Дідух, як символ Різдва

 

Ялинка, це, звісно, красиво, але ось - справжній символ українського Різдва  - це Дідух.

Напередодні Святвечора, як тільки вставала перша різдвяна зірка, 24 грудня до хати заносили святковий сніп – Дідух. При цьому приказували: «Дідух – до хати, біда – з хати».

Згідно із традиціями, дідух — це останній обжинковий сніп. Виготовлявся він всією сім’єю, і на його виготовлення брали цілі колоски жита, вівса, пшениці, льону. Прикрасами слугували сухі квіти, ягоди калини, різнокольорові стрічки, плетені з соломи стрічки…

 

 

Дивовижна пора – новорічні свята

З кожним днем все ближче  дивовижний і чарівний час – Новий рік. Це той час, коли навіть дорослі вірять в чудеса, в кожному з нас ніби прокидається маленька дитина. Та по справжньому щиро і радісно сприймають навколишній світ діти. Саме для них в нашій бібліотеці створена святкова зимова зона . Хто щоб не говорив, але проводити зимовий час найкраще з книгою. Тож для наших дітей ми підготували добірку цікавих книжок про зиму та новорічно-різдвяні свята. Які перенесуть вас в дивовижний світ пригод. А ще кожен може скористатися фотозоною.

Прийміть наші вітання  із прийдешнім Новим Роком і Різдвом Христовим! Зичимо всім Вам веселих свят. Щоб дзвінко лунала коляда у Ваших домівках, а Ісусик благословив Ваші оселі на весь Божий рік!

 

Кращі колядки для дітей

Традиційно православні християни відзначають Різдво 25 грудня або 7 січня. Одна із найяскравіших традицій цього світлого свята, без якої просто неможливо уявити жодне Різдво, – це колядки.

Колядки – це обрядові пісні, які діти співають для дорослих. У цих віршах вони бажають здоров'я господарям та отримують натомість гостинці.

Колядки – це різдвяні пісні, які діти співають дорослим на Різдво. З такими піснями молодь ходить будинками і бажає їх господарям здоров'я та гарного приплоду у худоби. Натомість господарі обдаровують колядувальників гостинцями чи монетами.

Колядувати можуть як маленькі діти, і підлітки. Обходити будинки починають на Святвечір з появою першої зірки, і продовжують на Різдво

 

1. Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок,
Та давайте п’ятачок.

 

2. Добрий вечір тобі, пане господарю!

Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!
Застеляйте столи та все килимами.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Та прийдуть до тебе
Три празники в гості.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
Ой перший же празник —
Та Різдво Христове.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А другий же празник —
Василя святого.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А третій же празник —
Святе Водохреще.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що перший празник
Зішле тобі втіху.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що другий празник
Зішле тобі щастя.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,…
А що третій празник
Зішле всім нам долю.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився!

 

3. Ой радуйся, земле! Коляда іде!

Святий Вечір, добрий вечір!
Коляда іде, всім дари везе.
Всім дари везе, нам слово каже.
Нам слово каже, що весь світ сяє.
Земле, земле, одчиняй двері.
Одчиняй двері , бо твій князь їде!

4. Хтось веселий надпис вивів

На тоненькому льоду:
«Гей! Свята прийшли у гості!
Зустрічайте коляду!»
Трійка коней прудконогих
Мчить по білому сніжку —
Коляда везе в санчатах
Сто гостинців у мішку!
Чуєш, дзвоники співають:
Тілі-тілі-тілі-бом!
Ідуть ряжені на конях
Нас вітати із Різдвом!

5. Сніжком запорошило все:

Стежинку і дорогу.
Спішить, спішить колядочка
До нашого порогу.
Несе вона в торбиночці
Про щастя світлу мрію,
Дарує нам колядочка
І віру і надію.
Лунають ніжно дзвоники
Від хати і до хати.
Спішить, спішить колядочка
Нам щастя побажати!

 

6. Сніг на землю сипле тихо,

На душі велика втіха.
Віфліємська зірка сяє
Та Ісуса прославляє.

7. Коляд, коляд, коляда!

