Кутя – це неодмінний атрибут свята. Традиція її приготування походить ще з язичницьких часів, але тепер кутя стала різдвяною стравою в Україні.. Складники куті мали для давніх слов`ян символічне значення: пшениця – це життя, мед символізував здоров`я і благополуччя, мак та горіхи – достаток у родині. Як відомо, наші предки-землероби в цей зимовий час, коли сонце повертає на весну і день починає збільшуватися, не лише готували особливу страву з зерна, а й засівали зерном оселі.

Про пшеницю для куті треба подбати завчасно. Тепер часто купують готову обмолочену пшеницю для куті в магазині чи на ринку, проте в багатьох селах зерно досі товчуть у дерев’яній ступі чи в макітрі, а потім провіюють.

Зранку на Святвечір пшеницю ставлять варити доти, поки не буде м’яка. Інші складники куті: тертий мак, мед, горіхи. Також до куті дехто додає родзинки, халву чи цукати.

«Мак традиційно має терти у макітрі чоловік. Діти люблять облизувати макогона. Але дівчатам не можна цього робити – «щоб чоловік лисий не був». Я завжди облизувала, але маю не лисого», - каже Любов Володимирівна, посміхаючись.

   Про традиції приготування куті в різних куточках України розповідала на  бібліотечному заході  Н. Сизранова. Вона ознайомила присутніх з книгами, які розповідають про традиції нашого народу та сучасні рецепти.

До її розповіді приєдналися  Анна Голуб, Людмила Мельник, Любов Кліміна. Вони розповіли про свої секрети при готування різдвяної куті.   Присутні мали можливість скуштувати кутю. А який же фестиваль без пісні?  Українська пісня неодмінний атрибут кожного  заходу, свята.  Баяніст Сухоребрий Микола Павлович  вдало супроводжував кожну пісню.  Всі мали гарний святковий настрій. Чого і вам бажаємо.