Рідна мова в іграх, віршах і загадках.

 День слов’янської писемності і культури  встановлений  в Україні згідно з Указом  Президента України  «Про День слов’янської писемності і культури» від 17 вересня 2004 року № 1096/2004. Відзначається щорічно  24 травня в день вшанування  пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

  День пам’яті цих святих , як День слов’янської писемності і культури почали святкувати в Болгарії в 19 столітті, а потім ця традиція перейшла і в інші країни: Росію, Україну, Білорусь.

  Слов’янська писемність була створена  в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву  «кириилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі  освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

    Для  школярів Смолінського НВО захід в бібліотеці №1  розпочався із перегляду відеофільму «День слов’янської писемності та культури»  про історію виникнення писемності,   Вшанували пам’ять   святих рівноапостольних Кирила й Мефодія, що заклали основу  слов’янської писемності.

Писемність, мова – то є душа кожної нації, її  найцінніший  скарб. Свідченням цього стали прочитані дітьми вірші  корифеїв української літератури   І.Франка, Л.Костенко, В.Сухомлинського, Д.Павличка, О.Олеся, М.Підгірянки.  Зачитували прислів’я «З народної мудрості», відгадуали загадки. Всі діти хотіли прийняти участь в розважальній грі  «Живе слово».

Ми живемо на чудовій, багатій, мальоаничій  землі --  на нашій славній Укравїні. І негоже. Просто соромно бути поганими нащадками у таких великих  славних батьків.

   По завершенні заходу всі погодилися з тим, що мова та абетка – один з найдивовижніщих  скарбів, який  створила людина за свою історію, бо завдяки їм ми маємо можливість спілкуватися, записувати свої думки.

День відкритих дверей

День відкритих дверей в Смолінському краєзнавчому музеї:

 «Машина часу – музей».

Календар травня багатий на свята – це Міжнародний день трудящих ся, День Перемоги, день Матері, День  родини і нарешті Міжнародний день музеїв.

18 травня музейні  працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

  Міжнародний день музеїв  з’явився  в календарі в 1977 році, коли  на черговому засіданні  ICOM – Міжнародна рада музеїв, була прийнята пропозиція  радянської організації про встановлення  цього свята. І з 1978 року цей день відзначається   щорічно  більш ніж у 150 країнах.

   В Смолінському краєзнавчому музеї  теж  пройшов День відкритих дверей, його організували та провели директор музею  Ірина Корчинська та бібліотекар Наталія Сизранова.  На свято до музею завітали учні початкових та старших класів Смолінського НВО.

Перш за все діти дізналися про історію  свята Дня музеїв та історію створення нашого Смолінського краєзнавчого музеїю.  Відвідувачі не могли стримати своїх позитивних емоцій, хвилі вражень , що їх переповнювали від побаченого, адже більшість музейних експонатів вони бачили вперше і навіть уявити собі не могли сферу їх призначення.  Дітям пояснили, що це в наш час  ми користуємося холодильниками, пральними машинками,  купуємо готовий одяг і взуття, не уявляємо свого життя без електроенергії, телебачення та Інтернету, а якихось 100 років тому все було зовсім по-іншому….

Музей ,ніби,  став машиною часу, яка перенесла  дітей в історичне та культурне  минуле нашого народу.

  Своїми враженнями діти та педагоги поділилися в  «Книзі відгуків та пропозицій».

    Прийнято вважати, що через музеї, суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і  з цим важко не погодитись.  Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику  науково-освітню та освітньо-виховну роботу.  

Свято вишиванки

«Вишиванка -оберіг душі моєї».

Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро.

День вишиванки, хоч і не так давно започаткований,  але протягом останніх років здобув  особливої уваги і розквіту.

Про вишиванку згадується  у Біблії і Ілліаді Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.  Арабський мандрівник Х століття у своїх розповідях свідчить,  що руси теж носили вишитий одяг… Дар вишивання греки пов2язували з ім’ям мудрої  богині Афіни.

У часи Київської Русі  мистецтво художньої вишивки  дуже високо цінувалося.  Сестра Володимира Мономаха  Анна Янка організувала в Києві  в Андріївському монастирі  школу, де молоді дівчата вчилися   вишивати золотом і сріблом.

   Ми не уявляємо собі доброї батьківської хати  без прикрас: вишиванок і рушників – витворів народного мистецтва.   Саме з батьківської хати  і починається пізнання світу.

Ініціатором створення свята, присвяченого українському традиційному вбранню, стала письменниця, поет, журналістка та громадський діяч – Леся Воронько, яка запропонувала відзначати День української вишиваної сорочки. Отже, тепер кожен третій четвер травня, ми вдягаємо це чудове вбрання – барвисте творіння жіночих рук ,  демонструючи цим свою українську приналежність.

В ці дні, коли буденність розквітає барвами, вСмолінській    бібліотеці №1 відбувся захід – свято  вишиванки   «Вишиванка - оберіг  душі моєї».

  Щоб не тільки послухати цікаву розповідь про вишиванку, дізнатися про деякі маловідомі факти, пов’язані з цим ремеслом, а ще й помилуватися барвистими експонатами, читачам запропонована виставка-експонат «Пам’ятати. Відродити. Зберегти»  робіт майстринь-вишивальниць.  

Тематична година

З піснею дорогами війни

  Пам’ять… вона не має початку і не має кінця.  Війна, що прийшла на українську землю червневим ранком  1941 року, увірвалася до кожної сім»ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, спотворила нашу чудову природу, перетворила у руїни тисячі  міст і сіл.  Саме про цю страшну війну, про тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас  з висоти своїх пам’ятників та про пісню, що була невід’ємною частиною фронтового життя  йшлося на  тематичному заході  «З піснею дорогами війни» в Смолінській бібліотеці №1.

   Пісні війни… за що їх так люблять і пам’ятають в народі, зберігають в пам’яті довгі роки?   За їх простоту , душевність і мелодійність, за те, що  вирізняються серед інших дивовижним оптимізмом, безмежною вірою в дружбу, любов, у ті ідеали , за які люди боролися , йшли на подвиг і смерть. Аби нагадати нащадкам про велику Перемогу, віддати шану тим, хто здобув її у священній війні  проти фашизму . А ще  всім присутнім була подарована зустріч  з піснями війни,вони дізналися  про історію створення та написання  таких  улюблених і незабутніх пісень,  бо саме пісня крокувала  в бойовому солдатському строю від найперших військових залпів і пострілів до  переможного травневого  салюту.

 Своєю емоційною силою пісні здатні воскресити  минулі події, зробити їх, хвилюючі наші серця, живими і сьогодні. Та викликати сльози на очах слухачів.