#Письменник_ювіляр_ВікторБлизнець

10 квітня виповнюється 90 років від дня народження Віктора Близнеця, одного з найяскравіших українських прозаїків, автора популярних творів для дітей.
Народився Віктор Семенович у селі Володимирівці Компаніївського району на Кіровоградщині. Під час німецької окупації свідоцтво про народження хлопця загубилося, тому дату його появи на світ мати визначила приблизно: "в голодовку перед Пасхою" - 10 квітня 1933 року.
Навчався спочатку у Володимирівці та сусідній Першотравенці, старшокласником - у Компаніївській середній школі, яку закінчив із золотою медаллю.
У 1952 році вступив на факультет журналістики Київського університету. У цей час майбутнього письменника поглинула робота в архівах, він захоплювався історією та побутом народу, переказами, легендами, приказками. Серед його однокурсників були Василь Симоненко, Микола Сом, Тамара Коломієць, Юрій Ячейкін. Після закінчення університету Віктор працював у редакціях республіканських газет, журналів "Малятко", "Піонерія", був на творчій роботі. У 1970-і роки зосереджується на літературній творчості.
У дитячу літературу його привела не лише робота у дитячих видавництвах, а й, за словами дружини, враження дитинства, покликання душі - чистої і наївної. Малим хлопчиком дуже любив слухати розповіді батька. "Він був для нас першою книгою, першою школою, відкривав для нас землю батьків. Треба бути каменем, травою, лушпинням, щоб мати такого батька, такий степ, такі вершини літератури, як "Зачарована Десна" і "Вершники", - і не спробувати самому писати", - згадував письменник.
Критиком перших оповідань Віктора Близнеця, котрі він соромився показувати, став В. Нестайко, який працював тоді завідуючим редакцією літератури для дітей молодшого шкільного віку. Побоювання молодого письменника виявились марними. Оповідання були талановиті - свіжі, щирі, написані соковитою народною мовою. Вони і увійшли до першої книги В. Близнеця "Ойойкове гніздо", яка побачила світ у 1963 році. На книгу відразу звернули увагу і читачі, і критика.
У перших творах письменника ("Ойойкове гніздо", 1963, "Паруси над степом", 1965, "Землянка", 1966) відбилися враження пори, коли Володимирівка була окупована фашистами.
Тема дитинства, обпаленого війною, знайшла розвиток і в повістях "Мовчун" (1971), "Старий дзвоник" (1976), "В ту холодну зиму, або Птиця помсти Сімург" (1979).
Цікавила В. Близнеця й історична тематика, яка крім повісті "Древляни" (1968) знайшла місце і в повістях "Партизанська гармата" (1978), "Вибух" (1979) та в єдиному романі "Підземні барикади" (1977).
У доробку Віктора Семеновича є й твори для дітей, написані за сучасними матеріалами. Особливу популярність здобула повість "Звук павутинки" (1969), перекладена кількома мовами. О. Гончар порівнював її з "Маленьким принцом" Сент- Екзюпері. Туга прощання з дитинством переплітається тут з інтонацією казки, поезією природи, зачарованістю всім живим, що оточує нас.
Фантастично-казковий елемент присутній і в інших творах письменника - повістях "Женя і Синько" (1974) та "Земля світлячків" (1979).
Незадовго до своєї смерті Віктор Близнець переклав сучасною українською мовою літопис "Повість минулих літ", що є головним джерелом знань про життя наших далеких предків.
У 1988 році письменникові посмертно було присвоєно звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а в 2003 році Міжнародним освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію «Звук павутинки» імені Віктора Близнеця.