Поезія єднає серця

До Всесвітнього дня поезії в нашій бібліотеці оформлено книжкову виставку «Поезія єднає серця». На якій  шанувальники поетичного слова знайдуть збірки відомих українських поетів, познайомляться з творчим доробком молодих  авторів.    Тож запрошуємо всіх бажаючих переглянути нашу  виставку і поринути у чарівний  світ Поезії.

                                              

   А ще до вашої уваги пропоную вірші нашої землячки Тетяни Чміль.

Якщо мої вірші тривожать душу,

Якщо, комусь знайоме та болить, -

Тому творити просто мушу,

Щоб оживити цю духовну мить!

А якщо ні - та ріже комусь вухо

Та правди в них немає, ще й душі,

І десь висловлююся сухо -

То не читайте ви такі вірші!..

 

********************

Лютневий сніг весною пахне,

З нього народиться струмок.

Земля звільниться, стежка стряхне,

Тож буде простір, для думок.

Ріка нап"ється до схочу, зазеленіють її скроні.

І я привітно опущу, в стихію вод, свої долоні.

 

***********************

" ЛАСТІВКА"

Вилетіла ластівка зі свого гнізда.

І по світу радість, щиру рознесла.

Щебетанням лагідним, прославляє світ,

Щоб Господь для людства, ще добавив вік.

Полетить далеко у теплі краї,

Весну закликати по усій землі.

Пташеня маленьке, відстань пролетить,

До хати вернеться, щоб гніздо зліпить,

Захищати дворик, дітей годувати,

Щоб потім з сімейством, землю облітати.

Тож лети, пташино, до свого гнізда,

Знатиме господар, що весна прийшла.

А за нею літо, осінь, і зима.

Тож ти прилітаєш, пташко, не дарма !

 

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВОДИ

      Учні 3- Б класу, до Всесвітнього дня води, підготували тематичні малюнки та дізналися цікаву інформацію про водні ресурси України.

22 березня – Всесвітній день води (Всесвітній день охорони водних ресурсів) (World Water Day)

День водних ресурсів бере свій початок з Конференції з навколишнього середовища і розвитку (ЮНСЕД), що відбулася в 1992 році в Ріо-де-Жанейро. Генеральна Асамблея ООН (резолюція 47/193 від 22 грудня 1992 року) ухвалила офіційне рішення про щорічне відзначення 23 березня як Всесвітнього дня водних ресурсів, щоб нагадати всім жителям планети про значення і важливість води для існування життя на Землі. З 1993 року офіційно на всій планеті стали святкувати Всесвітній день водних ресурсів.

                                               

Основні цілі проведення Всесвітнього дня водних ресурсів:

– сприяти вжиттю відповідних заходів для розв’зання проблеми забезпечення населення питною водою;

– інформувати суспільство про важливість охорони і збереження ресурсів прісної води і водних ресурсів в цілому;

– залучити до святкування Всесвітнього дня водних ресурсів уряди, міжнародні агентства, неурядові організації і приватний сектор.

День 22 березня дає унікальну можливість нагадати людству про надзвичайну важливість водних ресурсів для навколишного середовища і розвитку суспільства. Практичні зусилля можуть допомогти поглибити суспільне розуміння як проблем, так і шляхів їх подолання у цій сфері. Для досягнення позитивних результатів необхідно перетворити слова на зобов’язання і дії у рамках загальної теми. Щороку в цей день озвучується нова проблема, пов’язана із забрудненням водних ресурсів на планеті й лунає заклик до її розв’зання. Але основні цілі проведення свята залишаються незмінними.

У червні 1999 року в Лондоні на ІІІ конференції ЮНСЕД міністри екології та охорони здоров’я 35 європейських країн, в тому числі й Україна, підписали Протокол з проблем води та здоров’я, зобов’язавшись оберігати своїх громадян від захворювань, пов’язаних із забрудненням води, захищати водні ресурси, створювати системи запобігання небезпечним ситуаціям.

До кожної річниці Всесвітнього дня водних ресурсів ООН призначає конкретний підрозділ своєї організації, який буде контролювати додержання правил його проведення.

 

До 2050 р. майже кожен четвертий житель планети житиме, швидше за все, відчуваючи хронічну або періо­дичну нестачу прісної води.

Прийняття Глобальних цілей збалансованого роз­витку України зумовлює низку важливих зобовʼязань щодо їх упровадження. Зокрема, Ціль 6, що має забез­печити доступність та збалансоване використання вод­них ресурсів і послуг у сфері санітарії для суспільства.

Саме збалансоване використання водних ресурсів до­поможе зберегти водні екосистеми і їх біорізноманіття, вжити заходів щодо боротьби зі зміною клімату, а також сприятиме поліпшенню виробництва продуктів харчу­вання й енергії, забезпеченню економічного зростання.