Холод взимку не біда.
Двері швидше відчиніть,
Нас до себе запустіть!
Всі, хто є у вашій хаті,
Будуть дужі та багаті!
На городі вродять густо
І картопля, і капуста,
Помідори й огірочки
І для сина, і для дочки.
Ось промова в нас така!
Ви ж готуйте п’ятака!

 

8. Нова радість стала

Нова радість стала, яка не бувала,
Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком
На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,
Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

 

9. Я біжу-стрибаю,

А хто двері відчиняє,
Щастя тим бажаю!
Щоб жили сто років з гаком
В щасті і любові,
Щоб з народження до смерті
Ви були здорові!
Щоби сонечко сіяло
В серці і на дворі,
І добра було по вінця
В хаті і коморі!
З колядою, колядою
Я біжу без втоми.
Вже мішок гостинців повен,
Поспішу додому!

 

10. Віє вітер з гір

Та до вас у двір,
Проситься до хати
Заколядувати.
Ви його почуйте,
Смакоту готуйте!
Бога прославляйте,
Нас не забувайте!

11. Ой заграю на дуду

Й заспіваю коляду!
Для хазяїна й хазяйки,
Щоб не мали в хаті сварки,
А достаток мали й лад,
Доля квітла, наче сад,
Щоб задумане збулося,
Як ріка життя лилося,
Нива густо колосилась
Й щастя в хаті оселилось!
Я заграв вам на дуду,
Проспівав вам коляду,
А тепер стою зітхаю —
На гостинчика чекаю!

 

12. Я колядник хоч куди,

В мене гарні чобітки.
Маю теплий кожушок
Та порожній ще мішок!
Ось я вам заколядую!
Слів для вас не пошкодую!
Ну а ви ж мені на свято
Накривайте стіл багато:
Шмат ковбаски, сиру трішки,
Можна яблука й горішки,
Тортик «Празький» солоденький,
Ще й цукерочок дві жменьки!
Я ж бажаю всій родині
Дні яскраві, теплі, мирні!
Хай Господь дарує радо
Вам в сім’ю «Тойоту Прадо»!
Щоб завжди були у парі,
Побажаю ще й «Ферарі»,
Замок в Австрії та Римі,
Де басейнів аж чотири.
До смачненького слівця
Побажаю шмат сальця!
Діамантів ще бажаю
Та мішечок наставляю!

 

13. Давним-давно в одній країні

Та й народила Мати Сина.
Від лиха, смерті і негод
Беріг Його Святий Господь!
Ісусом Сина Бог назвав,
Святі знання Ісусу дав.
Щоб людям шлях вказати світлий,
Добро й любов щоб в світі квітли.
І янгол в пору ту співав,
Ісуса свято прославляв!
Ісус навчив людей прощати,
Любити, вірить, сподіватись.
В уста він істину поклав,
Життя всім вічне дарував
Й не шкодував за нас свого.
Славімо тож усі Різдво!!!

14. Я колядниця маленька,

В мене шубка коротенька,
А колядка, бачте, ні:
Вчила я її три дні!
Я зайшла до вас до хати,
Щоб усіх вас привітати
Із Різдвом Святим Христовим!
І нехай усі здорові
У родині вашій будуть,
Мир і дружба хай панують.
Щоб печальних сліз не знали,
Щоб раділи і співали.
Рік Новий — наступне свято!
У дива я вірю свято,
А тому не зволікайте
І бажання загадайте.
В новорічну ніч казкову
Все здійсниться! Чесне слово!

15. Ой, чи вдома, чи не вдома

Господарі цього дому?
Відчиняйте хатку,
Слухайте колядку!
Ми прийшли до вас у хату
Від душі колядувати,
Від душі колядувати —
Вам добробуту бажати!
Щоб у вас у цьому році
Успіх був на кожнім кроці,
Щоби множилися тутки
І здоров`я, і здобутки.
Щоб усе, що посадили,
Вам багато уродило,
Щоби їлося й пилося
І щасливо щоб жилося!

