А Ви про це знали?

Всього лише один день в календарі грудня, а як багато  має різних значень!

21 грудня, четвер:

Всесвітній день баскетболу

День Державної служби зайнятості України

Подивіться на день з яскравого боку

День “Не застеляй ліжко”

День шанування низеньких дівчат

День короткого оповідання

День смажених креветок

День арманьяку

День перемоги Філеаса Фоґґа

День реґіфтінгу (переподарунків)

День народження баскетболу

Прокопів день

День ліхтарика

День народження кросворду

Всесвітній день сноуборду

Іменини: Потап, Анфіса, Кирило, Павло

Народилися:

1773 - Роберт Браун (Шотландський ботанік, що відкрив «броунівський рух».)

1596 - Петро Могила (Український політичний, церковний і освітній діяч України, святий.)

Сьогодні, 21 грудня - День зимового сонцестояння, найкоротшого дня в році.

Кожного року у грудні відбувається день зимового сонцестояння. Цьогоріч в Україні ця дата випадає на 21 грудня. В цей день Сонце зійде в 7:56, а зайде — через 8 годин, о 15:56.

Відомо, що день сонячного сонцестояння є найкоротшим світловим днем з найдовшою ніччю. Здавна вважалось, що ця дата в році є найбільш енергетично насиченою та сповненою магічної атмосфери.

Що відомо про день зимового сонцестояння?

Часто день зимового сонцестояння припадає на 21 грудня, але інколи ця дата зміщується на один день, тож відповідно припадає на 22 грудня. Традиційно, 21 і 22 грудня – це найкоротші дні в році, а ніч з 21 на 22 грудня – найдовша. У такому положенні сонячний диск затримається на 3 дні.

Вже через 3 дні Сонце почне поступово підніматися над горизонтом, а світловий день почне збільшуватися.

Оскільки зимове сонцестояння триває лише короткий момент часу, то для дня, коли відбувається зимове сонцестояння, використовують інші назви, наприклад "найкоротший день". І дійсно – 21 грудня в Києві Сонце зійде в 7:56, а зайде – о 15:56.

Чому цей день вважають найенергетичнішим у році?

Наші предки пов'язували з цим днем багато легенд та переказів. Вони вірили, що день сонячного сонцестояння є вдалим часом для очищення і оновлення. Вважалось, що в цей час "старе" сонце помирає, а "нове" народжується. Тож, у кожної людини є шанс заново народитися для нового життя.

Цього дня зазвичай проводили обряди, які мали на меті збільшити кількість врожаю в майбутньому році. На заході "старого" Сонця люди розпалювали ритуальні багаття, над якими читали молитви, щоб "нове" Сонце швидше набирало позитивну енергію.

21 грудня 2021 року всі сили Космосу і Сонце допоможуть позбутися від тягарів, які вам заважають і тягнуть назад. Сила Сонця дозволить зробити великий крок у новий період своєї долі. Цього дня сприятливо проводити обряди, націлені на фінансову стабільність, аби позбутися від енергії, яка тягне вас у борги та безгрошів'я.

Прикмети в день зимового сонцестояння:

Якщо в день зимового сонцестояння на деревах іній – рясно вродить пшениця та жито.

В цей день йде дощ – треба очікувати мокрої весни.

Тихий і морозний день – зима буде м'якою і сніжною.

Яка погода у день зимового сонцестояння, така погода буде і 31 грудня.

lena Dachkovsk

Народне свято 21 грудня відоме під назвою Петро-напівкорм.

Дату називають Петро-напівкорм, оскільки половина зимових запасів вже була з'їдена. До нового року в льохах було багато овочів, солінь та іншої їжі. До Петрова дня запаси скорочувалися. Люди підраховували, що лишилося. Намагалися розподілити їх, щоб їжі вистачило до урожаю. У день Петра-напівкорма здавна було заведено спостерігати за погодою, перевіряти і оглядати запаси корму для тварин, підраховувати насіння для посіву.

Людям потрібно було прожити ще половину зими, можливо, більш люту і важку. Ось і просили селяни Петра про допомогу.

