Безкоштовні всесвітні 
міні-бібліотеки

Буккросинг - рух, що рік від року стає все більш популярним у світі. Ідея обмінюватися прочитаними книжками, що залишені у громадських місцях, виникла у 2001 р., і з тих пір її шанувальників все більше. А ось у 2009 р. виникла не менш похвальна ініціатива - створювати цілі міні-бібліотеки, де будь-який бажаючий міг би вибрати книгу собі до смаку.

Маленькі безкоштовні бібліотеки - це новий некомерційний проект, спрямований, в першу чергу, на те, щоб люди не тільки збагачували свій внутрішній світ за допомогою читання книг, але і знаходили друзів й однодумців, з якими можна було б обговорити прочитане. Маленька безкоштовна бібліотека - це не що інше, як невеликий стелаж з книгами, який будь-яка людина може встановити у дворі свого будинку. Правило користування такими книгосховищами дуже просте: узявши книгу, не забудь покласти на її місце іншу. Таким чином, відбувається постійне оновлення «вмісту» бібліотеки.

Ідея створити такі нестандартні бібліотеки прийшла американцям. З одного боку, це сприяє підвищенню грамотності серед читачів, розширенню їхнього кругозору, з іншого - зближує користувачів. Крім того, багато людей підходять творчо до створення міні-бібліотек, так що вони поступово стають справжньою прикрасою міст.

     З кожним роком маленьких безкоштовних бібліотек налічується все більше: у 2011 р. у світі було зареєстровано 100 штук, сьогодні їх вже більше 6 тис., планується, що до кінця 2013 р. їх буде не менше 25 тис. Власники подібних бібліотек можуть реєструвати їх в Інтернеті, щоб потенційним читачам було легше відшукати книги.

 Посилання: http://booknazy.blogspot.ru/2013/05/blog-post_18.html

Рік Японії в Україні

Літературна спадщина Країни  Сонця,

що сходить.

  Така незвичайна країна, як Японія не могла не викликати бажання більш детального  ознайомлення з її літературною спадщиною.

З цією  метою в бібліотеці №1 провели вечір «Літературна спадщина Країни сонця, що сходить».   Японська література дуже своєрідна і зовсім не схожа на європейську, тому кожен з учасників підготував невелику доповідь із заданої теми.

     Неначе нитка дорогоцінних перлин протягнулася  з глибини століть низка немеркнучих скарбів літературної спадщини Країни сонця, що сходить. «Зібрання міріад листів» (Менйошю) «Повість про блискучогог принца Гендзі» (Гендзі моногатарі), «Нотатки в головах» (Макура – но-соші), - це.  звичайно ж , відгомони давньої доби, що давно пішла у минуле, блискучої Епохи Хейан (Х-Х1ст). твори поетичної і художньої прози  того часу  відрізнялися  непередаваною добірністю і витонченістю  смаку їхніх авторів, що несуть особливу естетичну атмосферу імператорського двору, що розчинилася в невблаганному потоці часу, який виніс  на поверхню історії  нових героїв і нові імена.

 Танка – мініатюра  YII – YIIIстоліття (коротка пісня на відповідну тему)

Танка не має рифми Техніка цієї форми поезії основана на поєднанні  п'яти і семисложних віршів.

«На северном берегу,

Где ветер, дыша прибоем,

Летит над градою гор,

Цветешь ли ты. Как бывало,

Шиповник и в этом году?»

        (Исикава  Такубоку)

Пронизливо  сумні , скупі  рядки в яких порівнюється вічне життя природи  і коротке людське буття

«Нет,  то не снег   цветы  в садах  роняет,

Когда от цвета в лепестках земля -

То седина!

Не лепестки слетают,

С земли уходят не цветы, а я…»

(Х111 ст. Дайдзерайдзин)

        Хокку – XYII – XYIIIст. (хайку в Японії) обов'язково  має бути вказаний період року, винятком є лише сатиричні  хокку.

«Какая грусть в безжизненном песке!

Шуршит, шуршит

И все течет сквозь пальцы,

Когда сожмешь в руке…»

«Да, сном и только сном должны его назвать –

И в этом мне пришлось сегодня убедиться,---

Мир – только сон…

А я – то думал явь,

Я думал – это жизнь, а – это снится!»

!Х – Х!!!ст    (Сугавара)

   Японія – це країна, де поетичні шедеври, створені впродовж багатьох поколінь кращими японськими поетами , трапляються на кожному кроці. Вони викарбувані на гранітних брилах, установлених  поблизу того чи іншого історичного місця, практично в усіх мальовничих куточках країни: біля численних водограїв, обабіч стародавніх доріг, на гірських перевалах. Вам обов»язково потрапить на очі вкритий зеленим мохом камінб із викарбуваним  на ньому віршем поруч із  синтеїстським або буддійським храмом, на пам’ятнику  чи  на могильному надгробку.

