21 березня - Всесвітній день поезії

Поезія - це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія - це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

Ігор Федчишин

                                            

Як багато прекрасних віршів і текстів пісень, написаних великими поетами, зберігаються в нашій пам'яті протягом усього життя! І правда, поезія - це велика сила, яка служить для людей способом вираження почуттів, переживань і захоплень. Римовані рядки, розташовані в смисловій послідовності, здатні зворушити до глибини душі, викликати бурю емоцій і вражень. Щоб висловити подяку всім поетам на Землі, людство відзначає щороку День поезії.

У 1999 році на 30-тій сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії святкувався у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

„Поезія, - говориться в рішенні ЮНЕСКО, - може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї широку суспільну увагу. Крім того, Всесвітній день поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе невеликим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, що відроджують одвічну традицію живого поетичного слова”. Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний послугувати створенню у засобах масової інформації позитивного іміджу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

 В тлумачному словнику записано, що «Поезія — художньо-образна словесна творчість, це твори написані віршами». Ось таке сухе, безбарвне пояснення. Та чи пояснює воно суть явища? Напевне, що - ні. Адже поезія, перш за все — музика душі. Це жива непідробна емоція, що зачіпає в серці найпотаємніші струни, змушує людські душі звучати в унісон. Лише поезія передає смуток і відчай, біль і радість, все те для чого недостатньо простих слів.

Коли люди почали складати поетичні твори, точно невідомо, але зрозуміло, що в тій чи іншій формі поезія існує багато тисячоліть. Найдавнішим документальним підтвердженням цього є записаний клинописом на глиняних табличках «Епос про Гільгамеша». Створено його в Давній Месопотамії, приблизно в XVIII – XVII столітті до нашої ери.

Іншими прикладами найдавнішої поезії є епічні поеми Індії — «Махабхарата» та «Рамаяна». Обидва твори є справжніми енциклопедіями індійської культури, філософії, релігії та звичаїв.

Давньогрецький поет Гомер прославив себе поемами «Іліада» та «Одіссея». Поезію шанували настільки, що три з дев’яти давньогрецьких муз відповідали за певні її жанри: Калліопа — за епічні вірші, Ерато — за любовну лірику, Полігімнія — за священні гімни.

В Україні був поширений особливий національний поетичний жанр — думи, тобто епічні та ліричні поеми, які речитативом виконувалися під акомпанемент бандури чи кобзи.

Але справжнім духовним лідером для українців став Тарас Шевченко.