У забобонному страху люди намагалися не виконувати таку роботу, яка пов'язана з колючими, ріжучими предметами, що нагадують зуби хижаків.

Для надійного захисту придумали оберіг: залізний ланцюг вішали на вогнище, а до нього підв'язували каміння за кількістю тварин або великий ключ. У народі вірили - якщо сьогодні покласти на стіл срібну ложку, то злі люди не зможуть переступити поріг будинку. Завірюха і заметіль в день Петра-напівкорма вказує на те, що літо буде дощовим і холодним.

Сухий і пекучий мороз — навпаки, літо буде спекотним і посушливим.

Північний вітер — до поганої погоди. Який Петро, таким і вересень буде.

За старим календарем 21 грудня- день Анфіси-рукодільниці і Потапія.

21 грудня дівчата зазвичай займалися рукоділлям. Це було зручно, перш за все, тому що від снігу у світлиці ставало ясно, і можна було займатися роботою до настання вечора. Говорили, що прясти 21 грудня потрібно обов'язково на самоті. Кажуть, хто на Анфісу вперше в руки голку або спиці візьме, той швидко майстерності навчиться.

#АбонементхудожньоїлітературиНТБУДХТУ

 

Відродження народних традицій

"Ой, Різдво - найчарівніше свято!

Стільки дивного світла внім є.

Казки щирої, щастя багато.

Найпрекрасніше свято моє.

Світле, гарне і радісне свято,

Бо Христос народився в цей день.

Тому радість у світі крилата,

Ціле море чарівних пісень.

Це колядки душевні і щирі,

Люди їх переспівують знов,

Щоб жили всі у щасті і мирі,

Мали Віру, Надію, Любов!"

Н. Красоткіна

     Для мільйонів людей Різдвяні й новорічні свята — це час, який вони проводять разом з сім’єю і друзями, час відновлення тісних зв’язків. Чимало інших людей вважає ці свята часом, коли можна роздумувати про народження Ісуса Христа і про те, яку роль він відіграв у спасінні людства. Прийдешня низка новорічно-різдвяних свят – це відмінний привід для того, щоб урізноманітнити дозвілля.  

Завітайте до  Смолінської Публічної бібліотеки, бо це чудова можливість познайомитися з традиціями зимових свят: Нового року, Різдва Христового, Свята Меланки, Стрітення  та ін.  У нас  ви зможете поповнити скарбничку традицій святкування цікавими ідеями і знайти щось нове.

Книжкова  виставка « Від Миколая до Різдва» проілюструє, як святкували новорічно-різдвяні свята українці. Тут ви знайдете цікаві книги про звичаї та традиції українського народу в зимові свята,

Давні різдвяні традиції відроджуються сьогодні не лише в Україні.   Наші користувачі, які нині, нажаль, вимушені перебувати за кордоном, повідомили, що вони теж святкують разом з нами в далекій Іспанії.

  Тож побажаємо нашій Україні Миру та Процвітання.

 

ПОДАРУНОК БІБЛІОТЕЦІ ВІД ПИСЬМЕННИКА

Читачі та працівники  КЗ «Публічної бібліотеки Смолінської  селищної ради» висловлюють щиру подяку письменнику Андрію Осіпову за подаровані книги. Ми дуже шануємо Ваше  тепле ставлення    до бібліотеки та її працівників і безмежно вдячні за  подарунки, адже впевнені – ці книги знайдуть своїх читачів та будуть їм корисними, стануть важливою частинкою фонду нашої книгозбірні, вагомим джерелом поповнення чималої бібліотечної колекції, допоможуть у  відродженні української мови.

 Бажаємо вам здоров’я та нових творчих досягнень. Гостросюжетні романи це один з популярних жанрів серед  читачів нашої бібліотеки.

Тож хто зацікавився новими книгами , поспішіть  бути першими .

