Історичний хронограф

"Вона - наш витвір, наша мрія,

Соборна, вільна Україна"

22 січня для учнів  9 класів  проведено історичний хронограф «Вона – наш витвір, наша мрія, Соборна, вільна Україна».

Мета: виховання у дітей патріотизму, поваги до історичного минулого народу України, пропагування ідеї єдності, спільності історичної спадщини.

«...Віднині  воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу.»

Уривок з Універсалу Директорії УНР

Це були криваві часи для України. У 1918-1919 роках, після революційних подій у Росії, на теренах нашої держави точилася громадянська війна, панували безвладдя і стихійність. Суспільство було розділено за політичними інтересами, а влада — за розбіжностями у стратегії та військовій орієнтації. Досить зазначити, що в цей період у нашій країні діяли шість різних армій: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська, анархістська.
Саме в таких умовах у січні 1918 р.,згідно Четвертого універсалу першого українського уряду, Україна проголошувалася самостійною державою — УНР (Українською Народною Республікою), а в листопаді 1918 р. у Львові було проголошено утворення ЗУНР (Західноукраїнської Народної Республіки).
22 січня 1919  року на київському Софійському майдані було проголошено Акт об'єднання (Злуки) Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну  Україну. Павло  Скоропадський,Михайло Грушевський,Володимир Винниченко,Євген  Петрушевич, Симон Петлюра,Кость Левицький — це люди, які творили історію України того часу.
...Але  радість від Акту Злуки зовсім скоро затьмарилася, тому що через гостру внутрішню боротьбу Директорія не мала достатньої сили для протистояння новому наступу більшовиків. Новостворений уряд був змушений залишити територію країни.
Отже, подія об'єднання України мала певною мірою формальний характер, яка однак залишилася символом споконвічного прагнення нашого народу до возз'єднання в єдиній державі.
День Соборності України — національне свято України, що відзначається щороку 22 січня. Свято встановлено в державі згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» № 871/2014 від 13 листопада 2014 року. (До цього часу свято носило назву «День Соборності та Свободи України».)
Сьогодні соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національної держави, а передбачає також духовне єднання всього населення країни незалежно від національності. Соборність — це забезпечення справжнього суверенітету і незалежності народу, міцний фундамент для побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Різдвяний вертеп.

По всьому світу стала новина.

Чудову можливість познайомитися з традиціями зимових народних свят мали користувачі  Смолінської  бібліотеки №1, як малеча, так і дорослі.

На книжкових виставках представлені книги, що розповідають про історію та традиції Новорічно-Різдвяних свят на Україні, а також містять сценарії, тексти колядок та щедрівок.

Різдвяне свято увібрало в себе все краще з  календарних обрядів  нашого народу, коріння яких – у сивій давнині. Воно знаменує собою народження нового життя, оновлення  людської душі,  що повинна очиститися, виплекати в собі паростки на краще майбутнє, освітитися благородними помислами.

На  театралізоване дійство «Різдвяна Зірка Рік стрічає»   в бібліотеці зібралося чемне товариство. І поки одні діти були глядачами, інші  разом з дорослими  – активними учасниками дійства. А подивитися було на що! Адже тут були переодягнені в святкові шати персонажі: Ангел, Цар Ірод, Звіздар, пастушки, ведучі, а ще – колядники та щедрувальники. І все це проходило в музичному супроводі. Зима багата на свята. Починаючи з грудня місяця до нас приходять в гості  празники: це свято  Андрія, коли дівчата починали гадати, а хлопці калиту кусали; це день Святого Миколая, котрий приносить слухняним діткам подарунки, а неслухняним – різочки; це Новий рік – свято надій та сподівань. А найголовніший празник – Різдво Христове, про яке ми сьогодні розказали. За Різдвом наступає другий празник – святого Василя, який приходить не сам, а з дівчиною Маланкою. Це свято хліборобів. Тому ватаги колядників посівали по хатах пшеничні зерна.  І завершує  Святки празник  Святого Водохреща, або Йордан.  Саме до цього свята Еріка Багой виконала пісню «Над Іорданом». У ці святкові дні колядники бажали, щоб до людей у кожен двір приходило тільки щастя, щоб обминало їх лихо, і все неодмінно збувалося.

  Після завершення дійства   пригостили усіх присутніх вареничками.  

Етно-посиденьки

Наша Маланка не сама ходить,

нашу Маланку Василь водить.

   Скажіть, як ви провели новорічно-різдвяні свята? Чи буде, щось приємне згадати хоча б через місяць потому?  Не знаю,  як ви, а члени клубу за інтересами «Чисте джерело поезії», що діє при Смолінській бібліотеці №1, буде що згадати і через рік.  Етно - посиденьки  «Приходьте до нас посівати, з Новим роком та Василем вітати» , які ми   провели пройшли весело, з гумором, цікаво і звичайно ж пізнавально. Просто глядачів не було, кожен доклав свою посильну участь в сценарій заходу.

