Гердани – стильна і універсальна прикраса.

                                          

Гердани або драбинки – національні прикраси з бісеру зі строкатими орнаментами та різноманітними відтінками. Здавна в Україні жінки прикрашали такими ажурними кільцями голову та шию, а чоловіки – капелюхи. Найбільш поширеними вони були в Галичині, Буковині та Закарпатті, у той час як на сході України така  прикраса була маловідомою.

Здавна, бісер виконував дві функції – декоративну та захисну, а орнамент та колорит прикрас виступали промовистими ознаками віку та свідчили про соціальний стан власника. Ось чому до нього ставилися дуже шанобливо і прикрашали ним не лише повсякденний одяг, але й народні вбрання. В наш час гердани користуються неабиякою популярністю. І це не дивно.

Адже гердан стильна  і універсальна прикраса, яка підійде під будь-який Ваш образ.

 Свої гердани в бібліотеці презентувала Світлана Шерстюкова.  Ці роботи виконані  в техніці ручне ткацтво.  Їх буває два види паралельне і зміщене . До своїх гердан Світлана виготовила браслети та сережки. Тож виходить комплект прикрас.                                          

 

Цьогоріч Всеукраїнський тиждень дитячого читання — 2022 під гаслом «НАЦІЯ, яка ЧИТАЄ — НЕПЕРЕМОЖНА!», проходить з 23 березня по 1 квітня у тих закладах освіти країни, які зараз можуть відчинити двері для читачів, а також онлайн у соціальних мережах.

Щороку останнього тижня березня у бібліотеках України для дітей проходить Всеукраїнський тиждень дитячої та юнацької книги, з метою прищеплення учням любові до книжки, дбайливого ставлення до неї, виховання потреби у читанні, підвищення інтересу учнів до ролі книжки в суспільному та історично-культурному житті.

Наразі коли інтенсивний та швидкий розвиток інформаційних технологій, комп’ютеризації, Інтернету набувають все більшої популярності, ціллю заходу є – заохочення дітей до читання книг та обговорення прочитаного. Адже ніщо не може бути ціннішим за спілкування один з одним.

Свято, присвячене книзі з’явилося у час воєнного лихоліття. Перші «Книжкові святкування» відбулися у 1943 році. Ініціаторами виступили автори тих часів, які вирішили поспілкуватися з дітьми і розповісти, як саме пишуться оповідання.

І хоча точкою відліку Книжкових тижнів вважається повоєнний час, але ще у двадцятих роках минулого століття працівники бібліотек влаштовували для своїх маленьких відвідувачів різні веселі заходи. Так, в 1928 році було проведено хід хлопців з барвистими плакатами, на яких були зображені герої улюблених дитячих книжок.

Читання має здатність відволікати від тривоги, заспокоювати, дає можливість зануритися у вигадані світи, захистити, хоч на короткий час, від страшної реальності. Тож влаштуємо книжкове свято нашим дітям!

І пам’ятаємо: НАЦІЯ, яка ЧИТАЄ — НЕПЕРЕМОЖНА!

                                                                     (БібліоТЕКА & МЕДІАтехнології)

 

Kitsoft запустили телеграм-бот SmartNews — новини в обраному регіоні з достовірних джер

 

Компанія KitSoft створила телеграм-бот для отримання новин з достовірних джерел https://t.me/UASmartNewsBot.

Телеграм-бот SmartNews допоможе не загубитись в інформаційному потоці і вчасно дізнатися про головне в обраному регіоні. 

Зараз людям важливо знати, що відбувається в їх рідних містах й там, де їх родичі та друзі.Кількість інформації постійно збільшується, а відрізнити правду від фейків стає важче. Постійний пошук і переглядання новин забирає купу часу та погіршує психічний стан. 

Для того, щоб якісно інформувати українців стосовно ситуації у регіонах та зменшити негативний вплив від зростаючої кількості новин, створили SmartNews.

Щоб почати користуватися ботом, треба обрати ключові слова, наприклад, Харків, Гостомель, Зеленський, укриття, тощо.

Бот покаже останні новини за обраними ключовими словами і буде оперативно надсилати нові матеріали, як тільки вони з’являться в офіційних джерелах. Для цього використовується технологія розумного пошуку по офіційних телеграм-каналах державних органів і перевірених новинних агенціях. Переглянути повний перелік джерел можна через меню бота «Джерела».

Олександр Єфремов, СЕО Kitsoft, прокоменував:

«З перших днів війни всіх нас накрило з головою потоком новин. Купа фейків, іноді навіть достовірні джерела помиляються. Крім того, кожного з нас дуже цікавить інформація про друзів та рідних, які застрягли в різних містах. @UASmartNewsBot збирає новини з достовірних каналів за ключовими словами, які вам цікаві. Ви можете підписатися на «Васильків» , або «Буча» і будете отримувати достовірні новини про них. Ми вже користуємося всією компанією, щоб знати, у кого яка ситуація».

