Історія не має забуття і

 наша пам’ять – запорука перемоги.

Пам’ять… Вона не має  початку і не має кінця. 

Знов білим цвітом вкрилися сади, земля буяє зеленню,  а  наша пам’ять повертає нас  у ті страшні і грізні роки.  Війна, що прийшла  на нашу землю червневим ранком 1941 року, увірвалась до кожної сім’ї, до кожної оселі, відібрала мільйони молодих життів, перетворила у руїни тисячі міст і сіл.

Ті, хто сподівався , що німці несуть їм якийсь новий порядок, глибоко помилялися.  Ця коричнева чума  несла на наші землі лише смерть.  Смерть однієї людини – це трагедія.  А коли гинули  тисячі, мільйони…

І щоб подолати цього страшного ворога, потрібно було об’єднатися всім.  Наші прадіди, діди та батьки розуміли: перемога або смерть. Іншого шляху не було.

Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто віддав своє життя  для щастя інших? Саме про цю страшну війну , про тих кого не діждались рідні, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам’ятників, проникливо та душевно  говорили учасники заходу. Учні 9-А класу Смолінського НВО (класний керівник Бурдейна Любов Іванівна)  читали вірші, Світлана Шерстюкова виконала пісню   Володимира Висоцького «На братських могилах», та прочитала власний вірш «Я досі пам’ятаю». Гості заходу прийшли з портретами , фотографіями своїх  батьків, дідусів, бабусь, які воювали чи тяжко працювали в тилу. Назаренко Тетяна Григорівна розповіла про свого батька Магар Григорія Григоровича  22 вересня 1913р народження, який з першого до останнього дня був на фронті, мужньо вистояв блокаду Ленінграду,мав звання офіцера Балтійського морського флоту, показала всі його нагороди. Хвилиною мовчання вшанували всіх полеглих у Великій Вітчизняній війні.  Молодь вручила квіти нашим гостям.

Ми ніколи не забудемо подвигу наших дідів і батьків. Ми завжди будемо шанувати тих, хто пережив страшну війну, в кого й досі болять рани, в журбі та молитві  будемо пам’ятати всіх, хто не повернувся  з найстрашнішої за всю світову історію  війни 1941 – 1945 рр.

   Шановна молодь, пам’ятайте, цінуйте, бережіть славні подвиги ваших прадідів.  Не дайте піти в забуття чи очорнити велич Перемоги. Будьте достойними нащадками і з гордістю  продовжуйте славний шлях.

                 Перемога, свята Перемога,

                 Свято миру, свободи, весни…

                 Чом тоді ваші очі вологі?

                  Бо не всі повернулись з війни.

               Скільки часу минуло з тих пір!

                 Травень серце здіймає крилато.

                 Не забудь, Перемого, тепло,

                 Хоч далеко від нас сорок п’ятий!

.                Перемога – це радості мить,

                 Що триває вже більш півстоліття.

                 Перемога для нас зберегла

                 Рідну землю в часи лихоліття.

                 Тож хай живеться людям на землі,

                   І хай не буде війн у ріднім краї.

                   І вічна слава, воїне, тобі!

                  В цей день весь світ тебе вітає!