Аматорська  театральна студія

(Тільки жваві бібліотеки)

Ми живемо в такий непростий час, коли кожен прожитий день має значення. Коли новий щирий  друг стає ніби другою половиною нас самих. Ми все частіше спілкуємося в Інтернеті. Шукаємо цікаві сторінки, подорожуємо країнами, музеями не виходячи з дому. Зрозуміло, що постійна емоційна напруга потребує якогось позитивного сплеску, як говорять в народі – розрядки.

Бібліотечна гумористична сценка «Три сестриці під вікном» створювалась саме з метою розвеселити, відволікти від повсякденних турбот,  стати джерелом радості, надихнути на святковий настрій.  Ми не намагалися стати довершеними, ми намагалися  бути ближче до казкових , народних традицій.

Гарні костюми та грим, які виконали самі «актори» сценки, викликав у глядачів справжнє цунамі захоплення. Нині багато говорять про бібліотеку, як центр інформації, культури та дозвілля населення. То я хочу додати, що цю сценку  ми готували просто для свого задоволення. Це була ініціатива самих користувачів бібліотеки. Тобто це була не моя ініціатива, а саме ініціатива користувачів.  Тому що людям набридло сумувати і весь час чути лише негатив з телебачення та преси.

 Тож ролі виконували:

Цар – Віталій Зубенко,

 Цариця – Світлана Шерстюкова.

Три сестриці:

Марфа --- Валентина Олефіренко.

 Явдоха – Катерина Яковлева,

Фроська – Людмила Мельник.

Від автора – Наталія Сизранова,

Музичний супровід – Наталія Васильєва.

Саме відео ви можете переглянути, воно розміщене внизу.

 

Три сестриці під вікном

 

ДІДУХ В ХАТУ - БІДА З ХАТИ.

Традиція ставити Дідуха має давнє коріння. Ще в дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, а також представляв дух предків, які мали прийти до своїх живих родичів.

Ставили Дідуха на зимове сонцестояння 21 грудня, стояв він до весняного рівнодення 20-21 березня.  На виставці, створеній у нашій бібліотеці, користувачі можуть ознайомитися із цікавою історією  святкування новорічних свят нашими предками.  Не забуваймо своїх традицій. Бережіть хвою!.

 

 

Від Святого Миколая я даруночки чекаю

День Святого Миколая – особливе свято. Його з нетерпінням чекають, щоб зазирнути під подушку -- і знайти там омріяний подарунок. Бо кожна дитина знає, що Святий Миколай за свого життя був добродієм для християн, отож і сьогодні він може подати нам руку в біді, або в радощах. З особливим нетерпінням чекають на день пам'яті цього доброго святителя діти, бо для них, насамперед – це свято веселощів та подарунків.

Учні 4-А класу Смолінського НВО завітали напередодні свята до Смолінської бібліотеки №1 та разом з бібліотекарем поринули в історію свята. Віртуальна подорож у часі була прекрасна і цікава. Дуже приємно, що діти розповіли багато історій із свого життя та називали історичні події із життя святого.

Після завершення заходу діти залюбки робили селфі біля бібліотечної фотозони.

 

 

Хай свята будуть безпечні

 Свята завжди несуть із собою певні проблеми та небезпеки.  Особливо це відчувається в зимові, новорічні свята. Коли ми встановлюємо ялинку вдома, чи в класі,  прикрашаємо її гірляндами, паперовими чи легкозаймистими іграшками.  Для більш гарного настрою  використовуємо хлопавки та бенгальські вогні, які легко можуть спричинити  пожежу. Нажаль,  ялинкові  гірлянди можуть легко загорітися й самі, цьому підтвердженням стала центральна  ялинка в Києві та ще двох обласних містах. Щоб мінімізувати пожежну небезпеку вдома в Смолінській бібліотеці №1 для учнів 4-А класу було проведено годину «Хай свята будуть безпечні».

