Клуб любителів поезії, що діє при  Смолінській бібліотеці №1 зібрав людей які закохані в поезію. На засіданнях Клубу ми знайомимося з творчістю вітчизняних  та зарубіжних поетів та письменників. Є серед нас і ті, що самі пишуть вірші. Сьогодні я познайомлю вас із творчістю Тетяни Чміль.

                                   

На Вкраїні, щирій, милій,
живе серед нас.
Постать правди, дива-слова -
Шевченко Тарас.
Кожний його слово знає,
при змозі цитує.
Та не кожний, його правду
в словах його чує...
Що ж. такі ми туговухі,
чи маємо ваду?
Чи сповідуємо більше,
зневіру та зраду?
У кожного свій вік -
світло в ньому й морОк...
А у Бога Шевченко,
є поет, й пророк.
Розповів нам все, що було,
і що з нами буде.
Тож прислухаймось уважно,
до слів його, люди!
Бога слова відцурались,
тож маємо кару.
Підіймаймо УКРАїНУ -
власними руками !!!
Щоб Господь повірив в нас,
допоміг у скруті.
На відродження дав час,
Зняв окови скуті !

************

Воїни світла.
Розсипались зорі по небі
Та місяць пливе в тишині.
- Я їду, кохана, до тебе,
До рідного дому, й сім"ї.
А вдома мене зустрічають,
Донька та синочок малий,
Що ждуть мене вдома я знаю,
І я повернувся живий...
Стояв, захищав кордони,
Простори своєї землі.
Та друзів втрачав, я не мало -
До дому повернуть, не всі.
І в рідному краю згадають,
Що хлопці лягли за свободу,
Про качу, що пливе співають,
Сумують за сином з народу.
Не радісно, боляче в серці,
Що діти сумують за батьком,
Що сльози мати старенька,
З очей витератиме кратьком.
- Пробачте, мої побратими,
Що куля швидко здогнала.
Та в інші світи відвела,
Що крила міцні надломала.
Тож стали Янголами ви -
Захисниками від усього зла.
І стали воїни без страху -
Для світла, миру та добра.

 

****************

В потоке времени шальном,
Мы забываем об одном,
Что нет дороже на Земле -
Чем жизнь подарена тебе!
Все суетимся, спеша жить,
Порой не знаем, как нам быть?
Нас любопытство разбирает,
Давно, уж в космос все летают,
Стоя у эры, пред порогом -
Хотим сравниться, даже с Богом.
Клонируем и оживляем,
Чужие органы вставляем -
Мол человеку все подвластно -
Я буду с этим не согласна.
И сколько существует свет,
Между людьми согласья нет.
Никто не может из людей,
Придумать логику вещей:
Чтобы любовь была святой,
Не приносила зло и боль.
Чтоб в мире не было войны
И были мы себе верны.
Чтоб мать родившая ребенка -
Не бросила, еще в пеленках.
Чтоб города, и села наши,
День ото дня ставали краше.
Чтоб не впадали мы в забвение,
Неся за этим разрушение.
Чтоб в семьях был покой и лад -
Такому благу, каждый рад.
На это не хватило сил -
Видать у Бога не спросил,
Совета мудрый человек.
Теперь и коротает век -
В страданьях, муках и печалях,
За все пред Богом отвечая.
Теперь и вы со мной согласны,
Что в жизни нам не все подвластно...
******** Т. Чміль ***********