     Японія – це країна. Де навіть гральні карти, завезені сюди португальцями  у другій половині  ХХ1 ст. були використані  місцевими мешканцями для створення нової   захоплюючої гри під назвою «поетичні карти», учасники якої повинні якомога швидше  з'єднати разом дві частини  одного вірша – танка. Ці частини  (відповідно 3 і 2 рядки) записувалися на різних картах, загальна кількість яких  складала двісті  штук.  Половину перетасованої колоди карт  із початковими рядками віршів  (так звані  «карти, які читають») тримав у руках і  читав у голос ведучий, а учасники гри мусили швидко знайти продовження вірша серед іншої половини  карт, розкладених на підлозі (так званих «карти, які беруть»).   

Особливо популярною ця поетична гра була й залишається донині в новорічну ніч. Майже всі загальнонаціональні  канали телебачення у своїх святкових новорічних  програмах, а також у перші дні січня  обов’язково транслюють фінальні змагання з цієї цікавої  інтелектуальної гри, що зазвичай проходить  під егідою того чи іншого члена японської імператорської родини, а імена переможців, які отримують чималі грошові або інші коштовні призи, стають відомими всій країні.

    Японія – це країна, у якій неможливо зустріти мешканця, що за своє життя не спробував би скласти власного вірша чи не знав би напам»ять кілька хайку  з поетичної спадщини Мацуо Басьо. Йоси  Бусона, Кобаясі Ісси, Масаоки Сікі або танка з відомих поетичних антологій «Ман-йо-сю», «Кокін-сю». «Сінкокін-сю», «Хяку-нін іс-сю».    

  З раннього дитинства поезія так органічно входить до повсякденного життя мешканців  цієї країни, так тісно пов’язана з проявом їхніх почуттів і емоцій, що уявити собі японця, який  не любив би поезію  неможливо.

  Ще багато цікавої інформації ми почули цього вечора.  В Японії велика літературна спадщина і її варто знати.

     

Сьогодні найввічливіший день року – Міжнародний день «дякую»

Сьогодні, 11 січня, увесь світ відзначає День «дякую» – найбільш ввічливого та приємного

вираження поваги.

Всесвітній День “Дякую”відзначають 11 січня за ініціативою ООН та ЮНЕСКО. Запровадили таку дату аби нагадати людям про можливість гарних манер та вміння висловлювати вдячність.

Психологи упевнені, що висловлення подяки – це словесні “пестощі” і вони здатні заспокоїти і зігріти своєю теплотою. Головне, аби “дякую” йшло від чистого серця. І невипадково із часів сивої давнини в народі існувало повір’я – не можна виголошувати слова вдячності в стані роздратування.

В українській мові сьогодні вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження. Більш прозорим для нас є походження і значення слова «спасибі». Два слов’янських слова «спаси боже» в процесі використання злились у цілісність. Сталося це порівняно недавно, у писемних пам’ятках це слово вживається десь з XVI століття поріч із старослов’янським «благодарствую».

Слово «дякую» має набагато складнішу історію. Твердження деяких мовознавців про його походження від німецького «danke» через посередництво польської мови виглядають дещо поверховими та непереконливими. Перш за все, ареал розповсюдження слів із цим коренем надзвичайно широкий – він охоплює майже усі германські мови (німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk»), усю групу західнослов’янських мов (чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem»), а також вживається у білоруській «дзякуй» та українській мовах.

У цей найввічливіший день року – варто подякувати усім близьким та рідним, тим, хто є поруч із вами та тим, хто вам небайдужий.

За метеріалами інтернет-джерл

Із вдячністю до таланту.

Із вдячністю до таланту.

  Надзвичайно приємно, коли земляки, які досягли в житті  певних висот і визнання, не забувають про своє рідне селище  і зокрема бібліотеку. Адже саме школа і бібліотека  допомагають в навчанні, пошуку необхідної інформації, у професійному виборі.

  В ці  святкові різдвяні дні до бібліотеки №1  завітав Сергій Заіка з чудовим подарунком. Він подарував бібліотеці два екземпляри своєї власної книги «Вісники». Впевнена фентезі Сергія Заїки сподобається користувачам нашої бібліотеки.

   Заіка Сергій Анатолійович, народився 2 грудня 1987 року в смт. Смоліне в родині Заіки Анатолія Олександровича та Заіки Олени Анатоліївни. З дитинству цікавився різноманітними науками, зокрема біологією, геологією, географією, астрономією, історією. Під час навчання у школі виявив інтерес до поезії, писав вірші та приймав участь в різних культурних заходах.

2005 року закінчив Смолінську загальноосвітню школу №2 і вступив до біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В 2007 році – студент кафедри зоології. Темою досліджень обрав очистку води за допомогою біологічних методів, зокрема – використання найпростіших організмів (інфузорії, амеби, евглени та ін). Працював в Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. А.В. Думанського під керівництвом доктора біологічних наук, професора Глоби Леоніда Івановича. В результаті отриманих даних змінив напрям досліджень та перейшов на кафедру вірусології. З 2008 року – студент кафедри вірусології.

