«Я — українець. Оце і вся моя автобіографія»

                                                       (В. Симоненко).

В 2021 році виповнюється 40 років від публікації збірки новел

В. Симоненка «Лебеді материнства»(1981)

Василь Симоненко.

Поет, журналіст шістдесятник.

Народився 8 січня 1935 року у с. Біївці, тепер Лубенського району Полтавської області.

Освіта: факультет журналістики Київського університету імені Т.Г.Шевченка (1957 р.).

Публікувався під псевдонімами В.Щербань, В.Миколайчук.

У 1995 року поет був удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка (посмертно) за збірки поезій та прози „Лебеді материнства", „У твоєму імені живу", „Народ мій завжди буде".

Збірка 'Лебеді материнства" .

Її видання планувалось на 1971 рік з передмовою О. Гончара, але вийшла збірка лише у 1981 році.

Чарівні, неповторні роки дитинства, коли стоїть над ліжечком мама й оберігає дитину від усіх бур та тривог світу. Тоді життя — казка з чарівними рожевими лебедями. Але діти виростають, ідуть у широкий світ, де їх чекають і кохання, і розчарування, і небезпеки. Як далеко б не були від рідного дому сини й дочки, за ними завжди «будуть мандрувати очі материнські і білява хата», як добрі янголи-охоронці. Тому все можна вибрати — друга, дружину, однодумця, не можна вибирати лише рідну матір та Батьківщину.

Поезія щира, задушевна, мелодійна, недаремно вона покладена на музику. І відображає глибокі патріотичні почуття, в яких любов до матері й до Батьківщини зливаються в одне ціле.                                    

Один з найвідоміших віршів В. Симоненка «Лебеді материнства» автор присвятив своєму сину Лесеві. За формою, це власне колискова пісня. Але, не зважаючи на назву, це пісня люблячого батька. За змістом, духовним наповненням це заповіт поета усьому українському народу: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Саме ці знамениті слова викарбувані на пам'ятнику В. Симоненку в Черкасах. Друга частина цієї поезії, покладена на музику А. Пашкевича, стала відомою піснею, і лунає як гімн синівської любові до рідної землі.

Заповіді Василя Симоненка

1.Знати мову, якою пишеш. (Говорити українською мовою, а не “на українській”).

2.Стати освіченою людиною.

3.Не бути байдужим до людей.

4.Працювати до сьомого поту.

5.Мати те, що від Бога, - талант.

Його творчість живе у наших серцях.

    «У його простоті ви відчуваєте людину високої інтелектуальної культури — масштабний розум, який уміє відсівати дрібниці й оголювати суть...» (Є. Сверстюк).