Казковий дивограй. Українська народна казка "Колобок" Читає Наталія Сизр...

 

«Вогонь – друг, вогонь – ворог».

Важливій проблемі  удосконалення теоретичних та практичних  знань та формування  у дорослих ціннісного ставлення  до власного життя та життя оточуючих був присвячений день пожежної безпеки у Смолінській бібліотеці №1 «Вогонь – друг, вогонь – ворог».   Цього дня розглядалися актуальні питання . які виникають у повсякденному житті людини та потребують базових знань  для їх ефективного вирішення .

  Існує думка, що дорослі все вміють і все знають. А як на вашу думку, чи всі дорослі вміють правильно користуватися тим же  вогнегасником?  Отож бо й воно, що ні. То ж наш День пожежної безпеки пройшов не марно.

 

 

Голодомор – смуток душі, біль серця.

Пекельні цифри і слова

У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій…

Голод… голод…

Ці слова українського поета Вадима Крищенка не можуть залишити нікого байдужим, бо неможливо бути байдужим до найчорнішого часу в історії України.

Голодомор – не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять українців.

Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам’яті жертв голодомору. Це поминання – не лише наша данина жертвам голодомору, а застереження для прийдешніх поколінь, щоб були пильними, не допустили повторення страшної трагедії.

Саме до цієї скорботної дати  оформлено книжкову поличку «Голодомор – смуток душі, біль серця», що складається з документальних матеріалів та художніх творів, які відбивають справжні причини, перебіг та наслідки трагедії.

Видання, представлені на виставці, розраховані на всіх, хто не байдужий до цієї скорботної сторінки української історії.

 До цієї дати спогади Тетяни Чміль: «Присвячується односельцям 

с. Успенівка.

Під час голодомору в селі померло понад сто осіб. *** Село красиве та співуче, у веснах радісно жило, було багато в ньому люду і щастя, кожному було. Та, ось насіла чорна хмара, пожерла долю, хліб і сіль, і полишила, після себе - одну, лиш пустку, жаль і біль. Поїли птахів, що у стрісі, поїли ремені й какіш, і снився, тим, хто, ще лишився - смачний наваристий куліш. На вулиці дітей не було - дітей ховали, від усіх, щоб не мозолили кістками й не наривалися на гріх... Голодні, кволі, мов ті мухи, лежали люди, вздовж доріг - везли гарбою до могили, ті, хто запрягтися, ще міг. Збирали всіх, живих і мертвих - в могилу "братську" хоронити, бо вже на ранок сил не було, не було, вже кому возити. Відкрив свою смертельну пащу - могила кликала село... За, що, народе, мій і нащо - тебе кидали у горно?! І, ось лежить " Небесна сотня" - в моїм забутому селі, і сняться, ті голодні очі, ночами довгими мені. Оті зернята, що опали, не зібрані ті колосочки - навіки, люди, пам"ятаймо то є сини країни й дочки!!!*** Т. Чміль

Відео поезія. Наталія Сизранова вірш "Не плач, моє серце, не плач"" . С...

Українська рідна мова.

Письменник - ювіляри 2020 року

 

Виховна година

«Майдану віщий грім»

 

21 листопада ми відзначаємо День Гідності і Свободи. Цей день було започатковано у 2014 році з нагоди початку двох революцій, які відбулися в Україні у ХХІ столітті: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Цього  дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, які стали учасниками цих подій, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці об’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.

Революція Гідності повернула людям віру у цінності свободи, гідності, та самопожертви, а також кинула виклик диктаторству, подвійним стандартам, корупції. 

Значення тих подій неможливо переоцінити, адже протягом листопада 2013 – лютого 2014 років відбулося найважливіше для української нації – пробудження свідомості суспільства.

На сторінках багатьох сучасних книг закарбовано надзвичайно важливий період України і це допомагає всім нам згадати, побачити наскільки той час був епохальним кроком до зміни свідомості української нації.

