Про любов і не тільки

Жовтневе засідання  літературно – поетичного клубу «Чисте джерело поезії» мало на меті подорож по сторінках улюблених книг «Про любов і не тільки».

В цьому місяці за календарем пам’ятних і знаменних дат ми відзначаємо:  3 жовтня – 120 років від дня народження Луї Арагона (1897 – 1982), французького письменника, поета, одного із засновників сюрреалізму. 29 жовтня – 225 років від дня народження Андре Шеньє (1762 – 1794), французького поета, публіциста, політичного діяча. Саме про життєвий і творчий шлях цих французьких діячів ми і говорили.

  Дуже цікаву доповідь підготувала Ольга Дмитрівна Шокол за збіркою Едуарда  Абрамова »Я к Вам  пишу». Це десятий  заключний   розділ  до роману О.С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Написаний  до 200-річчя з дня народження Олександра Сергійовича Пушкіна. Ось, як про це пише  Микола Кобзэв,  професор Таврійського  національного університету В.І.Вернадського:

« Непреходящая любовь к А.С. Пушкину, преклонение перед ним, восхищение его талантом – это навечно  даровано нам небесами. Литературное  наследие  великого Поэта оказывало и будет оказывать  огромное влияние на  всю мировую культуру.  Благодарные потомки посвящают ему  стихи и прозу, монографические  исследования, научные конференции, разделы в  учебных программах школ и вузов.

    Но вот перед Вами, просвещенный читатель, еще одно, очень необычное и по замыслу и по исполнению  признание в любви  Гению русской литературы – десятая, завершающая глава к всемирно известному  пушкинскому роману в стихах «Евгений Онегин».

    Общеизвестно, что А.С. Пушкин, написав  последнюю главу, собственноручно сжег ее  в Болдино 19 октября 1830 года. До нас дошли лишь  фрагменты нескольких первых строф, да и то в «зашифрованном» виде.  По ним, а также  по воспоминаниям современников поэта, можно предполагать, что Онегину была уготована   судьба декабриста.

   Прошло 170 лет со дня рождения  романа. Он, как и прежде, остается незавершенным, а судьба его главных героев не до конца ясными.

   В 2000 году  феодосийский поэт, член Союза русских, украинских и белорусских писателей Крыма Эдуард Абрамов опубликовал свой вариант  десятой главы  «Евгения Онегина».

   Что можно в связи с этим сказать? Прежде всего,  я бы отметил дерзость автора, который не побоялся  «завершить» великое творение поэта.»

  Для себе ми відзначили, що цей розділ читається і сприймається, як і роман  О.С.Пушкіна, дуже легко. Стиль написання чимось схожий на пушкінський.  А доля головних героїв хоч і була до них сувора все ж дозволила їм зустрітися….