16. Коляд, коляд, коляда,

Коляд, коляд, коляда,
Хай обходить вас біда.
І нехай на ваш поріг
Прийде радість в Новий рік.
Щоб в добробуті цвіли,
Щоб щасливо ви жили,
І щоб рік цей молодий
Вам був кращий за старий.
Друзів зичимо багато;
Щоб у будні та на свято
Ваші гнулися столи.
Щоб здорові всі були!

 

17. Застелено стіл скатертиною,

І ми усією родиною
Зібралися зірку чекати,
«Христос народився» казати.
Дванадцять ми страв покуштуємо,
Вертепників всіх почастуємо
І з миром свічки запалімо.
Христос народився! Славімо!
Приходять царі із волхвами
Дзвенить коляда між хатами.
Весь радістю світ освітився —
У яслах Христос народився!

 

18. Коляд, коляд, колядниця,

Добра з маком паляниця,
А без маку — не така.
Дай, хазяїн, п’ятака!
Як не даси п’ятака,
Я вола — за рога,
А кобилу — за чуприну
Та й поведу на тічок.
А з тічка — в кабачок
Да проп’ю за п’ятачок!
 

19. Коляда, коляда,

Дай, дядьку, пирога!
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога
Та виведу на моріг,
Та виломлю правий ріг.
У ріг буду трубити,
Волом буду робити.
Хвостом буду поганять
Та на гречку орать.
Добрий вечір!

20. Колядин-дин,

я бабусю, один.
Винеси мені пиріжечок
та положи у мішечок
З руками, з ногами,
щоб бігав за нами.

21. Я дівчина маленька,

В мене платтячко рябеньке.
Я ще не знаю, ні аз, ні буки,
Дайте мені червінчика в руки.
Будьте з празником здорові!

22. Я маленький як вершок,

поїв каші горшик,
А на другий поглядаю
І вас з празником вiтаю!

23. Я панночка маленька,

У мене шуба новенька,
Чоботки коркові.
Пожалуйте червонця на підкови.

 

24. Колядую, колядую,

Вашi грошi добре чую,
Смак цукерок, пирога,
Подавайте п’ятака

 

25. Коляд, коляд, коляда,

Дід на бабу погляда,
А баба на діда,
Що немає хліба.

 

26. Під ногами сніг рипучий,

Вітер стріхи обміта:
Нині день ясний, блискучий —
День Народження Христа!

27. Зараз хочу привітати

Вас усіх з веселим святом,
Я вам хочу побажати,
Щоб добро прийшло до хати,
Щоби жити і радіти,
Щоб росли здорові діти,
Щоби сонечко веселе
Вашу тішило оселю!

28. Я маленький пастушок

Загорнувся в кожушок
На скрипочку граю,
Вас усіх вітаю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте —
Яблучка, горішки
Дітям на потішки.

29. Колядин, колядин,

А я в батька один.
По колінця кожушок,
Дайте, дядьку п’ятачок.
А п’ятак не дорогий,
Дайте, тітко, ще другий.
З Святим Вечором.

 

30. Я маленький хлопчик,

Сів собі на стовпчик,
В сопілочку граю,
Діток забавляю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте.
Яблучка, горішки —
Це мої потішки.
З Святим вечором!

(Сайт Нова Освіта)

 

 

Таланти нашого селища

У кожного з нас є талант прихований або вже людина знає про нього і використовує у своїй роботі.

Хтось набуває талант у процесі кропіткої роботи і досягає певних висот. Про Тетяну Рябоконь Діордіцу в нашому селищі знають, мабуть. всі. Її роботи  можна бачити на сторінці у Фейсбуці, їх купують не лише в нашому селищі чи країні, а навіть закордоном.

Ось лише деякі з її робіт:

 

Тож побажаємо Тетяні нових творчих досягнень

 

Чайна церемонія – урочисте дійство.

Ми кожного дня вживаємо чай. Насолоджуємося його ароматом, дивовижним смаком. А коли хворіємо, то п’ємо з лікувальною метою.    А чи знаєте ви,  що чай можна пити за певними урочистими правилами . Яка принесе вам неперевершене задоволення. З такими правилами ознайомились в Смолінській бібліотеці №1.

Чайна церемонія - це урочисте, символічне та глибоке дійство. Чай був і залишається центральною частиною в азіатських культурах, особливо в Китаї, де він вперше виник.

