Афганістан: подвиг, біль, пам’ять…

Ти – вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорстокій.

І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…»

До 30-ї річниці виведення  радянських військ з Афганістану   та до дня вшанування учасників бойових дій  на території інших держав у Смолінській бібліотеці №1 разом із Смолінським БК Смолінським НВО було організовано та проведено вечір пам’яті  «Відлуння афганських гір».

Вже 30 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу,  як би не називали цю війну, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі.

Афганська кампанія залишила невиліковну рану в душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків. Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Війна вдягнула в жалобу тисячі сердець, материнських сердець.

    Під час заходу ведучі Сизранова Наталія (бібліотекар)  та Завертайло Наталія (  ознайомили присутніх  з масштабами складних і неоднозначних подій в Афганістані, переглянули документальні відео фрагменти про афганську війну, вшанували пам’ять тих, хто поліг в Афганських ущелинах, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання.

    Почесними гостями заходу були наші земляки воїни інтернаціоналісти:

Бершадський Сергій Андрійович ---   голова Смолінської спілки воїнів інтернаціоналістів, ( військовий чин -- старший сержант)

Майдебура Віктор Олександрович.- рядовий,

Майоренко Анатолій  Анатолійович, - рядовий,   за бойові заслуги нагороджений   медаллю «За Відвагу»..

   Емоційно, з болем і хвилюванням вони згадували ті страшні  військові події. Як передати молоді ту кров, страждання і біль втрат побратимів?

Нині через десятки років потому кожна свідома людина питає себе: чому? Заради чого гинули люди, заради чого одна релігія воювала проти  іншої, один народ  проти другого?  Чим все це виправдати?

  Майже всім солдатам-афганцям з нашого селища випав щасливий квиток – їм випало жити. Вони повернулись до рідного дому, впорядковують рідну українську  землю. Кожен з них найкраще розуміє цінність людського життя  і сутність мирного існування, кожен знає, як боляче оплакувати втрати, кожен із них чесний перед власною совістю.  Для кожного Афган є незабутньою пам’яттю про суворі дні війни, безкорисливу дружбу і вірність військовому обов’язку.

 Кожної весни у афганських горах, так щедро политих кров’ю, зацвітають тюльпани, і красивішого видовища світ не знає. Оті тюльпани стали символом, щорічним живим пам’ятником людям, що  загинули за ідею.

Захід супроводжували вірші про афганську війну, які декламували учні 9-А класу Смолінського НВО.  Мали можливість послухати афганські пісні наживо, їх  під гітару виконала член клубу любителів поезії Світлана Шерстюкова.

Присутні  переглянули документальне  відео фрагменти про афганську війну, вшанували пам’ять тих, хто поліг в Афганських ущелинах, схиливши голови у скорботній хвилині мовчання.

    Гостям заходу, воїнам інтернаціоналістам,   вручили квіти  із словами подяки: «Низький уклін Вам воїни-афганці від усіх земляків. Бажаємо усім Вам здоров’я, щастя, миру, злагоди, добробуту. Дякуємо, що Ви до нас завітали і згадали події, які не можна забути».

Будь яка війна, оголошена вона чи ні, є найбільшим злом на землі.