 

 

МАНДРІВКА КНИЖКОВИМ МІСТОМ

У Хмелівській бібліотеці –філії пройшов бібліотечний урок «Мандрівка  книжковим  містом». Бібліотекар Анна Юр’ївна  Онищенко познайомила дітей з бібліотечним фондом . Діти розширили свої знання про структуру книги, її елементи. Повторили правила читання та користування книгою.  Дізналися про важливу  роль книги у житті людини. Дружно розгадували загадки та активно взяли участь у голосних читаннях книги. З виставки  «Твори українських письменників для дітей» діти мали можливість вибрати книгу за вподобанням. Тож  хай книга завжди буде кращим другом у житті наших  юних користувачів.

 

УКРАЇНА,  РІДНИЙ КРАЙ – ЇЇ ЛЮБИ І ПОВАЖАЙ

Любов до батьківщини – це не просто слова, а глибоке почуття, яке з’єднує кожного з нас зі своєю країною.  

Для кожного з нас  батьківщина – це не лише країна, але й місце, де ми  виросли, де нас   виховували баттки , де ми  навчилися багатьом цінностям, які визначили подальше  життя.   Любов до батьківщини – це ще й велика відповідальність. Вона полягає не тільки у повазі до своїх національних символів та історії, але й у повсякденних діях.

   В КЗ «Смолінська Публічна бібліотека» пройшов  краєзнавчий захід  «Україна рідний край – її люби і поважай» Він дав можливість   учням 2-А класу Смолінського ліцею №2, молодша ланка   (класний керівник Алла Миколаївна Дейнега) краще зрозуміти та відчути відповідальність за свої вчинки по відношенню до природи рідного краю.

Разом пригадали кулінарні та давні козацькі традиції, розгадували загадки та з окремих слів складали прислів’я,

уявну річку рятували від сміття, дівчатка з поданих продуктів відбирали ті, які необхідні для приготування українського борщу, хлопці – козаки напували своїх вірних друзів – коней .

Ось із таких маленьких подій та вчинків і зароджується велика любов до України.

 

 

ПИШНА ТРОЯНДА

В САДУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

В 2023 році ми відзначаємо ювілейну дату: 115 років твору Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала».

У повісті описані споконвічні проблеми, які були є і будуть в житті людей. Це і відносини батьків і дітей, любовний  трикутник, вірність і зрада, зневага,  пошук себе і свого коріння, зневага до традицій суспільства. Всі ці актуальні проблеми змусять вас читати повість з великим  зацікавленням та захопленням. Книга зачіпає потаємні струни вашої душі. В комусь із героїв ви впізнаєте своїх знайомих…

Твори Ольги Кобилянської нікого не залишають байдужими.

Шедеври української класики були є і будуть діамантами світової літератури.

     Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині у багатодітній сім’ї службовця. 

У 1873 -1877 рр. вчилася в початковій чотирикласній німецькій школі. Не маючи можливості вчитися далі, подальшу освіту вона здобувала самотужки.

З 1889 до 1891 жила в с. Димка.  Пізніше вона разом з родиною переїхала на постійне життя до Чернівців, брала активну участь у жіночому русі.

У 1894 році письменниця стала однією з фундаторок «Товариства руських жінок на Буковині».

Важливою подією в житті О. Кобилянської було знайомство із Софією Окуневською, однією з найосвіченіших жінок тодішньої Галичини. Саме вона переконала письменницю писати українською мовою і познайомила її з українською письменницею Наталею Кобринською, яка пропагувала жіночий рух у Галичині.  Саме, Софія Окуневська та Наталя Кобринська залучили Кобилянську до феміністичного руху. Захопившись феміністичними ідеями, О.Кобилянська вперше в українській літературі порушує тему емансипації жінки.

Формувалася естетична концепція людини і світу О. Кобилянської під впливом ідей німецького філософа Фрідріха Ніцше, який мав значний вплив на модерністів Європи.

1899 року О. Кобилянська побувала на Наддніпрянській Україні, відвідавши родину Косачів на Волині, Лисенків і Старицьких у Києві, могилу Шевченка у Каневі. Після Першої світової війни та румунської окупації Північної Буковини письменниці довелося жити в тяжких умовах зазнаючи переслідувань з боку румунської влади.