Китайська чайна церемонія народилася внаслідок поваги до природи та потреби в умиротворенні, що пропагують релігійні церемонії. Філософії конфуціанства, даосизму та буддизму поєдналися разом, народивши чарівну китайську чайну церемонію.

Церемонія відображає чотири принципи: гармонія, повага, чистота, спокій. Гармонія з людьми та природою; повага, що народжена з подяки, до всіх і всього; чистота - фізична і духовна; душевний спокій.

Азіатські культури є перфекціоністами, тому під час проведення чайної церемонії все повинно бути ідеальним. Кожна чайна церемонія починається з попередньої підготовки належної атмосфери, необхідних інструментів і, особливо, вимагає додаткового часу для того, щоб підготувати свою душу до цього ритуалу.

При виконанні традиційної китайської чайної церемонії слід враховувати шість важливих аспектів.

Твій стан. Китайці вважають, що свій стан можна легко передати іншим. Тому перед тим, як насправді проводити чайну церемонію треба спочатку розслабитися, подумати про позитивні сторони життя і бути в спокої з самим собою і з усім Всесвітом. Вся чайна церемонія проходить спокійно та умиротворено.

Вибір чаю. Як правило, для традиційної чайної церемонії використовують різноманітні сорти чаю улун, а іноді пуер. Але це ще не все. Елементи чаю слід ретельно відбирати заздалегідь, беручи до уваги як фізичні, так і духовні характеристики. Фізичні характеристики – це аромат, смак та форма, тоді як духовні стосуються історії чаю, назви та походження.

Вибір води. Ідеальний чай повинен бути заварений ідеальною водою. Листя високоякісного чаю, заварене неприйнятною водою, надає напою неприємний смак. Для традиційної китайської чайної церемонії використовується лише найчистіша вода для забезпечення не тільки ідеального дегустаційного напою, а й з поваги та захоплення матінкою природою.

Необхідні інструменти. Ви не можете підготувати ідеальний чай без правильних інструментів. Для чайної церемонії необхідний ідеальний чайник, щоб забезпечити правильний настій і магічну атмосферу всієї церемонії. Предмети повинні бути як практичними, так і естетичними, ідеальна комбінація інь-ян. Обов'язковими інструментами є чайник Ісин або порцеляновий чайник, глечик, дощечка  для приготування, чайна ложка, зазвичай три маленькі чашки та чайний фільтр.

Не забувайте про атмосферу. Для спокійної церемонії потрібна комфортна, тиха і чиста кімната. В Китаї зазвичай використовують витвори мистецтва та красиві предмети, щоб покращити загальну атмосферу, щоб їх гості відчували себе розслабленими і повністю насолоджувалися цілим ритуалом.

Техніка повинна бути ідеальною. Ідеальний чай та атмосфера потребують відповідної ідеальної техніки. Манера подання повинна бути розслабленою та витонченою, що відображається жестами рук, мімікою та традиційним обрядовим одягом.

Чайна церемонія - це як практична, так і урочиста церемонія. Порожній чайник спочатку нагрівається гарячою водою, потім очищується.

Чайне листя бамбуковим совком поміщують у чайник, в який потім додають гарячу воду, щоб розкрилися скручені чайні листки. Менше, ніж через хвилину, першу воду зливають. Це надає можливість оглянути і відчути аромат чайного листя в чайнику.

Наступний залив гарячої води стане першим заварюванням чаю. На чайник ллють гарячу воду і щіточкою розтирають, щоб зберегти рівну температуру всередині чайника. Дощечка для чаю вбирає воду.

Оскільки чай, який виливається першим, буде відрізнятися від того, що залишився на дні, весь чай зливають у глечик, а потім наливають в чашки.

Чай п’ють повільно і з осмисленням. Після того, як чашку випито, її нюхають, щоб знову відчути аромат. Цей процес повторюють в кількох заварюваннях. Аромат напою змінюється і розкривається з кожним заварюванням.

     То ж пийте цілющий чай, насолоджуйтесь його ароматом, та будьте здорові і щасливі!  Бажаємо вам миру та благополуччя.

