Свято вишиванки

«Вишиванка -оберіг душі моєї».

Висить рушник у хаті на кілочку,
Калина червоніє на столі,
А біля неї – жовті колосочки,
Мов пустотливі братики малі,
Це все – моя земля, моя Вкраїна,
Це рук моєї матері тепло,
І цей рушник, яким і дочку й сина
Благословляє мати на добро.

День вишиванки, хоч і не так давно започаткований,  але протягом останніх років здобув  особливої уваги і розквіту.

Про вишиванку згадується  у Біблії і Ілліаді Гомера. Нею, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів.  Арабський мандрівник Х століття у своїх розповідях свідчить,  що руси теж носили вишитий одяг… Дар вишивання греки пов2язували з ім’ям мудрої  богині Афіни.

У часи Київської Русі  мистецтво художньої вишивки  дуже високо цінувалося.  Сестра Володимира Мономаха  Анна Янка організувала в Києві  в Андріївському монастирі  школу, де молоді дівчата вчилися   вишивати золотом і сріблом.

   Ми не уявляємо собі доброї батьківської хати  без прикрас: вишиванок і рушників – витворів народного мистецтва.   Саме з батьківської хати  і починається пізнання світу.

Ініціатором створення свята, присвяченого українському традиційному вбранню, стала письменниця, поет, журналістка та громадський діяч – Леся Воронько, яка запропонувала відзначати День української вишиваної сорочки. Отже, тепер кожен третій четвер травня, ми вдягаємо це чудове вбрання – барвисте творіння жіночих рук ,  демонструючи цим свою українську приналежність.

В ці дні, коли буденність розквітає барвами, вСмолінській    бібліотеці №1 відбувся захід – свято  вишиванки   «Вишиванка - оберіг  душі моєї».

  Щоб не тільки послухати цікаву розповідь про вишиванку, дізнатися про деякі маловідомі факти, пов’язані з цим ремеслом, а ще й помилуватися барвистими експонатами, читачам запропонована виставка-експонат «Пам’ятати. Відродити. Зберегти»  робіт майстринь-вишивальниць.