Історія одного вірша.

17.09.15

Історія одного вірша.

         Чергове  засідання  Клубу поезії було  присвячене історії  вірша  «Снегопад»  Алли  Рустайкіс, який  став  відомим хітом  у  70 – 80 роки. Хоча рядки  вірша  були написані ще до війни.  Інформацію підготувала Березовська Алла Іванівна.

…  Вона – поет, драматург, автор лібретто, мюзиклів і оперет, які багато років не сходили із сцен країни :  «Ромео – мій сусід»,  «Дахи Парижа»,  «Ніч в Венеції» т. і.  Крім того ще й співачка.

АЛЛА  ОЛЕКСАНДРІВНА  РУСТАЙКІС – артистка і художниця по професії, аристократка по духу, стала майстром ліричного слова, Ім’я її матері , талановитої піаністки,  Іди Хвасс, розміщене на стіні пошани   Московської консерваторії.  Батько  Алли  -- артист художнього театру ОлександрРустайкіс.

Про нього захоплено писали   Бенуа і  Ефрос, називали його  «чудом Божим».   Ось як  Алла писала про своє походження:

«А в головетакая каша

Из рифм, несчастий и комет –

Меня  артист и музыкантша

Произвели на белый свет!»

   Про неї можна багато розповідати, але ми як того вимагає  тема нашої зустрічі, перенесемося в наш час. А точніше  на початок  70-х років, коли вийшла в ефір її знаменита  пісня, так швидко  підкоривши симпатії слухачів.  Цю пісню виконувала  В. Толкунова, Л.Зикіна. але  самим яскравим виконавцем пісні стала  Нані  Брегвадзе.  Це пісня  «СНЕГОПАД».

В середині 70-х  Алла Рустайкіс  живе із своєю донькою. Її донька – теж талановита  поетеса,   Олена   Басилова, муза  поетів-шестидесятників . В той час її чоловіком був СтасНамін, керівник вокально-інструментального ансамблю  «Цветы».  Він попросив  у Али Олександрівни  дати  йому  які-небудь  вірші  для пісні.  Пройшов місяць, другий, а вірші  ніхто не повертає.

Та ось одного разу на Кутузовському проспекті  Аллу Олександрівну хтось покликав. Цебув   Стас: «Ало  Олександрівно, у мене для вас хороша новина! До вашого  вірша  написали  музику. 

«Снегопад»  став піснею!».  

Розповів про композитора  ОлексіяЕкімяна: » Правда у нього немає музичної   освіти, він – полковник  міліції, та за те це  справжній самородок».

    На цьому засіданні Клубу ми дізналися про цікаві  і в той же час трагічні  моменти з історії сім’ї Рустайкіс, про розлуку і  неймовірну зустріч  в останній день життя…. Прослухали   популярні в той час   пісні

Так багато цікавих повідомлень і все це пов’язано  лише з одним віршем……

   Двері бібліотеки завжди відкриті для тих, хто любить читати, хоче поділитися цікавою   інформацією, поспілкуватися  з однодумцями.

Ми - діти природи.

Ми -  діти природи.

     Із року в рік із дня в день  Матінка-Природа дарує нам свою неповторну красу, плоди для існування, а найголовніше – Життя.

На що люди обіцяють жити в гармонії з природою, оберігати її, любити, цінувати,зберегти для нащадків чистою і недоторканою…

Але все це  лише красиві  слова. Які залишаються словами.

Люди діляться на дві категорії:  одні сприймають природу як  прекрасне живе творіння, яке створене для спільного співіснування, і розуміють, що ми залежим одне від одного  -- така людина буде оберігати природу і намагатиметься їй не нашкодити.

    Інші навпаки -відносяться до   природи  як споживачі – тому марно чекати від них добрих, порядних вчинків.

Цього року вересень видався напрочуд теплим  і  сонячним. Не скористатися  такою нагодою  вийти на природу  було б просто безглуздям.

Я та група молоді  вирішили не проводити вуличну акцію, а на своєму особистому прикладі показати як можна  культурно відпочивати.