   20 листопада  бібліотекар Смолінської бібліотеки №1 Наталія Сизранова та Аліна Ортюкова  класний керівник, провели  виховну годину «Майдану віщий грім» в 6-В класі Смолінського НВО. На якій  розповіли про історію свята, його героїчні сторінки. Наталія Сизранова представила книгу  Кость Оверченко «Майдану віщий грім». Яка саме й дала назву цьому заходу. Ведучі по-черзі зачитували вірші автора про ті героїчні дні. Учні школи підготували до цієї дати тематичний стенд, що знаходиться в холі школи.

  Учасники  заходу    вшанували хвилиною мовчання

пам'ять Героїв Небесної Сотні та героїв-майданівців. Ми мусимо пам’ятати про всіх мужніх людей, робити все можливе, щоб подвиг героїв не був марним.

 

 

Дітям світу – сонце й мир

 

20 листопада — Всесвітній день дитини. Офіційно це свято з'явилося в 1954 році завдяки відповідному рішенню Генеральної Асамблеї ООН, яка звернула увагу всього людства на необхідність досягнення взаєморозуміння з дітьми та забезпечення благополучних умов для їх життя.

Діти – це квіти нашого життя! І це не просто гарна фраза. Діти – це найголовніший скарб нашого суспільства. І від того, як ми їх виховуємо, які зерна добра, справедливості, мужності ми в них закладемо, залежить не тільки майбутнє нашої країни, а й майбутнє всього нашого світу.

А   як відомо всім, лише книги духовно збагачують дитину, розширюють її знання про навколишній світ, допомагають відновлювати старі й добрі традиції, об’єднують і спонукають до творчості.

   Тому в Смолінській бібліотеці №1  напередодні свята  була створена книжкова викладка нових, цікавих, яскравих дитячих книг під назвою «Королівство дитячих мрій». Адже книги, як відомо, мудрий, добрий порадник і друг  в житті кожної людини.

 

 

 

Толерантність об’єднує.

У 1995 році на 28-й Генеральній конференції ЮНЕСКО була затверджена "Декларація принципів терпимості" і проголошений Міжнародний день толерантності, який було прийнято відзначати щорічно 16 листопада.

Толерантність - це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями.

Кофі Аннан

Поняття "толерантність" у різних мовах має різні відтінки.

Так, в англійській мові – це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію.

У французькій – повага свободи іншого, його способу думки, поведінки, політичних і релігійних поглядів.

У китайській – уміння дозволяти, допускати, проявляти терпимість відносно до інших.

В арабській – прощення, м'якість, поблажливість, жалість, прихильність, терпіння.

У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.

Як бачимо, у різних мовах толерантність означає доброзичливість, визначення за кожною людиною права бути іншою і поважання цього права.

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний Всесвіт побудуй!

 

Остап Вишня (справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко) народився 11 листопада 1889 року в містечку Грунь, нині Сумської області, в багатодітній селянській родині.

Павло закінчив початкову, потім двокласну школу в Зінькові і продовжив навчання у військово-фельдшерській школі в Києві, закінчивши її в 1907 році. Спочатку він працював фельдшером в армії, а з часом — у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці.

У 1917 році, здавши екстерном випускні гімназичні іспити, Губенко поступив у Київський університет. Але незабаром залишив навчання і повністю присвятив себе журналістській і літературній праці.

Перший надрукований твір молодого письменника — «Демократичні реформи Денікіна» — побачив світ 2 листопада 1919 року в газеті «Народна Воля».

Псевдонім «Остап Вишня» вперше з'явився 22 липня 1921 року в «Селянській правді» під фейлетоном «Дивак, їй-богу!».

У процесі натхненної роботи народився та розвинувся створений Остапом Вишнею новий жанр — усмішка — різновид гуморески і фейлетону. Гумористичні оповідання Вишні користувалися великим успіхом особливо у українського читача.

