Для допитливих малят - годинка цікавинка

Їжачок – рятівничок.

Не простий я їжачок –

Звуть мене Рятівничок,

Правила безпеки знаю

І біді запобігаю.

Що, не вірите? Ходім!

Вам усім їх розповім.

І не тільки розкажу,

Ще й в малюнках покажу.

Виховання дотримання правил безпеки у поведінці вдома, на вулиці, в дитсадку у дітей, краще за все починати з перших кроків у життя.  А легко засвоїти правила поведінки з вогнем нам допомогла ця цікава книжечка «Їжачок – рятівничок». Вірші, оповідання та запитання до них допомогли малюкам швидко оволодіти новими знаннями, які стануть в нагоді на все життя.

Правильна послідовність - Різдво, Коляда, Новоріччя.

 

 

Кутя – це неодмінний атрибут свята. Традиція її приготування походить ще з язичницьких часів, але тепер кутя стала різдвяною стравою в Україні.. Складники куті мали для давніх слов`ян символічне значення: пшениця – це життя, мед символізував здоров`я і благополуччя, мак та горіхи – достаток у родині. Як відомо, наші предки-землероби в цей зимовий час, коли сонце повертає на весну і день починає збільшуватися, не лише готували особливу страву з зерна, а й засівали зерном оселі.

Про пшеницю для куті треба подбати завчасно. Тепер часто купують готову обмолочену пшеницю для куті в магазині чи на ринку, проте в багатьох селах зерно досі товчуть у дерев’яній ступі чи в макітрі, а потім провіюють.

Зранку на Святвечір пшеницю ставлять варити доти, поки не буде м’яка. Інші складники куті: тертий мак, мед, горіхи. Також до куті дехто додає родзинки, халву чи цукати.

«Мак традиційно має терти у макітрі чоловік. Діти люблять облизувати макогона. Але дівчатам не можна цього робити – «щоб чоловік лисий не був». Я завжди облизувала, але маю не лисого», - каже Любов Володимирівна, посміхаючись.

   Про традиції приготування куті в різних куточках України розповідала на  бібліотечному заході  Н. Сизранова. Вона ознайомила присутніх з книгами, які розповідають про традиції нашого народу та сучасні рецепти.

До її розповіді приєдналися  Анна Голуб, Людмила Мельник, Любов Кліміна. Вони розповіли про свої секрети при готування різдвяної куті.   Присутні мали можливість скуштувати кутю. А який же фестиваль без пісні?  Українська пісня неодмінний атрибут кожного  заходу, свята.  Баяніст Сухоребрий Микола Павлович  вдало супроводжував кожну пісню.  Всі мали гарний святковий настрій. Чого і вам бажаємо.

  

 

Інформаційна година

Знай і шануй різдвяні традиції рідного краю.

Народні традиції та свята, любов до яких передається з покоління в покоління  – це наш неоціненний скарб. Особливо довго і ретельно готуються люди до Різдва Христового, яке знаменує народження нового життя. Саме з ним пов’язуються найпотаємніші мрії та побажання дітей та дорослих.  Кожен з нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Без минулого немає майбутнього.  Для народу історія – це не просто минуле, це його душа.

    Бібліотекар Смолінської бібліотеки №1 розповіла учням 4-А класу Смолінського НВО про прадавні звичаї святкування зимових свят.  Різдво, Коляда, Новоріччя – саме в такій послідовності праукраїнці справіків відзначали ці свята.

    Різдво в давнину  було святом народження нового сонця, світла, довшого дня і тому називали Різдвом Світла, Нового Сонечка. Саме молодого сонця відзначали люди на Різдво.

   Вік свята українського Різдва – близько 10 тисяч років. Це вік хліборобської культури  України. Вертеп – це не видовище, як тепер, а обрядове священнодійство. У якому головним ритуальним моментом була пісня-молитва: колядка.

   Святий Миколай обійшов усю землю та роздав подарунки хорошим дітям. Завітав він і в нашу бібліотеку та передав гостинці для активних юних користувачів. Тож на заході бібліотекар передала дітям подарунки.

   Як гідні нащадки своїх предків  ми повинні знати, шанувати наші кращі звичаї, традиції. Бо від цього залежить наша духовність, майбутнє нашої рідної землі.

Нові книги за грудень. Смолінська бібліотека №1