танцюю листям в золотому лісі,

                    Палаю горобиною в саду.

                    Затихну цибулиною нарцису

                     І квіткою у весну перейду.

                      Замріюся лелекою над ставом,

                      Зачервонію глодом на зорі,

                      Зими лихої вийшло на октаву,

                      Весни ж прибуде симфонічний грім

                       Регістром втіх у відчаї моїм…

                                        (Тетяна Андрушко)

Розгадували вікторину «Хто автор?»

  Відповідно до тематики вечора було  підібрано музичний супровід.

      Можна лише уявити які почуття відчуває жінка якій за … і в якої День народження восени. Тут і сплеск емоцій і павутинка журби,  троянди кохання і життєва мудрість, впевненість та розважливість і вогники кокетства в очах…Словом жінка-загадка, про неї так багато красивих віршів.

Мы в 50 вступаем в совершенство,
Стряхнув усталость напряженных лет,
И чувствуем душевное блаженство
Гармонии, цены которой нет ...

Пусть дни бегут, кому-то это надо,
Опережают мысли и дела,
Нам шёпот за спиною как награда :
" Смотри, какая Женщина пошла ! »

А от класик поетичного рядка Лариса Рубальська  дивиться на поважний вік жінки з долею  іронічного  гумору.

Лариса Рубальская

  Женщига в соку

Годы идут, годы движутся,
Челюсть вставлена, трудно дышится .
Гляну в зеркальце, одна кручина,
Шея в складках, лицо в морщинах.
Туфли куплю, в журнале копия,
Носить не могу, плоскостопие,
Вдаль не вижу, вблизи как безрукая,
Не то дальнозоркая, не то близорукая.
И слух стал немного ниже,
Пошлют подальше, иду поближе.
Нам Пушкин пел очень упорно:
Любви все возрасты покорны,
Мол, и в старости на любовь есть сила.
Но я вам скажу , не тут то было!
Хочу кокетничать глазки в пол,
А лезу в сумочку, где валидол.
К мужчине в объятья хочется броситься
Да мешают очки на переносице.
А память стала низкого качества-
Зачем легла к нему, забыла начисто.
Одно утешение со мной повсюду.
Я хуже, чем была, но лучше, чем буду!

  Так наша іменинниця отримала  букет з віршів  та пісень.     Не дивно, що  наш Клуб поповнюється  новими прихильниками. Відчути себе частинкою прекрасного – для цього варто жити!                                                                  

  Ми ніколи не забуваємо кому  повинні завдячувати  мирним небом над нашою головою та можливістю  вільно спілкуватися в колі друзів. Для воїнів АТО члени Клубу поезії зібрали теплий одяг, який буде передано нашим  захисникам.