Смолінчанка

На крилах Лесиних пісень. Образ Лесі Українки в художній літературі.

25 лютого виповнюється 148 років від Дня народження геніальної української поетеси Лесі Українки.

Творчість Лесі Українки для кожного покоління відкриває нові духовні скарби, живе у віках, даруючи людям мудрість, мужність і красу. Багато поетів з різних країн присвятили свої вірші Лесі Українці. Одна з таких присвят є вірш Олени Журливої «Пам’яті Лесі Українки».

…. Не вмерла пісня лісова ,

Безсмертна Леся Українка

Була і є навік жива.

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Її учителями були – мати – письменниця Олена Пчілка, з роду Драгоманових, батько – юрист Петро Антонович, книги і життя.

Леся Українка вільно розмовляла українською, російською, польською, болгарською, німецькою, французькою та італійською мовами, добре знала латинь, перекладала з давньогрецької, німецької, англійської, французької, італійської та польської мов, хоч і не вчилась в школі

Леся дуже любила музику й мала великі здібності до гри на фортепіано. Вона не могла їх розвинути через хворобу кісток. Але мала дуже гарний слух і голос. 220 народних мелодій записано з її голосу.

Перебуваючи в Сан-Ремо (Італія) протягом 1902 – 1903 років, Леся Українка вела листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегеальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена».

В червні 1906 року Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 року звернула на себе увагу царських жандармів, які згодом її арештували, а в подальшому закрили саму «Просвіту».

Практично з народження її переслідували важкі хвороби. Одна з них коксит, дуже прикра форма туберкульозу кісток, через яку вона терпіла нестерпні болі. У 1899 році, коли в Берліні їй було зроблено вдалу операцію, Леся змогла нарешті ходити відносно вільно. Згодом лікувалась в Єгипті у 1909 – 1910, 1911, 1912 – 1913 роках через іншу хворобу – важку форму туберкульозу нирок. Кліматичне лікування допомагало хоч натрохи спинити прогресуючу хворобу.

У стані крайнього виснаження від поганої роботи нирок Леся згасла на 43-у році життя у містечку Сурамі в Грузії. А приїхала вона в Сурамі разом зі своїм нареченим Климентом Квіткою у вересні 1903 року. Кльоня, як вона його лагідно називала, страждав від сухот, вона — від туберкульозу кісток. Навіть сьогодні ці хвороби вважаються тяжкими, а тоді були невиліковними. Тож пара знала справжню ціну життю, коханню і часу.

Не всім мріям Лесі Українки судилося здійснитись. Підступна хвороба обірвала її життя, але на світі і досі палає «покинутий вогонь її пісень».

Леся Українка – окраса і гордість української нації. Мавка українського мистецького слова, класик української літератури, поетеса, драматург, перекладач. Її творчість є однією з вершин розвитку художньої свідомості українського народу, видатним явищем в історії світової літератури.

Літературний талант, європейське світобачення і прогресивні погляди Лесі Українки приваблюють сучасників та спонукають до самоосвіти, досконалості, справедливості й служіння своєму народові. І не дивно, що читачі й сьогодні тамують спрагу з джерел Лесиної поезії.

Для прихильників поетичної творчості Лесі Українки в Смолінській бібліотеці №1 оформлено книжково - ілюстративну виставку «Славетна дочка України», та з клубом любителів поезії проведено годину поезії «На крилах Лесиних пісень. Образ Лесі Українки в художній літературі».

На виставці експонувалися різні видання: твори поетеси, літературознавчі праці про її творчість. Виставку презентувала бібліотекар Наталія Сизранова. Члени клубу читали вірші та уривки з творів поетеси. На завершення переглянули відео «Без надії сподіваюсь»

Саме так учасники заходу змогли зазирнути у внутрішній різнобарвний творчий світ славетної українки. Доторкнутися до потаємних глибин її поетичної душі.