   Ці дні оповиті великим таїнством, багатими народними традиціями  і віруваннями. Чого тільки не трапляється в ці святкові вечори.  От  і до нас постукали в двері та попросили дозволу пощедрувати красива дівчина Маланка, яка ходить не сама, а з гарним парубком Василем.  Ну, хто не знає, що на селі кращі  хлопці – Василі?  Вони і щедрували і розповідали повчальні народні оповіді,  словом зібрання гарно звеселяли, і господарці багато гарного бажали. 

 

      Цього вечора ми гаряче вітали  з днем народження своїх іменинників. Так вже сталося, що в цьому місяці  у нас чотири іменинниці. Дві з них – ювіляри.  І так вже сталося ,  що народилися  вони в один і той же рік, і в один і той же день!  

  Дорогие, без лишних слов  и пестрых  фраз,

С глубоким чувством уважения,

Позвольте нам поздравить вас

В день светлый вашего рождения!

Чем прекрасен юбилей?

На тебя все льют елей,

Ценят, хвалят, обожают,

Верят, любят, уважают,

Обнимают и целуют,

Всех дела твои волнуют,

Всем и всюду ты по нраву,

И на все имеешь право!

      Як в калейдоскопі  змінюються кольорові візерунки , так в нашій програмі  чергувалися «Розіграші фантів», гра «Під бій курантів», «Гадання, гороскоп»,  «Староноворічні сюрпризи»…

   А ще ми поринули в історію створення  українського «Щедрика» . Про що коротко і я розповім вам.  Ви всі, звичайно, хоч раз в житті чули український «Щедрик». Витоки цієї пісні знаходяться в українському фольклорі.   На протязі всієї своєї багатовікової  історії український народ складав «щедрівки», котрі традиційно виконувались на Різдво і Новий рік.  В них відобразились язичницькі вірування, народні традиції,згадувались біблійні  сюжети.  Гості, які заходили на свято в дім , співали щедрівки господарю та членам його сім’ї , бажали багатства, урожаю, здоров’я. щастя і удачі.   Однією із таких святкових пісень і є «Щедрик». В пісні йдеться про ластівку, яка обіцяє господарям процвітання в наступному році. Ластівки, як ви розумієте,  в січні не прилітають. Це наводить на думку. Що щедрівка виникла ще в язичницькі часи, коли новий рік  наші предки святкували з настанням весни, на весняне  рівнодення, коли все просипалось, все обновлялося, відроджувалось.  Тоді і співали «Щедрик».

   Ця щедрівка буквально зачарувала Миколу  Леонтовича.  Він написав хорову обробку  «Щедрика», і віддав цій роботі багато років. Першу редакцію твору він представив  в 1901 році, а п’ята була готова лише через  двадцять років. В 1916 році її вперше публічно виконав хор Київського університету  імені  Святого Володимира.

  За океан  українська щедрівка потрапила в 20-х роках минулого століття. 5 жовтня 1921 року  Український національний хор  під керівництвом  Оолександра Кошиця представив «Щедрика»  в Carnegle Hall, і підкорив  серця місцевої публіки.

   В 1936 році американський композитор українського походження  Петро Вільховський написав новий твір на англійській мові.  Мелодія нагадала йому передзвін дзвоників, що підказало основну ідею  і обумовило вибір назви.  Так народилась  всім відома різдвяна пісня під назвою  «колядка дзвоників» --- « Carol  of  the Bells». На радіо вона вперше прозвучала  під час Великої депресії, але авторські права  Вільховський зареєстрував  лише в 1936 році.

   « Carol  of  the Bells»виконує багато відомих артистів різного жанру завдяки чому  вона полюбилась  поціновувачам фольклору, класики і фанатам поп-музики та важкої музики.

Так українська щедрівка підкорила весь світ.

     Я вам раджу послухати і порівняти ось такі твори : Carol  of  the Bells піаніно, Carol  of  the Bells (ірландський ) Darby, Carol  of  the Bells Metallica,  Carol  of  the Bells     Trans  Siberian  Orchestro.  Повірте, це класно!

Подарунок під ялинку.

 
 

У ці святкові  новорічні дні до бібліотеки №1  завітав наш земляк  Заіка Сергій Анатолійович, талановитий , всебічно обізнаний  юнак. І, як обіцяв,  знову з подарунком, цього року він видав другий том своєї книги «Вісники. Історія 2. Новий світ». Минулого року, теж  під час різдвяних свят, Сергій Заїка подарував   перший том  «Вісники. Історія 1. Подорож Зоріона.»

Тож наші користувачі вже мали можливість ознайомитись  з творчістю  молодого письменника. І чекали на продовження.

Не може існувати бібліотека без книги, а книга без читача.

Факт надходження дарів у бібліотеку – показник престижу бібліотеки, її місця в суспільному житті. Дарування – це рух душі, безкорисна щедрість та добра воля дарувальника.

І ми завжди щиро і безмежно вдячні за подаровані книги, бо впевнені – вони обов’язково знайдуть свого читача і стануть важливою частинкою нашого цікавого і змістовного фонду.