Пам'ятаємо і цінуємо.

         ХЛІБ -КОРОВАЙ

З давніх давен священним був обряд,

А ще точніше — то з доби трипілля…

Щоб у житті сімейному був лад…

Всім коровай пекли перед весіллям…

Уже до шлюбу йти прийшла пора…

Зустріла долю вже чиясь дитина…

Як символ щастя, статку і добра…

Була в народі та свята хлібина…

Такого, як пекли в моїм селі…

Нема ніде…І це я точно знаю…

Ой, як тоді чекали ми малі…

На дійство — випікання короваю….

До хати, де весілля, йшли жінки…

Усі заміжні, щоб лиш не вдовиці…

Хустки тернові й білі фартушки,

Несли до короваю щось в хустинці…

Хтось цукор, хтось родзинки..-Що було…

Домашні яйця із яскравими жовтками…

І чулась пісня на усе село…

Благословляли на життя і батько й мама…

Жінки, співаючи, місили коровай…

І лоскотала ніздрі пишна здоба…

Дітей просили всі —«Не заважай» …

А потім вчили причепити гусці дзьоба….

Із тіста різали кленового листка,

Хтось виноград ліпив, хтось колосочки…

Все до ладу— якщо рука густа…

Дай БОЖЕ щастя і дочці й синочку…

А вже коли саджали його в піч,

То танцювала бабця з коцюбою…

І ухкала, аж налякалась ніч…

Щоб розминались молоді з бідою…

До столу сіли і старі й малі…

Вечеряють…Жінки пісень співають…

І поки хліб існує на землі…--

Короваями нас благословляють….

          (Таміла Панасюк)

ЗОЛОТЕ ЗЕРЕНЦЕ....

Я Вам сьогодні не про те, ...

а про ЗЕРЕНЦЕ ЗОЛОТЕ...

Коли воно зростає в полі

і на столі всього доволі,

тож ніде, люди, правди діти

у нас зростають апетити...

Захмарні в нас тоді бажання

і забуваєм про страждання...

Всі хочемо і те, і це, ...

Якби ще *райське нам яйце* ,

І *рибку золоту * впіймати

і ще щось в неї поблагати:

Квартиру, хату, яхту, дачу,

круту машину у придачу,

Забувши всі без каяття,

Що ХЛІБ НАСУЩНИЙ -

ЦЕ Ж И Т Т Я...

ЗОЛОТА ХЛІБИНА...

Замітали земленьку сніги,

Та дощів удосталь вже налито.

Пшениці воскресли навесні,

І впадуть у полі зерна жита.

Все наллється сонячним теплом,

Зашумлять хліба і заколосять,

Тож наповниться життя добром,

І в молитві Господа попросять:

Аби дарував погідні дні,

Коли колос схилиться в долину,

І засяє сонцем на столі

Дорога і запашна хлібина.

Біла, наче сонце золоте,

Як життя й спасіння всього роду.

Хай зерно дорідне і святе,

Завжди буде в нашого народу!

Бо ціна життя таїться в нім ...

У маленькім колоску - зернині.

Станьмо на коліна перед ним,

Поклонімось ХЛІБУ, як СВЯТИНІ!

І. Крижанівський 2021р.