Осіння поезія.

 Однією із складових повноцінного життя людини є спілкування. Його відсутність веде за собою пригнічений  хворобливий стан, неможливість самостійно вирішити  певні проблеми, людина починає кидатися в різні крайності, порушується емоційний і психологічний стан.  Не даремно за кордоном так цінують послуги психолога, не тому, що він  дасть якісь цінні поради, а лише тому,  що просто  уважно вислухає пацієнта.  Навіть є спеціальні послуги «уважного слухача», який вислухає , поговорить і, можливо, щось порадить. Всі ці послуги  платні, ну там таке життя…

Мені чомусь пригадалась одна з «Десяти Не можна»  Василя Сухомлинського:

«Не можна залишати старшу рідну людину одинокою, особливо матір, якщо в неї немає нікого крім тебе. В радісні свята ніколи не залишай її саму; ти сам – твоє слово, твоя усмішка, твоя присутність – єдина її радість. Чим  ближчий кінець людського  життя, тим гостріше переживає людина горе своєї самотності».  Буремне ХХ1 століття. Не від добра, а в пошуках кращого життя, щоб якось вижити,  наші діти їдуть в далекі краї,  залишаючи найрідніших людей. 

А в нас, на щастя, все навпаки!  Саме для цього при бібліотеці  діє клуб любителів поезії, де люди різного віку, соціального стану, освіти – знайшли спільні інтереси.

Після літніх канікул у вересні  знову зібрався наш поетичний клуб.

Скільки було радості, посмішок, теплих обіймів!  Всі розповідали про свої подорожі, що цікаве бачили, з ким познайомилися, які отримали враження від побаченого.    Скільки було вражень, скільки позитиву.  Здавалося, що ми не бачились цілу вічність, та  насправді пройшло лише два місяці.

Так Алла Березовська та Ніна Чонтай мали можливість зустрітися на «Хуторі Надія» з письменником Олександром  Жовна, який презентував там свої нові книги та запрошував на безкоштовний перегляд його нового фільму «Історія Лізи», знятого по однойменній книзі автора,  до Кропивницького.   (До речі ця книга є у нашій бібліотеці).

  Петро Мізін, Світлана Шерстюкова, Тетяна Чміль  співали  душевні  пісні.

А ми читали вірші і все частіше згадували осінь. Це тому, що вона найяскравіше змальовує життєвий цикл, як природи так і людини.

 Такому сентиментальному настрою сприяло і оформлення бібліотеки, витримане в осінніх мотивах.