Упродовж багатьох років Всеукраїнська екологічна ліга опікується питаннями збереження та покращення стану водних ресурсів в Україні. За ініціативи ВЕЛ про­водяться природоохоронні заходи, акції, здійснюється просвітницька робота з населенням, дітьми і молоддю щодо збереження водних обʼєктів. Науковці – активісти Ліги здійснюють наукові дослідження щодо вивчення та охорони водних екосистем.

Ще у 2001 році ВЕЛ розпочала реалізацію соціального проекту «Чиста питна вода – екологічне благополуччя українського народу», започатковано акцію «Нове життя джерел» (розчищення, облаштування та догляд території навколо джерел питної води: колодязів, артезіанських свердловин, бюветів). З 2002 року осередки ВЕЛ беруть участь у всеукраїнському конкурсі «До чистих джерел».

У 2009 р. було започатковано нову акцію ВЕЛ «Вря­туй свою річку», метою якої є обстеження екологічного стану малих річок та їх прибережних захисних смуг.

З 2010 р. і дотепер реалізується проект «Громадська інвентаризація та моніторинг стану водних об'єктів в Україні», структура якого містить чотири модулі:

• громадська інвентаризація природних водойм та водотоків;

• громадський моніторинг природних водойм та водотоків та науково-практичні дослідження;

• природоохоронна та інспекційна діяльність щодо за­хисту водних ресурсів від забруднення та виснаження;

• інформаційно-просвітницька робота з питань збе­реження водних ресурсів України, формування еколо­гічної свідомості громадян).

Обласні організації мають цікаві власні регіональні заходи, а саме: «Ріки мого дитинства» (Волинь), «Чис­та вода», «Струмочок, річечка, ріка» (Житомирщина), «Чистий берег – річці Уж» (Закарпаття) тощо.

Всеукраїнська екологічна ліга закликає всіх грома­дян України до відповідального використання водних ресурсів нашої країни!

(Відзначення Всесвітнього дня водних ресурсів - 2017Всесвітнього дня водних ресурсів - 2017)

 

 

«Душа належить людству і епохам».

«Небагато є сьогодні в Україні особистостей, перед якими б так заклякали і журналісти, й політики, і вся українська спільнота. Але таких особистостей і не може бути багато. Це та, вже майже міфічна порода аристократів духу або ж моральних авторитетів, беззаперечність позиції яких не порушується часом, простором, а тим більше «актуальними вітрами» - чи то політичними чи будь-якими іншими (андерграунд чи мейнстрім, постмодернізм чи постпостмодернізм), яким зовсім не лестить увага телекамер і слова яких моментально набувають історичного значення.»

(За матеріалами газети «День» від 

                                       

19 березня 1930 народилася Лі́на Васи́лівна Косте́нко, яку багато вважають совістю нації — українська письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреатка Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989).

У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу.

Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році

.У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій, а через рік, у 2012 році вийшла поетична збірка «Триста поезій. Вибране».

Почесна професорка Києво-Могилянської академії, почесна докторка Львівського та Чернівецького університетів.

Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної історії.

Декілька цитат Л.Костенко різні теми:

Про Україну:

“А ви думали, що Україна — так просто. .. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни”.

Про п’яту колону:

“Я ніколи не дозволяла собі думати, що в Україні є п’ята колона. Але ж вона вже йде потоптом по моїй душі! Раніше ж принаймні ненависть до українців хоч якось камуфлювалася, а тепер тебе просто готові знищити: “Хотєли свою нєзалєжность? Вот вам!” Виїли Україну зсередини, як лисиця бік у спартанця, ще й дивуються — чого ж вона така скособочена? Чого кульгає в Європу, тримаючись за скривавлений бік? Всю обгризуть, як піраньї, і сипонуть врозтіч. Від України залишиться тільки скелет”.

Про владу:

“Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькана національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії”.

Про українських чиновників:

“Чому канадський прем’єр-міністр може проїхати до парламенту на ковзанах по замерзлій річці через всю Оттаву, а у нас людей розкидають мало не в кювети, коли їде якесь цабе”.

Про мову:

“Ну, от і дожилася наша мова, була-була безсмертною в віках, але прийшли бендюжники від слова і потопили мову в матюках”.

Про життя:

“Нам треба жити кожним днем. Не ждать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, Бо “потім” може й не настати”.

Про стосунки між людьми:

“Чужа душа — то, кажуть, темний ліс. А я кажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа — то тихе море сліз. Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна”.

Про уроки історії:

“Йдемо по колу, як сумирні конячки в топчаку історії, б’ючи у тій самій ступі ту ж саму олію”.

