Голодомор – смуток душі, біль серця.

Пекельні цифри і слова

У серце б’ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік тридцять третій…

Голод… голод…

Ці слова українського поета Вадима Крищенка не можуть залишити нікого байдужим, бо неможливо бути байдужим до найчорнішого часу в історії України.

Голодомор – не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять українців.

Четверта субота листопада в Україні визнана Днем пам’яті жертв голодомору. Це поминання – не лише наша данина жертвам голодомору, а застереження для прийдешніх поколінь, щоб були пильними, не допустили повторення страшної трагедії.

Саме до цієї скорботної дати  оформлено книжкову поличку «Голодомор – смуток душі, біль серця», що складається з документальних матеріалів та художніх творів, які відбивають справжні причини, перебіг та наслідки трагедії.

Видання, представлені на виставці, розраховані на всіх, хто не байдужий до цієї скорботної сторінки української історії.

 До цієї дати спогади Тетяни Чміль: «Присвячується односельцям 

с. Успенівка.

Під час голодомору в селі померло понад сто осіб. *** Село красиве та співуче, у веснах радісно жило, було багато в ньому люду і щастя, кожному було. Та, ось насіла чорна хмара, пожерла долю, хліб і сіль, і полишила, після себе - одну, лиш пустку, жаль і біль. Поїли птахів, що у стрісі, поїли ремені й какіш, і снився, тим, хто, ще лишився - смачний наваристий куліш. На вулиці дітей не було - дітей ховали, від усіх, щоб не мозолили кістками й не наривалися на гріх... Голодні, кволі, мов ті мухи, лежали люди, вздовж доріг - везли гарбою до могили, ті, хто запрягтися, ще міг. Збирали всіх, живих і мертвих - в могилу "братську" хоронити, бо вже на ранок сил не було, не було, вже кому возити. Відкрив свою смертельну пащу - могила кликала село... За, що, народе, мій і нащо - тебе кидали у горно?! І, ось лежить " Небесна сотня" - в моїм забутому селі, і сняться, ті голодні очі, ночами довгими мені. Оті зернята, що опали, не зібрані ті колосочки - навіки, люди, пам"ятаймо то є сини країни й дочки!!!*** Т. Чміль