З 1927 року в Україні було розпочато видання дев’ятитомного зібрання творів Кобилянської. Того ж року на відзначення 40-річчя літературної діяльності їй була призначена урядом пенсія, що дала письменниці можливість поліпшити матеріальний стан та придбати власний будинок, в якому письменниця прожила останні роки свого життя.

Померла О. Кобилянська 21 березня 1942 р. в Чернівцях.

 Творчість Ольги Кобилянської

 Кобилянська була прапороносцем імпресіонізму в українській літературі.

Літературну діяльність О. Кобилянська почала в середині 1880-х рр. Перші літературні твори Кобилянської написані німецькою мовою.

Перший художній твір українською мовою повість «Людина», був надрукований 1895 р. у журналі «Зоря». Це була друга редакція написаною раніше німецькою мовою оповідання -“Вона вийшла заміж”». Повість “Людина” була присвячена Наталі Кобринській. У цьому творі Кобилянська порушує тему освіченої жінки, що не може миритися з бездуховністю міщанського середовища.

Пізніше з’явилися оповідання й повість «Він і Вона» (1895), “Царівна” (1896), “Що я любив» (1896 р.), «Аристократка» (1898), ін. позначені впливами поетики символізму, філософії надлюдини Ф. Ніцше та ідей жіночої емансипації

Твори Кобилянської “Гортензія”, “Людина”, “Царівна” пронизує ідея емансипації жінки. Загалом, тема, що є провідною у творчості письменниці – це зображення жінки-інтелігентки, її боротьба за рівноправність у тогочасному міщанському середовищі.

Одним з найпоетичніших творів вважається лірично-романтична повість “В неділю рано зілля копала” (1909), написана за мотивами відомої народної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Протягом 1915-1923 рр. Кобилянська пише нитку новел на антивоєнні теми, серед яких можна виділити такі твори як «Лісова мати», «Юда», «Назустріч долі», «Сниться» ін. Помітним явищем в історії української прози став роман «Апостол черні» (1926 р ), у якому на широкому суспільно-історичному тлі О. Кобилянська порушила проблему інтелігенції та народу, із симпатією змалювавши образи представників духівництва.

Саме Ольгу Кобилянську Старицький назвав «пишною трояндою в саду української літератури».

О.Кобилянська йшла в унісон з художніми новаціями Р.Роллана

Джерело: https://dovidka.biz.ua/olga-kobilyanska-biografiya-korotko

 

 

ВЕЛЕСОВА НІЧ

В Україні вже багато років відзначають іноземне свято хелловін, у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. За легендою, у цю ніч душі всіх померлих приходять на землю та блукають вулицями. Дехто ставиться до його святкування вкрай негативно, зазначаючи що це «чуже», запозичене свято. Проте запозичена лише назва, адже в українців раніше був свій хелловін.

Існував він за часів вірування у рідних богів і звався Велесова ніч (в честь одного з язичницьких божеств). Святкувалась Велесова ніч так само з 31 жовтня на 1 листопада, коли душі усіх померлих спускались на землю. У ніч на 1 листопада прийнято згадувати хороші речі про своїх померлих родичів, ставити свічку, аби їх душа знайшла дорогу до вашого дому та залишати на вулиці чи на підвіконні частування для потойбічних гостей. Найбільшою вдачею вважалось побачити у сні в цю ніч когось із померлих родичів.

Хто такий Велес?

Велес – це дохристиянський, язичницький бог. Його вважали богом мистецтва, музики, поезії, краси, таланту, щастя та любові. Він покровитель усіх творчих людей, волхвів, віщунів та ясновидців. А також опікун усього живого. Вважали, що саме він відповідальний за розквіт людської душі.

Також, Велеса вважали покровителем худоби. Вірили, що саме він навчив людей співіснувати з природою: обробляти землю, вирощувати зерно, пасти худобу та брати молоко. Він вчив не вбивати тварину, а вчитись доглядати за нею, дбати про неї і за це брати у неї зстрижене хутро чи молоко.

Згідно віруванням Велес, перш за все – бог достатку. Тож наші предки шанували його так само сильно, як і Перуна, та ставились з повагою до традицій на Велесову ніч.

Які обряди існують на Велесову ніч?

