Андріївські вечорниці

Первозванного Андрія
Святкуємо нині.
Я бажаю щастя й долі
Всій вашій родині!

Щоб жили завжди у мирі,
Друзі поруч були щирі,
Щоб міцне здоров’я мали,
Калач медом запивали!

Хоч апостол Андрій є християнським святим, однак традиції святкування 13 грудня, коли віряни вшановують його пам'ять, мають дохристиянський характер: заклинання, ворожіння на майбутнє. В давні часи цей день носив назву "Калита". Вважалося це свято суто парубоцьким, тому в Андріївську ніч (у ніч проти Андрія) хлопцям дозволяли бешкетувати, робити різні збитки. Дівчата ж збиралися і ворожили на долю.

Згідно з традиціями наших предків, 12 грудня, коли починало сутеніти, хлопці і дівчата збиралися разом в одній хаті, щоб розпочати "Андріївські гуляння". Дівчата готували святкову вечерю з тих продуктів, які самі принесли. Після заходу сонця підходили парубки з цукерками і наливками. Спочатку розповідалися цікаві історії, хлопці та дівчата жартували. Опівночі дівчата залишалися ворожити, а парубки йшли розважатися.

Головна гра вечора називалася "Калита". Саме таку назву носив обрядовий корж, який готувався з білого борошна. Тісто дівчата місили по черзі: від старшої до молодшої. Корж був солодким, з медом, а зверху його обов'язково оздоблювали родзинками або сухими вишнями. Посередині обов'язково була дірка, через яку протягували стрічку. Потім корж високо підвішували посередині хати. Хлопці у стрибку повинні були дістати корж зубами і відкусити шматок.

Біля калити обов'язково стояв вартовий, якого називали "Пан Калитинський" — ним був жартівливлий парубок, який і запрошував інших кусати корж. Кожен учасник повинен був взяти між ноги товсту гілку, імітуючи сидіння верхи на коні. А вартовий в той час повинен був розсмішити хлопця і смикати за один кінець стрічки, щоб не дати відкусити шматок від калити.