У роки Великої Вітчизняної війни сатира письменника таврувала ворога, вселяла в радянських людей бадьорість, віру в перемогу (збірка "Зенітка" та ін.)

Взагалі твори Вишні були спрямовані проти чужих і ворожих впливів, проти будь-якого насильства. Влучні вислови Остапа увійшли у широкий ужиток. Твори перекладені багатьма мовами.

Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року в Києві.

 

 

ПОРАДИ ВІД МАРІЇ РУССО, ЯК ПРИЩЕПИТИ ЛЮБОВ ДО ЧИТАННЯ ЗМАЛЕЧКУ

Книжкова новинка «Як виховати читача» від редакторок «The New York Times Book Review» Памели Пол і Марії Руссо містить безліч практичних порад, які допоможуть батькам привчити дітей до читання. І отримувати задоволення від нього.

«Найпростіша річ, яку ви можете зробити – це наповнити свій дім книгами. І це підтверджують навіть психологічні дослідження», – ділиться Руссо. Наявність паперових книг вдома викликає інтерес у дітей змалечку, особливо коли вони бачать, як батьки взаємодіють із цими прямокутними об’єктами на полицях. Шурхіт сторінок, запах паперу… Усе це залучатиме різні органи чуття дитини і спонукатиме пізнавати світ.

Памела Пол і Марія Руссо підкреслюють, що дорослим необхідно зробити середовище читання захопливим, не змушувати дітей робити те, що їм не подобається. А навпаки, помічати інтереси і пропонувати книги, у яких можна знайти більше додаткової інформації. Діти самі підкажуть, що хочуть читати і до чого вони готові. Також авторки радять не тиснути, якщо дитина не хоче читати у певному віці і бунтує. «Для батьків важливо уміти зняти напругу, особливо у перші шкільні роки. Підтримуйте самостійні вибори книг, щоб дитина не просто навчилася читати, а полюбила це», – стверджує Марія Руссо.

Ось ще кілька порад від Марії Руссо, що допоможуть батькам зацікавити дітей читанням змалечку:

Читайте вголос. «Це ключ до виховання читача. Це зв'язок між батьками та дітьми. Це встановлення зв'язку і сприйняття книг як розваги і задоволення».

Не припиняйте читати книжки з картинками, коли діти «виросли». Марія Руссо переконана, що коли діти йдуть в школу, зазвичай батьки перестають читати на ніч. Проте це не правильно, адже після важкого дня (з читанням заплутаних підручників) у дитини має бути джерело приємних і яскравих емоцій, пов'язаних з книжками. До того ж, це допоможе підтримувати довірливі стосунки.

Не засуджуйте вибір дітей. Навіть якщо це книга, що здається вам безглуздою. Підтримуйте дітей, коли вони обрали щось самостійно.

Книга «Як виховати читача» має корисні поради на кожній сторінці: як створити ритуали читання і підібрати бібліотеку, як взаємодіяти з дітьми, які не хочуть читати… А також у одному з розділів знайдете перелік книг за тематикою та віком, які зацікавлять як немовлят, так і підлітків.

                                              (Джерело: сайт Фундація Дарини Жолдак)

 

Відвідуйте бібліотеку

 

Ювілейні дати

До 70-ти річчя від дня народження відомого письменника, журналіста, багаторазового лауреата Коронації слова, Гранд-Коронації, Золотого письменника України-2016, Смолінській бібліотекою №1 був організований   бібліографічний огляд «Художній світ Володимира Лиса».

Також учасники заходу ознайомились з життям, творчістю та найбільш знаковими творами В. С. Лиса. Слід зазначити, що твори Володимира Лиса користуються великим попитом у користувачів нашої бібліотеки.