 Пройшовши вздовж річки Кільтинкапереконалися, що сміття стало менше ніж було влітку, але є.  Для відпочинку вибрали місце в тіні верб, прибрали його від покинутих целофанових пакетів та бумаги.

    Найпростіша їжа на свіжому повітрі здається самою смачною. Незабаром до нас приєднався  сірий досить вгодований кіт. Спочатку обережно, а потім все ближче і ближче підійшов,  навіть дозволив себе погладити. Харчами не перебирав.

Ми подумали, що він домашній і просто заблукав. Та виявилось, що цей кіт живе сам по собі біля річки. Підгодовують його відпочиваючі та рибалки.

(Не погано влаштувався).

З цікавістю послухали розповідь одного рибалки:

---- Їхали ми сімє’ю із Києва своїм автомобілем. Дорога дальня притомилися та й перекусити хотілося. Зупинилися , місце й непогане, але сміття дуже багато. Але діватись нема де якось розташувалися . Поряд відпочивали такі як ми. Незабаром біля нас зупинилася ще одна машина зачекали поки ми станемо збиратися в дорогу. Ці новенькі   витягли з машини два великих целофанових пакети зібрали все сміття, що було до нас і після нас, закинули в машину і лише потім розташувалися на відпочинок.

Ось такий вам повчальний випадок. Після цього на душі якось не по собі  стало. Одним словом – соромно.

       А ми поділилися  враженням від поїздок на море, екскурсій,  прочитаних книг.

 

 Зачитали уривки, що найбільше сподобалися.   

Зовсім по іншому  на природі звучать і сприймаються  вірші.

В осінньому кафе.

В осінньому кафе коктейль із горобини

Настирливих дощів,  каштанів  і чорниць.

Тумани сонце п’ють, як сік, крізь соломину,

За шторами лісів – нічник із блискавиць.

В осінньому кафе відбитки дивних тіней,

Які крадуться в дім  у капцях листяних.

І на бокали впав крихкий, холодний іній,

Чуприну розгубив притомлений горіх.

В осінньому кафе тендітні хризантеми

Мозаїка грибів, пелюсток заметіль.

Влітають у вікно метелики-поеми,

А соняшник-пустун їх ловить у свій бриль.

                           (Тетяна Андрушко з Великої Виски)

А поруч чути тихий плескіт хвиль, в яких весело виблискують сонячні зайчики. Замріяно стоять ще зелені верби. Хтось відважився  поплавати у вже прохолодній воді.

 Ось і літо пройшло, ніби і не бувало…. Та годі про сумне!  Прекрасне є в кожній порі року.

Про це переконливо говорять фото,  погляньте на чудові краєвиди нашого селища.

Любіть свій край --- він неповторний!

«Зійди, зоря – цвіти, земля!»

02.09.15

Презентація

«Зійди,  зоря – цвіти, земля!»

   «Зійди, зоря – цвіти, земля!» під такою назвою вийшла перша збірка віршів Вербовської Людмили Валентинівни  . Читачі та «Клуб любителів поезії»   з цікавістю ознайомилися  з творчістю нашої землячки.  В це видання увійшли  ліричні, епічні, філософські роздуми.  Багато поетичних рядків присвячено  природі нашого краю.

Особливі почуття викликали вірші: «Сестричці Аллі»,  «Осені рояль»,  «Еще не вечер»,  ….

   Поезія різна за тематикою та характером , але вся вона  розкриває її глибоку, чутливу та багатогранну особистість.

Присутні ще раз переконались в унікальності цієї людини, її життєвих принципів.

   Бажаємо Людмилі  Валентинівні  нових досягнень, творчих злетів, хай вам  посміхається поетична зоря.

  Бажаючих ознайомитись із поезією Людмили Вербовської запрошуємо до бібліотеки .

Солодощі цвіту

Життя – це пізнання довіку,

Тоді і грози не страшні,

В пізнанні – солодощі цвіту.

І аромати запашні.

