Народознавчий захід

Скарби бабусиної скрині

«Пізнай свій край... себе, свій рід, свій народ, свою землю — і ти побачиш шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються твої здібності. Ти даси йому продовження, вторувавши стежину, із тієї стежини вже рушили у життя твої нащадки. І також будеш ти».
Г. Сковорода

Тут жили наші батьки, діди і прадіди, тут корінь українського народу, який сягає у глибину століть. А знати свій народ-це знати мамину пісню, що вчила добра і ласки,пам’ятати батьківську хату, знати прабабусину розмальовану скриню, з трепетом брати в руки речі, які в ній є, і берегти як реліквію.

Ось сьогодні перед нами хустини, звичайні українські хустини, а скільки таємничості в них!

    Бібліотекар розповіла про хустину, як берегиню роду яка була поруч  із людиною від народження до останнього подиху. Хустка на хрестинах, на весняних хороводах, на сватанні, на вінчанні, на проводах козака на війну, хустка при закладенні будинку, при похо­ванні. Хустка і в радості, і в печалі.

    Цього дня можна було доторкнутися  до історії  хустини, її призначення, традицій використання, набратись позитивної енергетики й загадати бажання: яке неодмінно збудеться!

У наш час хустина дещо змінила своє призначення. Вона стала прикрасою до жіночого вбрання, відкриваючи гарне жіноче волосся, красу зачіски і обличчя.

Проходять роки, деся­тиліття, виростають нові покоління, змінюється влада, з'являється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з пам'яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми — діти народу українського.

        Символічно, що  на  наш захід завітала гарна дівчина родом із Туреччини – Гізем, де хустка до цього часу має культове значення.  Вона молода, активна та заряджена  позитивом студентка архітектурного факультету  університету(Yasar University ).

В нашому селищі Гізем викладатиме англійську  мову. Їй дуже сподобались наші барвисті хустки, та їх значення у житті українок.