 

 

Правила безпечного Інтернету для дітей

 

 

Ювілейні  дати

 22 жовтня 1870 року народився видатний російський письменник Іван Олексійович Бунін.  Він не зміг прийняти російський переворот 1917 року, тому його називали білогвардійцем. Після того, як до влади прийшли більшовики, письменник емігрував до Франції. Бунін дуже важко переживав розлуку з Батьківщиною, тому декілька років  майже не писав не віршів не прози.

    Перше висування Буніна на  Нобелівську премію з літератури відбулося незабаром після прибуття письменника до Франції, в 1922 році.  Але лише після 10 років  Іван Олексійович цю премію все таки отримав. Вручення відбулося 10 грудня 1933 року в концертному залі  Стокгольма.  В невеликому виступі Бунін відзначив, що премію вперше  отримує літературний-вигнанець. Частину премії  Іван Олексійович перечислив  нужденним.

 

Флешбук

Кіровоградщина очима художників.

  Цього разу хочу вас познайомити із збіркою  поштових листівок «Кіровоградщина очима художників», видана Кіровоградським обласним художнім музеєм.

Історія створення музею починається наприкінці XIX століття, коли у 1870 році представники передової інтелігенції поставили питання про створення в місті художнього музею. Але лише у 1921 році в Будинку науки та мистецтва була відкрита картинна галерея, яка в 1924 році ввійшла до складу природничо – історичного музею, перейменованого в 1938 році в краєзнавчий.

    Під час фашистської окупації галерея була повністю розграбована. В 1965 році відбулося друге народження  картинної галереї, яка отримавши статус відділу обласного краєзнавчого музею, розміщувалась в приміщенні колишньої Спасо-Преображенської церкви, що врятувало її від руйнації.  Після повернення церкви віруючим галереї було виділено приміщення  пам’ятки – архітектури за адресою вул.. Карла Маркса ( нині вулиця Велика Перспективна) , 60 У 1993 році картинна галерея отримала статус Кіровоградського обласного художнього музею. 9 травня 2001 року, після завершення реєстрації будівлі музею, що тривали з 1992 року Кіровоградський обласний художній музей відкрив свої двері для відвідувачів,  ставши на сьогодні провідним закладом культури та мистецькою візитівкою краю.

    Вагомою подією у  культурному житті регіону стало відкриття 18 травня 2007 року відділу Кіровоградського обласного художнього  музею – картинної галереї Петра Оссовського  «Світ і Вітчизна».

   Перлинами фондового зібрання музею є твори художників – земляків, що прославили свою малу Батьківщину на весь світ. Це полотна Феодосія Козачинського (1864 – 1922), Олександра Осмьоркіна (1892-1953), Петра Кольєва (1899-1968), Петра Оссовського (1925 р.н.), Анатолія Горбенка (1944 р.н.) , присвячені нашому степовому краю.

    Яскравими представниками творчої еліти м. Кіровограда другої половини XX століття , що розвинули цю славну традицію. Стали Володимир Федоров (1920-19860),  Микола Бондаренко (1914-2000), Броніслав Домашин (1927 -2000), Олександр Логвинюк (1936-2004), Юрій Іващенко (1929-1990), Борис Вінтенко (1927-2002). Леонід Бондар (1938-2013), Михайло Надєждін (1935 р.н.).

                                     (Бондаренко М.Г.  "На околиці" ,1991)

                            (Федоров В.О. "Корифеї українського театру", 1976)

   На межі XX  та  XXI століть неповторну красу Кіровоградщини оспівали в своїх творах  Фелікс Полонський (1941 р.н.), Володимир Кир’янов (1951 р.н.), Валерій Давидов (1964р.н.), Сергій Шаповалов (1943р.н.), Анатолій Янєв (1945р.н.), Андрій Надєждін (1963р.н.).