Велесова ніч – це час містичний, тож люди вірили, що їх бажання у цю ніч можуть здійснитись. Записували їх на папірці і клали під подушку перед сном, промовляючи слова:

«Темна ніч, заклинаю мені допомогти.

Велес, потрудися, загадане, появися».

Для того, аби дізнатись, вірна тобі друга половинка чи ні, потрібно було взяти її обручку, нанизати на нитку та підвісити, а якщо стоїть на місці – значить її вірність непохитна.

Обряд на достаток теж був доволі популярним. Потрібно було зібрати увесь дріб’язок в гаманці та роздати бідним, перед тим промовивши: «нехай мої гроші допоможуть всім, хто їх потребує. Навколо обернуться і до мене достатком повернуться».

Також наші предки вірили, що у цю ніч можна отримати питання на найскладніші відповіді. Для цього треба було на ім’я назвати померлого родича та звернутись до нього: «сьогодні тобі в цей світ приходити – мені пораду приносити. Підкажи, як мені завершити справу».

Прикмети на Велесову ніч

Зазвичай, побачити мертвого родича у сні носило негативний характер та вважалось поганою прикметою, але тільки не у цей день. На Велесову ніч не навпаки – дуже добрий знак.

Не можна було у переддень позичати гроші, інакше винесеш із дому достаток і весь наступний рік будеш у скрутному становищі.

Дуже поганою прикметою вважалось, якщо незнайомець у цей вечір постукає у двері. Це означало, що хтось із мешканців будинку помре протягом наступного року. Такій людині у слід промовляли: «охолонь незнайомця слід, не вчинивши нам біди».

Попри популярну погану прикмету з чорною кішкою, у цей день її не так боялись, як чорну собаку. Запримітити таку біля дому – означало що скоро з’явиться ворог, який буде псувати життя родині. Побачити білу собаку біля будинку, навпаки, означало що у родини буде новий товариш.

Святкування

У найдревніших предків була традиція у цю ніч запалювати багаття у найвищій точці їх земельної ділянки, стрибати через багаття. Також ходити по розпеченому вугіллі – цей процес символізував очищення тіла і дух від злих сил.

Також у вечір перед ніччю всіх мертвих влаштовували мовчазну вечерю: накривали стіл для себе і для померлих родичів, яких би хотіли запросити до трапези, а під час вечері згадували про них хороші речі.

Назва Хелловін прижилась від англійського свята та перекладається як «ніч усіх святих». Хоча насправді це ніч усіх мертвих – просто таких змін назва зазнала уже в християнські часи. Це зумовлено тим, що язичними не боялись смерті і зустрічали її спокійно, а у християнських традиціях свято на честь мерців сприймалось з острахом, а спілкування з потойбічним світом засуджували. Тому з часом традиції та назва видозмінились.

У будь-якому разі, не зважаючи на те, як у різних релігіях ставляться до цього дня – немає нічого поганого у тому, щоб згадати своїх предків та віддати їм шану в ніч, коли приходять з потойбічного світу. Можливо, ви зміните свою думку, щодо іноземного походження свята та вирішите поставити свічку на підвіконні, як маячок для душ до рідного дому, чи навіть залишите для них частування.

Міфи та легенди про бога Велеса

Язичницький бог Велес – це бог поезії та музики, опікун худоби та сімейного достатку. Він – один із найстарших дохристиянських богів, відомих нам сьогодні. Також він покровитель волхвів та усіх ремісників. Не дарма найдавніше капище Велесу було встановлено в історичному центрі Києва – на Подолі. Адже саме там жили прості ремісники та майстри.

Велес – бог врожаю та хліборобства. Існував досить поширений обряд, який залишався навіть після прийняття християнства: під час жнив декілька пучків колосся не зжинали, а зв’язували стрічкою, залишаючи їх Велесу. А поверх клали буханку хліба, в знак подяки за гарний врожай.

