понеділок, 15 листопада 2021 р.

 Літературні ювіляри


«Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники» (М. Рильський).

13 листопада 1889 року народився Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Михайлович Губенко) – новеліст, сатирик, засновник жанру «усмішок» в українській літературі, улюблений народом автор збірок "Чухраїнці", "Вишневі усмішки", "Зенітка", "Мисливські усмішки", редактор та сценарист ВУФКУ, член літературних об’єднань «Плуг» і «Гарт», офіцер медичної служби УНР. Йому судилося жити й працювати у часи ленінських в'язниць та і сталінських таборів. Але ім'я Остапа Вишні, як за його життя, так і зараз, викликає посмішку у тих, хто хоча б раз читав або чув про його твори. Вперше Павла Губенка заарештували восени 1920 року і ув'язнили у підвали більшовицьких катівень. Тоді його визволив головний редактор газети "Вісті ВУЦВК" Василь Еллан-Блакитний. Після цього одна за одною виходять збірки усмішок письменника: "Діли небесні" (1923), "Кому веселе, а кому й сумне" (1924), "Реп’яшки", "Вишневі усмішки (сільські)" (1924), "Вишневі усмішки кримські" (1925). Протягом десяти років українською мовою з перевиданнями з’явилося близько ста книжок сатири й гумору Остапа Вишні та понад 2500 творів у періодичних виданнях. За що його влучно називали "Королем тиражу". У двадцяті роки минулого століття об’єктами його сатири були: релігія і церква, українська націоналістична еміграція, різноманітні "пережитки минулого" у житті суспільства. Вдруге письменника заарештували 1934 року і на десять років вилучили з літературного процесу. Від арешту і заслання не врятували ні народна популярність, ні величезні тиражі творів. За абсолютно надуманим звинуваченням Вишню засудили спочатку до розстрілу, а потім замінили на 10 років виправно-трудових таборів. Остап Вишня опинився в Ухтпечтабі. 1943 року Олександр Довженко вмовив першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова домогтися від Сталіна звільнення Остапа Вишні. Він знову став потрібен радянській владі як сатирик і як пропагандист – треба було надихати народ на боротьбу проти гітлерівців.Першим твором, що знаменував повернення письменника, стала "Зенітка .Народ жартував, що там, де Остап Вишня, міліції не треба − він усюди наведе порядок. Його ім'ям названі вулиці українських міст, екранізовані твори. Письменник-гуморист, засновник нового художнього жанру "нарис-усмішка" помер 28 вересня 1956 року.



(за матеріалами інтернету)

 


 


Хтось називає його пророком, похмурим філософом, хтось- злим генієм. Сам він називав себе «дитя століття, дитя зневіри, сумніви». Багато сказано про Достоєвського як про письменника, його особистість же оточена ореолом загадковості. Багатогранна натура класика дозволила йому залишити слід на сторінках історії, надихнути мільйони людей усього світу. Його здатність оголювати вади, не відвертаючись від них, зробила героїв такими живими, а твори – повними душевних страждань. Занурення в світ Достоєвського може бути болючим, складним, але воно породжує в людях щось нове, це саме та література, яка виховує. Достоєвський – це явище, яке потрібно вивчати довго і вдумливо. Коротка біографія Федора Михайловича Достоєвського, деякі цікаві факти з його життя, творчість будуть представлені вашій увазі в статті.

Федір Достоєвський — один з найбільш значних російських письменників свого часу. Його романи, особливо «Злочин і покарання», принесли йому всесвітню славу, а романи Достоєвського були переведені на десятки мов. Та й інші його твори нітрохи не менш цікаві — чого варті одні тільки «Брати Карамазови» та  «Ідіот»! 

Батіг чи пряник: як Федір Михайлович виховував дітей

Неперевершеність  авторитету батька була основою виховання Достоєвського, яка перейшла і в його власну сім’ю. Порядність, відповідальність – ці якості письменникові вдалося вкласти у своїх дітей. Нехай вони не виросли такими геніями, як батько, деяка тяга до літератури існувала в кожному з них.

 

Письменник вважав найголовнішими помилками виховання:

·         ігнорування внутрішнього світу дитини;

·         настирливе увагу;

·         упередженість.

Злочином проти дитини він називав придушення індивідуальності, жорстокість, полегшення життя. Головним інструментом виховання Достоєвський вважав не тілесні покарання, а батьківську любов. Сам він неймовірно любив своїх дітей, сильно переживав їх хвороби і втрати.

Важливе місце в житті дитини, як вважав Федір Михайлович, повинно відводитися духовного світла, релігії. Справедливо вважав письменник, що дитина завжди бере приклад з сім’ї, де народжений. Виховні заходи Достоєвського ґрунтувалися на інтуїції.

Літературні вечори були доброю традицією в родині Федора Михайловича Достоєвського. Ці вечірні читання шедеврів літератури були традиційними і в дитинстві самого автора. Найчастіше діти Достоєвського Федора Михайловича засипали, не розуміли нічого з читаного, але він продовжував виховання літературного смаку. Часто письменник читав з таким почуттям, що в процесі починав плакати. Любив послухати, яке враження справив той чи інший роман на дітей.