Про менталітет українців:

“Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння”.

Про вирішення проблем:

“У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років — а вона та сама”.

 

 

Всесвітній день казки   

                                                          

20 березня проводиться Всесвітній день казки Journée Mondiale du Conte  виник за ініціативи  Швеції в 1991 році. Ці  березневі заходи у другій декаді місяця  мають мають традиційний щорічний характер.

     Цього разу на захід «Завітай у світ казковий» прийшли учні 3-Б класу ,класний керівник Дейнега Алла Миколаївна, Смолінського НВО.

     Казка – це велике таїнство народу, народжене його мудрістю, життям, силою буття і ще чимось таким, що дороге і близьке кожному із нас. казкова скарбниця нашого народу невичерпна, мов криниця. Багато казок породила українська земля!

 А ще казка вчить , виховує, допомагає стати сильним, красивим душею, добрим.

      Діти із захопленням,  з гарним настроєм,  великою  ініціативою брали участь у конкурсі «Загадкова скарбничка», грі  «Розумники», конкурсі «Допоможи вороні»,  всі разом відвідали  «Бюро знахідок».

А ще ми провели голосні читання та конкурс малюнка «Вгадай казкового героя».

Варто додати, що  діти проявили гарну кмітливість та обізнаність. А головне – це активність. Кожна дитина мала бажання дати відповідь,  чи прийняти участь в конкурсі.

  Як бібліотекар, хочу відзначити, що діти читають , а тому добре знають казки нашого народу.

 Дорогі діти, хай завжди поруч   із вами буде гарна книга. Тож,  відвідуйте бібліотеку скарбницю мудрості. До нових зустрічей!

                                                  

Віночок поезій Тараса Шевченка.

 

Земля - наш спільний дім

                                            

В рамках ХХVI Всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької творчості,присв.Всесвітньому Дню Землі відбулась тепла зустріч з офіцером громади у 5-А класі на тему:"Здоров'я нації-відповідальність кожного".

                         

 

Знайомимось: нова книга.

  12 березня в приміщенні Смолінськогог НВО, за сприяння ініціатора, мецената цього проекту Тетяни Бабенко, яка поважає минуле, підтримує теперішнє і вірить в майбутнє -- відбулася презентація нової краєзнавчої книги. Тут зібралися люди, небайдужі до чистоти духовних криниць, до натхненної творчої праці та наділені великою любов’ю до культурного розквіту нашого краю.

                                              

Книгу «Ерделівка і Копанки. Нариси з історії від найдавніших часів до сучасності» презентував   автор Борис Леонідович Шевченко – завідуючий науковою редакцією обласного агентства  «Книга Пам’ті України», старший науковий співробітник відділу історії обласного краєзнавчого музею, лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребовата та Маловисківської міської премії імені  Олександра Ковтуна у галузі історико – краєзнавчих досліджень. Автор  багатьох наукових і науково – популярних публікацій з історії Кіровоградщини.   Це була неймовірно цікава подорож у часі побудована на науково-документальних фактах.

                                                             

   Історія села… За цими простими словами таїться невичерпне джерело знань, інформації не тільки про дану місцевість, а й про відомих людей  - патріотів, про їхнє нелегке виживання  у різні часи.  Але, на жаль, багато відомостей  та фактів нам не відомі, не мають й досі своїх літописів, історичних довідників, лишаються  «білими плямами» в історії Маловисківщини.

     Ось як говорить про книгу сам автор: «Яким би не було майбутнє Ерделівки і Копанок- буде це якісно новий етап їхнього розвитку чи занепад і уникнення з карти Центральної України  -- з упевненістю можна сказати, що їх історія залишиться для нащадків. Залишиться у вигляді цієї книги, яку ви тримаєте у своїх руках.  Написана вона передусім на основі документів і матеріалів державних  архіві Кіровоградської, Одеської та Херсонської областей, а також з використанням уже опублікованих документів, історико-краєзнавчої літератури та спогадів.

     І хоч це дослідження охоплює період від найдавніших часів до сучасності, не варто у ньому шукати відповіді на всі питання. Ви їх там не знайдете. Цю книгу слід радше розцінювати, як спробу створення загальної картини того історичного шляху, який пройшли Ерделівка і Копанки»

                                                  

    Тетяна Бабенко, меценат цього проекту, подарувала книги на бібліотеки Смолінської  громади.

Ми щиро вдячні за ці книги, вони стануть джерелом пізнання історії свого краю, патріотичного виховання підростаючого покоління

Тож тепер всі бажаючі можуть скористатися послугами Смолінської бібліотеки №1 та прочитати цей історичний матеріал, що розкриває таємниці нашого степового краю.