Огляд творчості Євгена Маланюка:

«Творчість Євгена Маланюка – симфонія історії  українського

народу».

(1897—1968)

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

    Він навіть не уявляв собі, що йому судилася терниста письменницька доля, а втім, вона виявилася типовою для молодих емігрантів, передовсім учасників нещасливих для нації визвольних змагань 1917 – 1921 рр.

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897р. в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.

1917 р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості Є. Маланюка).

    Болісно сприймає молодий офіцер  поступовий занепад  УНР. У 1920 році, після трагічних спроб реставрації державності, разом з тисячами таких як сам, подається на еміграцію і потрапляє в табір для інтернованих поблизу польського міста Каліша.
    У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал "Веселка". Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка "Стилет і стилос", у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка "Гербарій". 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання "Танк".
    Протягом" 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки "Земля й залізо", "Земна мадонна"г "Перстень Полікрата".
   У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух), 1949 р. — переїхав до США.
    У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки "Влада" (Філадельфія, 1951); "Поезії в одному томі" (Нью-Йорк, 1954); "Остання весна" (Нью-Йорк, 1959); "Серпень" (Нью-Йорк, 1964); поема "П'ята симфонія" (Нью-Йорк, 1953), два томи  есеїстики: "Книги спостережень" (Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).

У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників "Слово".

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

    Найголовнішою ідеєю, що проймала поезію Є.Маланюка, була ідея української державності. 

Стиль поезії Маланюка формувався під тиском панівних у його поколінні емоцій гніву й болю за століття бездержавності та пригноблення української нації.
 Із відпущеного Богом 71 року Є.Маланюк прожив на чужині 50 років. Там і помер, але ніколи, навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любов’ю та ненавистю.
      В заході прийняли участь учні 9 класів  Смолінського НВО, були запрошені  представники селищної ради,директор НВО Петрова Н.М. директор ЦСССМ Прудкий А.І.
  Біля інформаційно-ілюстративної виставки «На хресті слова розіп’ятий» був   проведений    біографічний та творчий огляд Є.Маланюка.
    Вокальна група «Коралі» Смолінського  Будинку культури  подарувала всім присутнім віночок українських народних пісень.