Залишайтесь в курсі локальних новин, де б ви не були!

  Kitsoft  UASmartNewsBot  війна 

 (Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва

ім.. Є. Маланюка)

 

Поезія - то крик душі.

В нелегкі часи, що випробовують нас на міцність, не мовчить людська душа, вона не може змиритися з несправедливістю і жахом, який породжує війна. Вона кричить і  весь свій біль виплескує у віршах.  Цього разу до вашої уваги неперевершена поезія Світлани Денисової.

,,Минають дні, минають ночі..."-

Співалось в пісні так одній...

Мені ж все сняться твої очі.

Та не побачить, на жаль, їх...

 

Не та печаль, що розлюбив хтось,

Й залишились уламки мрій...

Біда у тім, що кулі свищуть -

Тебе твій Ангел не вберіг..

Прийшла біда, як на світанку,

Ти нашу хвіртку причинив.

Я в ковдру куталась на ґанку,

В думках читала молитвИ...

Я вдень молилася і внОчі...

Усіх Святих благала вберегти...

Сичі кричали серед нОчі -

На ранок звістку принесли...

 

Не стало дня, не стало сонця...

І білий світ померк в очах...

Не стало мрій... А край віконця,

Журавлик в небо поглядав.

 

Із сумом ждав він ключ у небі -

Своїх чекав товаришів...

Кричав:,, Не побивайтеся! Не треба!

Мені вже зовсім не болить... "

 

Вже й ключ за обрієм сховався,

Та довго було чути їхній крик...

Вони з домівками прощались -

Туди не повернутися, повік...

Минають дні, минають рОки...

І шостий раз вже айстри зацвіли...

Та я все прислухаюся до крОків,

Й про тебе бачу світлі сни...

     

         ***

А говорят, что Ангелы на Небе.

Они лишь там. Они в Раю.

Я вас прошу, не верьте.

Я знаю - и на Земле живут...

Они средь нас, людей обычных,

Спешат куда-то (свой маршрут).

И после дел своих привычных,

Под вечер тоже устают...

 

Ведь Ангелы встают так рано,

А позже всех ложатся спать.

И поцелуем лечат раны...

Умеют Ангелы прощать...

А знаете - они ведь тоже плачут.

У нас беда - у них душа болит...

У Ангелов к душе в придачу,

Сердечко ноет и щемит..

И внешне на людей похожи,

Ничем от нас не отличить...

И с радостью они и болью,

Нам всем подарят жизнь...

 

СидЯ над нашей колыбелью,

За нас помолятся в тиши.

За неудачи наши, прегрешенья,

Не будут никогда судить...

 

Они нас любят с первой встречи,

Любовь несут через года...

Мы Ангелов, на всей планете,

Привыкли Мамой называть...

                          

Український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України Максим Тадейович  Рильський народився 19 березня 1895року на Житомирщині. Він виріс в оточенні видатних представників київської інтелігенції – Лисенків, Старицьких, Косачів, Ревуцьких, серед книжок, музики, мистецтва і романтичних краєвидів та сільського оточення. У сім років Максим Рильський написав перший вірш, а 1910 року вийшла дебютна збірка «На білих островах».

Після закінчення приватної гімназії Максим Рильський вступив на медичний факультет Київського університету, згодом продовжив навчання на історико-філологічному, але революція, громадянська війна змусили його перервати освіту. Поет вчителював у сільських початкових школах, а 1923 року переїхав до Києва, де невдовзі здобув гучне літературне ім’я.

Під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації, Максим Рильський писав патріотичні твори, які натхненно і гаряче сприймалися на фронті і в тилу.

Повоєнне десятиліття в житті поета – це і безжальна несправедлива критика, і відкрите політичне гоніння, і високе творче піднесення. Поетичні збірки середини 1950-х років гідно вивершують творчу біографію поета.

Багатогранна спадщина видатного поета піднесла сучасне українське письменство на вершини світової класики. Помер Максим Рильський 1964 року.                       

 

 19 березня,  легендарній українській письменниці та поетесі Ліні Костенко виповнюється 92 роки.

Поезія Ліни Костенко увібрала в себе дві найбільші людські доблесті –мужність і розум. Водночас – це поезія жінки, що володіє могутньою силою почуттів, їх витонченістю та аристократизмом. Її поезія вже кілька десятиліть зачаровує , вона наповнена високою духовністю, збагачує нас інтелектуально, звеличує душу і серце благородними, шляхетними почуттями, чарує красою слова.