Коли любить його глибинно,

Не  поверхнево, через раз,

Це кожен зрозуміть  повинен,

Й кувать трудом щасливий час.

Проторювать  шляхи, дороги,

Любити власне ремесло,

Й не наставлять слабкому  роги,

Щоб в вир незгод не занесло.

Тоді й свій хист розкрить скоріше,

Не марнувать даремно час,

Щоб не вважать когось дурнішим –

Нехай проторює до нас.

Можливо, кожному своє,

Відведено у цьому світі.

І знівечене кимсь  фойе.

Треба наповнить тоном світлим.

Учитись треба все життя,

Не тільки в молодому віці,

В навчанні, межі без кінця,

В пізнанні – солодощі цвіту. 

Бібліографічний покажчик літератури.

Бібліографічний покажчик літератури.

Маловисківський район

1.     Бровченко В. Я. Мала Виска. Степова книга: Поезії / В. Я. Бровченко. –К. : Парламентське вид-во, 2004. – 202 с.

2.     Дмитренко-Думич Ю. М. Український вузол. Нашестя. Повстанські вихори. Вогонь Холодного Яру. Гетьманська держава: Ч.1 / Ю. М. Дмитренко-Думич. – Полтава, 2001.– 384 с.

3.     Земля – Космос: Творч. наследие Ю. В. Кондратюка (А. И. Шаргея). – Х. : Майдан, 1997. – 130 с.

4.     Левченко-Дигас В. Дерево роду / В. Левченко-Дигас. – Кіровоград : КОД, 2008. – 132 с.

5.     Левченко-Дигас В. Святі зернинки / В. Левченко-Дигас. – Кіровоград : Народне слово, 2004. – 130 с.

6.     Перебийніс Г. Історія Маловисківської лікарні / Г. Перебийніс, К. Чурпій. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2005. – 107 с.

7.     Перебийніс Г. М. Відомі люди Маловисківщини / Г. М. Перебийніс. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 2007. – 102 с.

8.     Перебийніс Г. М. Мала Виска (Іст.-краєзнав. нарис) / Г. М. Перебийніс. – Кіровоград : Народне слово, 2000. – 122 с.

9.     Перебийніс Г. М. Мала Виска / Г. М. Перебийніс. – Мала Виска, 1996. – 96 с.

10.            Перебийніс Г. М. Мала Виска : (До 240-річчя заснування міста) / Г. М. Перебийніс. – Мала Виска, 1992. – 14 с.

11.            Перебийніс Г. М. Маловисківський район: Енцикл. / Г. М. Перебийніс, Г. О. Красний. – Мала Виска : Редакція газети «Маловисківські вісті», 2003. – 40 с.

12.            Перебийніс Г. М. Маловисківщина у роки Великої Вітчизняної війни / Г. М. Перебийніс, Г. О. Красний. – Мала Виска, 2005. – 95 с.

13.            Перебийніс Г. М. Школа над Виссю / Г. М. Перебийніс. – Кіровоград : Народне слово, 1995. – 95 с.

14.            Ткаченко С. І. Сходження: Життя та творчість Володимира Бровченка / С. І. Ткаченко. – К. : Українське агентство інформації та друку «Рада», 2008. – 156 с.

15.            Треба думать про живе… Пам’яті Григорія Красного. – Кіровоград, 2007. – 80 с.

До 24-ої річниці Незалежності України

До 24-ої річниці Незалежності України у  бібліотеці №1 організовано виставку – презентацію  “ Україна – діалог з історією!”. На виставці представлені книги з історії української державності та українського державотворення, з історії та культури України, видання з українознавства. З усією експонованою літературою читач має можливість попрацювати як у бібліотеці, так і вдома.
Усіх бажаючих запрошуємо на перегляд фільмів: „Країна. Історія українських земель” (цикл навчально-освітніх фільмів, присвячених історії України).

    

   23 серпня відзначається свято Державного Прапора – одного з трьох офіційних державних символів, що символізують суверенітет держави. Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.