В 2011 році з відзнакою закінчив університет та вступив до аспірантури під керівництвом доктора біологічних наук, професора Поліщука Валерія Петровича. Темою досліджень обрав бактеріофаги – високоспецифічні віруси бактерій та досліджував перспективність їх використання в боротьбі із бактеріальними хворобами рослин. 6 жовтня 2015 року захистив дисертацію за темою «Біологічні властивості бактеріофагів фітопатогенних бактерій-представників родин Pseudomonodaceae і Entherobacteriaceae та перспективи їх застосування в профілактиці бактеріозів» та отримав науковий ступінь – кандидат біологічних наук (доктор філософії – PhD). Є автором понад 20 наукових праць, співавтором патенту «Спосіб пригнічення розвитку контамінуючих бактерій при розмноженні рослин in vitro» (№ 112377).

З 2014 року працює в Київському міському центрі репродуктивної та перинатальної медицини на посаді біолога (ембріолога).

Хоббі – тропічні тварини, зокрема павуки-птахоїди, колекціонування карт, літературна діяльність, просвітництво.

З великою вдячністю бажаю Сергію оптимістичного настрою,  подальших творчих і літературних досягнень, хай збудеться все, що заплановано. А ми будемо чекати на нові видання нашого  земляка.

Вечір народознавства

Святий вечір за вікном,

вся родина за столом.

Взимку, коли сніг вкриває білою ковдрою все навколо, коли чудернацькі візерунки прикрашають вікна осель, всі чекають на диво Новорічних та Різдвяних свят,які створюють по-справжньому святковий та чарівний настрій. Всі вони пов’язані з великою кількістю народних традицій та народних звичаїв.

Особливе значення має  святкова передріздвяна вечеря («Багата кутя», «Святвечір», «Вілія») в українців була дуже урочистою, адже свято Різдва вважалось одним  із найважливіших у році.

   6 січня зібралися діти в бібліотеці, щоб прийняти участь у обрядовому дійстві святвечора. Поклали під скатертину солому, а по кутках столу часник, щоб дім від злих сил захищав. Клали гроші, на добробут, а в кубельці сіна примостили кутю.  Та й Дідуху місце знайшлося. Господиня з господарем  з кутею та свічкою  обійшли домівку і запросили до куті. Кутю, як і годиться їли по три ложки.

Діти гадали на майбутній урожай, витягуючи з Дідуха соломинки.

Популяризація книговидання та читання

Сучасна книга для дітей.

 Нова книга в бібліотеці – це завжди свято, та ще більш приємно отримувати книги, які  відповідають сучасним запитам наших юних користувачів.

Саме про такі книги і йшла мова на презентації «Сучасна книга для дітей»

  Автор Роглєв  Х.Й. представляє  нашій увазі книгу «Лейтенант Доброта».

Розрахована вона для дітей середнього шкільного віку.

  

У книзі доступною для дітей мовою розповідається  про  благодушного лейтенанта Доброту Михайла Івановича. Він є головним героєм, професіоналом Міністерства внутрішніх справ , який допомагає людям, дає  слушні поради про те, як потрібно діяти   дорослим та діткам, керуючись законом України.

   На рівні сприйняття дитини викладено техніку безпеки поведінки на вулиці, в школі, та в інших громадських місцях.

    Також у виданні викладено основні норми етикету, принципи і правила спілкування  поміж служителями правопорядку та дітьми. Наприклад, в нинішньому житті часто трапляються приклади, коли діти допомагають працівникам Міністерства внутрішніх справ у розкритті багатьох злочинів.

    Наступна книга «Сорочинський ярмарок» автор Черемшук М.Л.

У книзі  описана історія і розвиток  подій на Сорочинському ярмарку. Доступною мовою викладено основні заходи, які там відбувалися.

   Увагу дітей обов’язково привернуть яскраві малюнки, на яких зображено дійство  всім відомого ярмарку. Висвітлено традиції і ремесла, представлено народні пісні, що виконувалися під час його проведення.

    Видання є спробою зберегти та відродити  багатства  народної традиції Сорочинського ярмарку, який став улюбленим та широко відомим не тільки в нашій країні, а й за кордоном.  Він – символ популяризації вітчизняної культури.

  «Героям слава!» - розповіді для дітей про героїв фронту і тилу.

Наші воїни повертаються з війни. І розповідають – розповідають – розповідають.  Або  скупо кидають по слову. Або просто мовчать.

     Але ми хочемо почути їхні розповіді, нам потрібно знати про все: про бойових побратимів; про  героїчні вчинки, які самі воїни вважають простою роботою; про помічників, без яких не обійтися;  і про нас з вами. Бо ми всі – своїми діями і мріями – наближаємо перемогу!

      Звичайно, оповідання у   цій книжці не завжди в усіх деталях збігаються  з реальними історіями.  Та це  – пряма мова воїнів , які боронять Україну. 

Зимова казка