 

Андріївські вечорниці

Первозванного Андрія
Святкуємо нині.
Я бажаю щастя й долі
Всій вашій родині!

Щоб жили завжди у мирі,
Друзі поруч були щирі,
Щоб міцне здоров’я мали,
Калач медом запивали!

Хоч апостол Андрій є християнським святим, однак традиції святкування 13 грудня, коли віряни вшановують його пам'ять, мають дохристиянський характер: заклинання, ворожіння на майбутнє. В давні часи цей день носив назву "Калита". Вважалося це свято суто парубоцьким, тому в Андріївську ніч (у ніч проти Андрія) хлопцям дозволяли бешкетувати, робити різні збитки. Дівчата ж збиралися і ворожили на долю.

Згідно з традиціями наших предків, 12 грудня, коли починало сутеніти, хлопці і дівчата збиралися разом в одній хаті, щоб розпочати "Андріївські гуляння". Дівчата готували святкову вечерю з тих продуктів, які самі принесли. Після заходу сонця підходили парубки з цукерками і наливками. Спочатку розповідалися цікаві історії, хлопці та дівчата жартували. Опівночі дівчата залишалися ворожити, а парубки йшли розважатися.

Головна гра вечора називалася "Калита". Саме таку назву носив обрядовий корж, який готувався з білого борошна. Тісто дівчата місили по черзі: від старшої до молодшої. Корж був солодким, з медом, а зверху його обов'язково оздоблювали родзинками або сухими вишнями. Посередині обов'язково була дірка, через яку протягували стрічку. Потім корж високо підвішували посередині хати. Хлопці у стрибку повинні були дістати корж зубами і відкусити шматок.

Біля калити обов'язково стояв вартовий, якого називали "Пан Калитинський" — ним був жартівливлий парубок, який і запрошував інших кусати корж. Кожен учасник повинен був взяти між ноги товсту гілку, імітуючи сидіння верхи на коні. А вартовий в той час повинен був розсмішити хлопця і смикати за один кінець стрічки, щоб не дати відкусити шматок від калити.

 

 

7 грудня відзначається Всесвітній день української хустки. Вона здавна вважалася оберегом та символом патріотизму, свободи та любові.

Цього дня по всій країні відбуваються флешмоби та майстер класи, учасники яких діляться яскравими фото в соцмережах.

До флешмобу "Зроби фото з хусткою!" із задоволенням долучилися учениці закладу Смолінського ліцею №2 (початкова ланка)

 

 

 

Українська книжка для дітей не так давно почала пробиватися в широкий світ.

Поява у престижних міжнародних каталогах на кшталт «Білих круків»та «почесних списках» премії Андерсена, участь видавців у Міжнародній книжковій виставці в Болонії, перемога в авторитетних преміях і як наслідок – переклад іноземними мовами та успіх у закордонного читача.

Саме для вас, дитячі книжки, які видані в Україні протягом останніх років та стали відомими у світі.

Василь Голобородько, «Віршів повна рукавичка»

(«Грані-Т», 2010, ілюстрації Інги Леві)

2011 року книжка дитячих верлібрів «Віршів повна рукавичка» Василя Голобородька з лаконічними ілюстраціями Інги Леві ввійшла до міжнародного каталогу «Білі круки» (The White Ravens), ставши однією з 250 найкращих дитячих книжок у світі за версією Молодіжної бібліотеки в Мюнхені.

«Рукавичка», народна казка.

(«Навчальна книга – Богдан», 2011, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва).

З появою навесні 2012-го в «Білих круках» «Рукавички» творчої студії «Аграфка», імена львівських художників Романи Романишин та Андрія Лесіва надійно «прописалися» у списки тих, хто створює найкращі дитячі книжки у світі. Роком раніше книжка перемогла в конкурсі Міжнародного бієнале ілюстрації в Братиславі «ВІВ 2011».

«Рукавичка» – одна з перших ластівок «Аґрафки» у сфері дитячої книги, книжка-гра, експеримент, який, очевидно, й оцінили мюнхенські бібліотекарі. Узявши класичний текст української народної казки, художники «вдягли» його у справжню хутряну рукавичку, розселили персонажів по «уявних квартирах» хтось опинився в пальці, хтось – потіснився в долоні, додали до книжки рукавичку-розмальовку й таким чином актуалізували українську казку для сучасних читачів, яким уже не достатньо традиційних ілюстрацій до загальновідомого твору.