                              (Полонський Ф.М. "Тихо над річкою...", 1994)

 

Флешбук

«НОВІ  ЗУСТРІЧІ  У

 КАЗКОВОМУ  СВІТІ»

 

Олександр Мілентійович Волков   самостійно освоїв німецьку та французьку мови.Для того, щоб вивчити англійську мову, йому принесли книгу Л. Френка Баума «Дивовижний чарівник із країни Оз». Він прочитав її, розповів двом своїм синам, і вирішив перевести.  Олександр Волков рік працював над рукописом і назвав її «Чарівник Смарагдового міста» з підзаголовком «Переробки казки американського письменника Френка Баума». Рукопис він надіслав відомому дитячому письменнику С. Я. Маршаку, який схвалив її і передав у видавництво, порадивши Олександру Волкову зайнятися літературою професійно. Чорно-білі ілюстрації до тексту зробив художник Микола Радлов. Книга вийшла з друку накладом в двадцять п`ять тисяч примірників і відразу ж завоювала симпатії читачів. Тому на наступний рік з`явилося її повторне видання, а до кінця року вона увійшла в так звану «шкільну серію», тираж якої становив 170 тисяч примірників. З 1941 Волков став членом Спілки письменників СРСР. У роки війни Олександр Волков написав книги «Бійці-невидимки» (1942, про математику в артилерії і авіації) і «Літаки на війні» (1946). У 1959 році Олександр Волков познайомився з художником-початківцем Леонідом Володимирським, і «Чарівник Смарагдового міста» вийшов у світ з новими ілюстраціями, визнаними пізніше класичними. «Чарівник Смарагдового міста» викликав великий потік листів автору від його маленьких читачів. Діти наполегливо вимагали, щоб письменник продовжив казку. І добрий чарівник почув прохання своїх юних шанувальників та написав ще три казки — «Вогняний бог Марранів», «Жовтий туман» і «Таємниця покинутого замку». Усі шість казкових повістей про Смарагдове місто були перекладені багатьма мовами світу загальним тиражем у кілька десятків мільйонів примірників. 

Ми вам розповімо про одну з них :  Чарівник Смарагдового міста.

Улюблена книга багатьох поколінь юних читачів розповідає про захопливу подорож дівчинки Еллі та її песика Тотошки до Чарівної Країни, де їм випадає пройти крізь неймовірні труднощі та дивовижні пригоди, а також зустріти Справжніх Друзів.

Свою подорож герої: дівчинка Еллі, Страхопуд, Залізний Дроворуб і інші починають з доріжки з жовтої цегли, яка веде до великого чарівникові, який повинен допомогти їм подолати власні страхи і виправити різні недоліки (стати сміливим, розумними, кмітливими і т. Д.). На шляху до мрії персонажі книги пригод чарівної країни будуть боротися з підлостями злої чаклунки і її підданими. Складається з трьох розділів, історія цікава і динамічна, текст адаптований для дітей молодшого та середнього шкільного віку, тому читається швидко і легко. У повісті «Чарівник Смарагдового міста» діти охоче читають про боязкого Львові, який насправді нічого не боявся, а був сміливим і сильним, про Страхопуд, який найбільше мріяв стати розумним, хоча в житті був досить кмітливим і винахідливим, про добросердому Залізному Дроворуб, якому хотілося будь-що-будь мати серце, яке вміло б любити, співчувати, жаліти. А про Еллі годі й говорити: ця дівчинка разом зі своїм вірним товаришем собачкою Тотошку стала улюбленою героїнею хлопчиків і дівчаток. Ще б пак - адже вона хоч і маленька, але хоробра, доброзичлива, а коли треба, то уперта і рішуча. І саме завдяки їй чарівна країна звільняється від злих фей, її друзі-супутники нарешті отримують те, чого хотіли найбільше. А все разом друзі розкривають таємницю Великого і Жахливого чарівника Смарагдового міста. 

 Книга читається на "одному подиху", легко запам'ятовуються імена героїв та події. Сюжет книги весь час тримає інтригу: а що буде далі? Отож, до вашої уваги,  збірка книг Олександра Волкова  вже в бібліотеці.