Ще один виховний елемент – відвідування театру. Перевага віддавалася опері.

Факти з біографії Достоєвського

1.Достоєвський мав дворянське походження, але він про це так ніколи і не дізнався, що цей факт виявився, коли складати генеалогічне древо письменника початку його дружина вже після його смерті.

2.Юний Достоєвський вчився читати з релігійних книг.

3.Своїм улюбленим літератором Федір Достоєвський вважав Пушкіна. Більше того, неабияку частину його творів він знав напам’ять.

4.Достоєвський дуже любив міцний чорний чай, і пив його настільки часто, що для нього завжди тримали напоготові гарячий самовар.

5.У романі «Біси» Достоєвський описав революціонерів з гуртка Петрашевського. За цю непривабливу правду його дуже не любив в. І. Ленін.

6.За листування з опальним Бєлінським і публічне зачитування його листів Достоєвський у 1949 році був засуджений до страти, але в підсумку вирок був замінений на каторжні роботи. На каторзі письменник провів більше чотирьох років.

7.Обидва сина Федора Достоєвського пішли по стопах батька і теж стали письменниками, хоча батько наполягав на професії інженерів, вважаючи її надійною і прибутковою.

8. Рідний брат Достоєвського також був літератором. Вони разом видавали два журналу, але після смерті брата письменнику залишилася величезна купа боргів, які йому довелося виплачувати майже до кінця життя.

9. В «Злочині і покарання» Достоєвський описує реально існуючі в Петербурзі місця. Натхнення він знаходив, гуляючи по місту.

10. Всі свої найвідоміші романи Достоєвський написав протягом останнього десятка років життя.

11. Протягом усього життя Достоєвський мав пристрасть до азартних ігор.

12. Знаменитий роман «Гравець» був написаний Достоєвським рівно за три тижні. Тоді він гостро потребував грошей, і мотивом до написання роману послужило бажання заробити.

13.. Федір Достоєвський був, за свідченнями сучасників, людиною дуже вразливим, і не раз падав в обморок.

14. Іван Тургенєв іноді називав Достоєвського «російським маркізом де Садом» з-за його своєрідних пристрастей.

15. Письменник суттєво змінив свій образ і став розсудливим, коли в 45 років одружився вдруге. Його дружині було 20, і вона його просто обожнювала.

16. Після смерті Достоєвськго його дружина зберегла йому вірність до кінця свого життя.

17. У джерелах, що описують біографію Федора Достоєвського, згадуються його моторошні ревнощі. Він не раз, приходячи додому, починав обшарювати шафи і підсобки, намагаючись знайти неіснуючих коханців дружини.

18. За свої рукописи Достоєвський отримував втричі менше, ніж Тургенєв — 150 рублів проти 500. Сам він вважав, що його творчість коштує дорожче.

19. Будучи досить пихатою людиною, Достоєвський неодноразово влаштовував публічні читання своїх творів для всіх бажаючих.

20. Першим серйозним романом Достоєвського, написаним їм незабаром після звільнення з армії, була книга «Бідні люди». Критики сприйняли її прихильно.

 


пʼятниця, 12 листопада 2021 р.

 

«Захоплююча мандрівка у світ птахів»

В рамках краєзнавчої роботив в Смолінській бібліотеки №1  12 листопада    пройшла зустріч    Голуб Ганною Василівною. Саме цими днями вона отримала з видавництва свою чергову дитячу збірку віршів   «Захоплююча мандрівка у світ птахів». На презентацію завітали учні 3-А класу (керівник Світлана Володимирівна Коростієнко) Смолінського НВО.

 Ганна Василівна розповіла про себе, про своє дитинство, про любов до природи. Саме тому ця збірка поезій повністю присвячена птахам.   Треба відзначити, що учні, за досить короткий час, вивчили вірші із цієї збірочки та виразно  продекламували присутнім. Ганна Василівна зачитувала вірші та показувала ілюстрації до кожного з них. Адже дітям цікаво знати різних птахів.

Далі діти з великим захопленням  відгадували голоси птахів, що звучали з  Інтернету.  Розповідали про свої зустрічі з птахами, про те, як вони допомагають птахам пережити важкі зимові часи. Ганна Василівна зуміла зацікавити дітей та провести зустріч у довірливій цікавій, сповненій емоцій  формі. Ганна Василівна подарувала по збірці  для  3-А класу та для Смолінської бібліотеки №1., за що ми їй дуже вдячні. Книга - наш друг з юних років. Читання не марнування часу, а можливість здобути життєвий досвід, отримати естетичне задоволення і художню насолоду від спілкування з героями творів, розуміння, що події які пропускаєш через себе залишаються в пам’яті.

Бажаємо авторці міцного здоров’я, творчого натхнення, та видати ще багато нових книг.  То ж ми не прощаємось, а  говоримо Ганні Василівні: до нових зустрічей!