Водночас із «Рукавичкою» до «Білих круків» потрапила і

   «Казка про Старого Лева» Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка.

   Іван Андрусяк, «Вісім днів із життя Бурундука» («Грані-Т», 2012, ілюстрації Ганни Осадко)

Наступного 2013 року в «Білих круках» з’явилася бешкетна повістина «Вісім днів із життя Бурундука» Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко. «Вісім днів із життя Бурундука», себто семикласника Івана Боднарука, – психологічна повість, де всього потроху намішано – і перша симпатія, і проблеми з опануванням точних наук, і комплекси, пов’язані з надмірною вагою (щоправда, в цьому віці вони героя Андрусяка не дуже хвилюють), і навіть спроба виростити «кишенькового чортика» (у книжці вміщено покрокову інструкцію, як це зробити) для втілення будь-яких бажань.

Написано жваво й місцями по-справжньому дотепно, а «фірмові» чорно-білі ілюстрації Ганни Осадко створюють враження, ніби перед читачем – дитячий щоденник у дусі популярної писанини Ґреґа Геффлі («Щоденник слабака»).

Очевидно, трендове оформлення відіграло немалу роль у тому, що мюнхенські бібліотекарі вирішили включити книжку до свого каталогу. На початку 2015-го «КСД» видало скандальне продовження пригод «майже дорослого» Івася «Закоханий Бурундук».

   «Ріпка”. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко.

(«Навчальна книга – Богдан», 2012 ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)

Водночас із книжкою Андрусяка й Осадко до «Білих круків» потрапив і другий артбук «Аґрафки» на тему української народної творчості.

«Ріпка» – також книжка-гра з оригінальним дизайном, книжка виймається з картонної коробки – так, мовби витягуєш із землі саму ріпку. А завдяки вставці з сантиметровою стрічкою дитині буде простіше уявити, якою ж величезною була городина, якщо її все сімейство не спромоглося вирвати. Наприкінці є словничок застарілих слів (художники використали текст казки в переказі Івана Франка).

Оригінальний підхід до всім знайомої теми, гумор в ілюстраціях і дизайні, а також стриманість у кольорах – за це українські читачі й, очевидно, журі європейських книжкових премій особливо люблять роботи Романи Романишин та Андрія Лесіва. Англомовний переклад книжки доступний на сайті видавця.

   Романа Романишин, Андрій Лесів, «Зірки і макові зернята» («Видавництво Старого Лева», 2014)

2014 року українська дитяча книжка вперше отримала відзнаку престижної премії BolognaRagazzi. “Зірки і макові зернята” – дебют Романи Романишин та Андрія Лесіва як авторів. Хоча критики й закидають виданню брак «літературності», який помітно навіть у невеличкому тексті, а в головній героїні – дівчинці Дорі – вбачають особу беземоційну, це не завадило «Зіркам і маковим зернятам» стати популярними в Європі (книжку, щоправда, зі зміненою назвою, обкладинкою та іменем головної героїні, видано у Франції, Кореї, Аргентині, ведуться переговори зі Словенією та Латвією, англомовний переклад доступний на Amazon.com).

Це – втілена філософія так званих «маленьких кроків», історія про те, що кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три… Здавалося б, чудова нагода пояснити дітям очевидні життєві речі, втім, батьки маленьких читачів в Україні й досі не знають, із якого боку підійти до читання цієї неординарної книжки-картинки.

     Леся Українка, «Лісова пісня»

(«Основи», 2014 ілюстрації Поліни Дорошенко)

Те, що творчість і життєвий шлях Лариси Косач вивчають у школі, аж ніяк не робить із неї дитячої письменниці. І, на жаль, не робить її без сумніву європейського рівня твори цікавими для дітей.

Тоді як оновлене сучасне видання «Лісової пісні» з яскравими й непересічними, геть нетиповими для української класики ілюстраціями Поліни Дорошенко, здатне внести корективи у сприйняття творів Лесі Українки.