Чому саме Велес є покровителем цієї ночі, коли «мертві, живі і ненароджені» зустрічаються в одному, нашому світі? Тому що це ніч, коли Білобог передає свої повноваження Чорнобогу. З їх імен можна зрозуміти, що Білобог – це покровитель світла, добра, сонця, літа, дня. А Чорнобог – покровитель темряви, ночі, зла, зими. І лише Велесу дано пізнати сили і таємниці їх обох, двох сторін, різних світів. Тому він і символізує день, коли ці два світи сходяться між собою.

Легенда про народження бога Велеса

За легендою, у дружини Сварога не було дітей, тому вона звернулась до Макоші – богині долі. Та порадила їй завітати до озера в Ирії (Раю) і виловити там чарівну щуку. Зварити, з’їсти її та чекати результатів. Лада, дружина Сварога, так і зробила, а поївши, викинула кістки і викинула їх подалі від будинку. Земун, Божественна Корова, набрела на ті кістки і з’їла їх. Після чого у Лади народились три доньки, а у Земун – бог Велес. Він був напівлюдиною-напівбиком, наділеним із самого народження магічними силами та здатністю перевтілюватись у різні подоби. Саме тому його вважають покровителем худоби і зображують у вигляді людини з тілом бика, в оточенні різних звірів.

Велес-Прометей

За ще однією легендою, Велес, як Прометей, приніс слов’янам вогонь, навчив розпалювати багаття та збиратись навколо нього у «общини». Тому інші язичницькі боги незлюбили Велеса, адже він став шануватись у людей на рівні з Перуном, богом зброї та сили, якого можна порівняти із Зевсом.

Звідси з’явились легенди про протистояння Перуна та Велеса. Перуна вважали богом обраних, воїнів та князів, у той час як Велеса вважали покровителем усіх людей та тварин. Бог Велес почав все більше допомагати людям, навчаючи їх різним ремісничим секретам, за що і був прогнаний із Яви (володіння Білобога, небесного володіння) та спустився до Нави ( підземного володіння Чорнобога). Що і пояснює, чому богу Велесу відомі таємниці обох цих світів. І це є також поясненням, чому його вважали наймудрішим слов’янським богом.

Саме він приніс нашим пращурам знання та ремісничі вміння, а найобдарованіших наділив творчими здібностями, або ж магічними надприродними силами, відкривши чаклунські таємниці.

Велес-Перевертень

Через його надприродні здібності та любов до перевтілень у різні подоби, його називали богом-перевертнем. Цим пояснюється різноманітність тварин, які символізують Велеса.

Окрім бика, його також порівнюють з твариною, в яку за легендами, він полюбляв перевтілюватись найчастіше – ведмедем. Ведмідь у язичництві вважався символом родючості та мудрості.

Кінь – один із символів Велеса, як захисника та покровителя. Під час збудування нової оселі, під її фундамент клали череп коня та вірили, що він допоможе втримати будівлю цілою. Також таку традицію можна пов’язати із зв’язком Велеса з підземним світом.

Для Волхвів, які натрапили на череп коня, вважалась найціннішою знахідкою трава, яка проросла крізь очі коня. Вона мала у собі магічну силу бога Велеса.

Змій – символ Велеса, адже саме він був охоронцем входу до підземного світу, володіння Велеса.

Русалки – також пов’язані із богом Велесом, вони вважаються його дочками, які мешкають у воді, оберігаючи його підземне царство. Цікаво, що вислів «тридев’яте царство» чи «за тридев’ять земель» також пов’язане з Велесом. Адже число, котре символізує цього бога – 27 (2+7=9).

Можна з упевненістю сказати, що Велес – найзагадковіший та найбільш багатогранний язичницький бог. Він єдиний бог, котрий знаходиться між двох світів, небесним та підземним. Покровитель одночасно і людей і тварин. І простих робітників, хліборобів і талановитих поетів та Волхвів. Бог мудрості і бог достатку. Той, кому відомі секрети усіх світів, охоронцем меж яких він є. Тому за легендою, саме він, як наймудріший з усіх богів, приводить світ у рух та тримає його в гармонії. А у цю святкову, Велесову ніч, дозволяє цим світам зустрітись між собою.

За публікаціями Вікторії Демидюк

vsviti.com.ua та фонду ДОУНБ

#АбонементхудожньоїлітературиНТБУДХТУ