Ліна Василівна Костенко – приклад для українців. Її біографія – не тільки must read для дітей, а й обов'язкова для прочитання кожному свідомому українцю. Своїм життям та творчістю геніальна письменниця заслужила титул сумління нашої нації. Вона не скорилася, коли радянська цензура заборонила друкувати її твори, вона не мовчала в складні для України часи. Поезії Ліни Костенко мають бути на книжковій полиці у кожній родині. Твори цієї геніальної української письменниці вирізняються індивідуальним стилем написання, надзвичайним ліризмом, романтичністю та відвертістю. Ліна Костенко пише доступно про найважливіше. Її поезія знаходить відгуки у душі читачів будь-якого віку та соціального статусу.

Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка...
в житті одна помилка - не біда,
біда, коли усе життя - помилка.

Поезії Ліни Костенко мають бути на книжковій полиці у кожній родині. Твори цієї геніальної української письменниці вирізняються індивідуальним стилем написання, надзвичайним ліризмом, романтичністю та відвертістю. Ліна Костенко пише доступно про найважливіше. Її поезія знаходить відгуки у душі читачів будь-якого віку та соціального статусу.

 

 

Здорова психіка – це важливо!

Я напишу річ, яка вам не сподобається, але я мушу це написати, вже кілька днів тому мав це зробити, але відкладав.

Зараз ми переживатимемо психологічно важкий період перемикання зі швидкого часу на повільний.

Ми прожили місяць у режимі швидкого часу: щодня ставалося багато різних подій, щодня мінялася ситуація, стрічка новин була заповнена різноманітними повідомленнями, які не встигали одне за одним. Ми всі жили у режимі високої енергетики, «на адреналіні»: і ті, хто воює, і ті, хто волонтерить, і ті, хто виїхав, і ті, хто залишився. В такому режимі людина здатна дуже багато працювати, мало спати, неймовірними напруженнями робити фантастичні речі. Кажуть, такий режим не працює довго, наступає вигорання, але насправді так можна жити досить довго, якщо зовнішній світ посилає відповідні сигнали.

А зовнішній світ посилав відповідні сигнали у вигляді потоку подій, за яким треба було встигати. Коли подій багато, це задає ритм роботи мозку, а врешті всього організму.

Аж ось нині ситуація змінюється. Ворожі війська вже не мають сил та ресурсів активно наступати. Навіть запас бомб і ракет, літаків і пілотів для тотальної війни проти цивільного населення рано чи пізно починає вичерпуватися. І в якийсь момент ми усвідомлюємо, що темп подій значно впав. Що новин майже нема, а ті, що є, день у день майже однакові. Що тривають якісь непевні переговори, які щоразу закінчуються бадьорим звітом «Сьогодні особливого просування на переговорах немає, наступна зустріч завтра».

А наша підсвідомість реагує раніше, ніж наша свідомість, і глибше. Вона дає організму команду видихати, щоб той не здохнув від напруги. А свідомість видихати не готова. І це дуже складний момент.

Десь на небесах є великий перемикач між швидким часом і повільним. І зараз він зі скреготом перемикається на повільний. Хто був на Майдані чи брав активну участь у подіях 2014 року, тому відомо, про що я кажу.

Подолати шторм дуже важко, а ще важче, коли замість шторму приходить штиль. В цей повільний час просинаються всі різновиди «зради», чвар і розбрату, приспані під час швидкого часу шторму. І вони можуть рознести на шматки свідомість окремої людини чи все суспільство загалом.

Спринт м’яко переходить у марафон. А там інші правила, інше дихання, інший спосіб мислення і життя.

Але перемикнутися важко, тож хто рве другий кілометр в темпі стометрівки, до третього не дотягне. А третій кілометр — це ж тільки початок…

Додам цитату з Alex Ruban:

«Ми підходимо до фази, що у бігунів зветься друге дихання. Усі, хто займався бігом, знають, що цій стадії передує біль у грудях, м’язах, легке запаморочення, бажання зупинитися і відчуття, що навіть широко роззявленого рота не вистачає, щоб дихати. Для тренованого атлета ця фаза бажана, бо він знає, що далі буде легше… Для нетренованого може викликати переляк, бо відчуття нагадують паніку від нестачі повітря.»

Я не хочу сказати, що війна триватиме довго. Я не хочу сказати, що війна триватиме коротко. Я не про війну, а про ваше «дихання». Врешті, перемога — це ще не кінець нашого марафону. Нам ще треба країну відбудувати і вирвати зуби ведмедю.

Тому, шановне товариство, починайте перемикатися на марафон. Налаштовуйте мозок та організм, дихання та метаболізм. Якщо раптом війна закінчиться завтра, це буде приємний бонус. Але якщо ні, то нам вистачить сил дожити. Згадайте, що нам давали 72 години. А ми все ще тут, а вони частково уже в пеклі.

Що допомагає:

1. Усвідомлення, що перемикання часу — це загальний процес, не лише з вами, а з усім суспільством.

