Традиції та забобони

 у духовному житті народу.

Сочится жизнь песком промежду пальцев

Не сжать судьбы горячую ладонь.

Со временем все глуше и все дальше

Доносится к нам детства перезвон.

А вот уже и солнышко в зените,

Вот оно вниз непрошено катит…

Как хорошо, когда еще при жизни

Мы успеваем с Богом говорить.

Так надо бы хоть изредка, без спешки,

В бездонность неба каждому смотреть

И, видя в нем величие бессмертья,

Себе бессмертья этого хотеть.

А наше солнце к западу все ближе,

Как трудно будет с Богом говорить,

Которого за все, что было жизнью,

Не захотели мы благодарить.

(Анна Вельк)

   Мені здається, що   цей вірш  гарно і дуже точно розповідає про життя більшості із нас.  Справді, як ми живемо? Навчаємось, працюємо, відпочиваємо, кудись поспішаємо, перемагаємо і падаємо, втішаємось дітьми і внуками, намагаємось  все встигнути, а часу не вистачає. Не вистачає на те, щоб зупинитись і насолодитись красою  природи, поспілкуватись зі своєю душею, почути свій внутрішній голос, піти до храму…   Так, дорога до храму дуже не проста, багатьом  із нас завжди щось заважає.  Та й взагалі,  ми так мало знаємо про християнство, життя святих,  мабуть жоден із  нас не читав повністю Біблію,   як поводитись у церкві.  А  наші перестороги і  вірування в непотрібні речі, дії чи ритуали,  яким  у більшості випадків не можемо дати пояснення,   все це вибудовує стіну  між нами і Богом.   Тому ми вирішили в  Смолінській бібліотеці №1 проводити неформальні зустрічі з настоятелем Смолінської церкви Успіння Пресвятої Богородиці отцем Олександром.  Саме під час таких бесід можна отримати відповіді на питання, що хвилюють чи отримати підказку у вирішенні нагальної проблеми, що турбує, почути цікаву розповідь, відкрити для себе нове бачення тих ритуалів,  які ми проводимо не розуміючи їх значення. На все, що цікавить присутніх, починаючи від віщих снів, екстрасенсорики, яснобачення можна отримати пояснення.  Протоієрей Олександр  дуже досвідчений співрозмовник, його розповіді, повчальні настанови нікого не залишають байдужим. Після кожної зустрічі ще залишається багато нових питань. Це можна порівняти з джерельною водою, яку п’єш і не можеш напитися.

Тож такі зустрічі мають своє продовження.