І якщо не змінити уявлення про те, що шкільна класика нецікава, то принаймні змусити одну книжку прочитати. Оформлення молодої художниці (ілюстрації до «Лісової пісні» – дипломний проект Поліни Дорошенко) оцінили й мюнхенські бібліотекарі, включивши видання до міжнародного каталогу «Білі круки» 2014

   Роман Скиба, «Із життя хитрих слів»

(“Laurus”, 2013, ілюстрації Тетяни Денисенко)

Любителям словесних забавок сподобається книжечка «Із життя хитрих слів» поета Романа Скиби й художниці Тетяни Денисенко, що з’явилася в «Білих круках» у 2014 році.

Слова «хитрі», бо багатозначні – омоніми, омоформи, пароніми й загалом речі, мало придатні для перекладу іноземними мовами. Адже як іншими мовами передати «хитрість» ось цього, приміром, «Таксовіршика»: /Таксі впіймала такса. / І «гав» до водія… / – У вас висока такса? / Чи довга, як і я?. Ілюстрації до коротких віршиків виконано в техніці ліногравюри, що і припало до душі міжнародному журі.

   Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько, «Хто зробить сніг»

(«Видавництво Старого Лева», 2013, ілюстрації Мар’яни Прохасько)

Дитяча книжка від подружжя Мар’яни і Тараса Прохаськів «Хто зробить сніг» щойно по виході зібрала всі можливі українські нагороди в царині дитячої книжки («Дитяча книга року ВВС», «ЛітАкцент року») й відтак потрапила до «Білих круків».

«Хто зробить сніг» – повість про життя великої кротячої родини, вічні цінності, любов, взаємодопомогу й відкритість до світу. Мудрість тут проста і ненав’язлива (велика і дружна родина, де всі одне одного люблять, живуть мирно і приймають у свій затишний світ усіх нужденних), оповідь – спокійна і плинна, малюнки Мар’яни Прохасько – метафоричні, ніжні й зворушливі.

Що важливо – автори мимохідь розповідають читачам про розподіл обов’язків у родині (мама тут не обмежена «традиційною» роллю домогосподарки, дозволяє собі й на контрабасі грати, й іноземні мови вчити, і на батуті стрибати; тато в цей час бавить дітей), життя і смерть, хоч це і не є основними темами повісті.

Книжку перекладено корейською мовою, обіцяють також видання латвійською. Прохаськи задумали кротячу історію як трилогію: 2014 року вийшла друга книжка серії «Куди зникло море», наразі автори працюють над третьою – «Як зрозуміти козу».

    Романа Романишин, Андрій Лесів, «Війна, що змінила Рондо» («Видавництво Старого Лева», 2015)

Цього року українські автори вдруге опинилися серед відзначених премією Міжнародної виставки в Болонії. І знову це заслуга творчої студії «Аґрафка» і ще, можливо, в дечому – результат того, що від весни 2014-го слова «Україна» та «війна» все частіше стали з’являтися в заголовках світових новин.

«Війна, що змінила Рондо» лежить на межі між метафоричною книжкою-картинкою для дітей та ілюстрованою притчею для дорослих. Художники взялися за непросту справу – розповісти дітям про війну, та ще й, вочевидь, по свіжих слідах.

Дія відбувається в ідеалізованому містечку Рондо, де всі живуть у злагоді й піклуються про співочі квіти. Перед нами троє друзів-алегорій – Данко, Зірка і Фабіян. Одного дня в місто приходить війна, що «торкнулася кожного» (війну художники зобразили у вигляді величезної безликої руки, що несе смертоносну зброю).

Фінал оптимістичний: рятують місто любов, спільна праця й співи (тут слід вочевидь відчитувати натяк на події Революції Гідності: мешканці Рондо співають гімн). Найголовніше у книжці – розуміння того, що війни не минають безслідно (місто, як і його жителі, все життя нестиме на собі рани-спогади).

Найпершою права на «Війну, що змінила Рондо» придбала Словаччина, незабаром книжка вийде друком також у Південній Кореї, Франції та Китаї.

Автор Ольга Купріян