2. Розуміння, що ти не один.

3. Віра у перемогу.

4. Зайнятість щоденними справами (які в кожного / кожної свої).

5. Економія сил за рахунок того, щоб не марнувати час на тих, хто не готовий вас чути.

6. Картинка майбутнього: особиста, сімейна, корпоративна та національна.

7. Турбота про себе («принцип стюардеси»: маска спочатку на себе); хто не врятує себе, той не врятує ні країну, ні світ.

8. Турбота про когось, кому гірше, ніж тобі.

Додам ще одну цитату з Alex Ruban:

«- звертайтеся сміливо по допомогу до інших,

- допомагайте іншим,

- у всьому шукайте добре,

- усе перетворюйте на добро,

- дивіться під ноги,

- дивіться вгору,

- слухайте себе,

- чуйте інших,

- вірте у майбутнє,

- долайте минуле»

І пам’ятайте: великий перемикач на небесах в якийсь момент раптом із різким клацанням перемкнеться знову у швидкий час. І в цей момент ми маємо бути в ресурсі.

Від Duda Mirof

 

 

            21 березня - Всесвітній день поезії

Поезія - це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія - це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

Ігор Федчишин

                                            

Як багато прекрасних віршів і текстів пісень, написаних великими поетами, зберігаються в нашій пам'яті протягом усього життя! І правда, поезія - це велика сила, яка служить для людей способом вираження почуттів, переживань і захоплень. Римовані рядки, розташовані в смисловій послідовності, здатні зворушити до глибини душі, викликати бурю емоцій і вражень. Щоб висловити подяку всім поетам на Землі, людство відзначає щороку День поезії.

У 1999 році на 30-тій сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”. Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

 В тлумачному словнику записано, що «Поезія — художньо-образна словесна творчість, це твори написані віршами». Ось таке сухе, безбарвне пояснення. Та чи пояснює воно суть явища? Напевне, що - ні. Адже поезія, перш за все — музика душі. Це жива непідробна емоція, що зачіпає в серці найпотаємніші струни, змушує людські душі звучати в унісон. Лише поезія передає смуток і відчай, біль і радість, все те для чого недостатньо простих слів.

Коли люди почали складати поетичні твори, точно невідомо, але зрозуміло, що в тій чи іншій формі поезія існує багато тисячоліть. Найдавнішим документальним підтвердженням цього є записаний клинописом на глиняних табличках «Епос про Гільгамеша». Створено його в Давній Месопотамії, приблизно в XVIII – XVII столітті до нашої ери.

Іншими прикладами найдавнішої поезії є епічні поеми Індії — «Махабхарата» та «Рамаяна». Обидва твори є справжніми енциклопедіями індійської культури, філософії, релігії та звичаїв.

Давньогрецький поет Гомер прославив себе поемами «Іліада» та «Одіссея». Поезію шанували настільки, що три з дев’яти давньогрецьких муз відповідали за певні її жанри: Калліопа — за епічні вірші, Ерато — за любовну лірику, Полігімнія — за священні гімни.

В Україні був поширений особливий національний поетичний жанр — думи, тобто епічні та ліричні поеми, які речитативом виконувалися під акомпанемент бандури чи кобзи.

Але справжнім духовним лідером для українців став Тарас Шевченко.

 

 

 

Увага! Корисна інформація.

Центр протидії дезінформації при РНБО України повідомляє про найбезпечніші місця у вашій домівці! 

- Місце за двома глухими стінами (перша бере на себе удар, друга – блокує уламки);

-  Приміщення без вікон (ванна, якщо у ній немає газового обладнання).

- Що також ОБОВ’ЯЗКОВО слід зробити! двері зі скляними вставками потрібно зняти з петель, покласти на підлогу та накрити ковдрою; вікна потрібно щільно закрити (не залишати навіть на провітрювання) та заклеїти плівкою.

   Бережіть свої життя! Все буде Україна!

 

Панічна атака.

 Як заспокоїтися якомога швидше?

Панічна атака – це раптовий напад неконтрольованого страху, який супроводжується погіршенням самопочуття.

Панічні атаки є наслідком тривалого стресу та нервової напруги, отже в умовах війни можуть траплятися частіше.

- Найскладніше тим, у кого така атака трапляється вперше – через незнання що робити й страх за своє життя.

 - Від панічних атак не помирають. Головне – знати, як діяти, аби не травмуватися.

- Панічна атака розвивається за кілька секунд і може тривати близько 20 хвилин.

 - Головна задача – відволіктися від страху й перенести свою увагу на будь-що інше: дихання, оточуючий світ, своє тіло. Упоравшись з атакою, необхідно звернутися за психологічною допомогою, якщо це можливо, щоб виключити ймовірність рецидиву.