Водохреща – християнська традиція

 Історія свята Водохреща

Ісус Христос здійснив обряд хрещення, тобто очищення всіх гріхів, у віці 30 років в річці Йордан. Божий Син був безгрішним, проте похрестився, як будь-яка смертна людина, щоб показати, що він не вищий за інших. Хрещення Ісуса проводив Іоан Предтеча, якого називають Іоаном Хрестителем. Згідно з Біблією, під час хрещення на Ісуса з неба у вигляді голуба зійшов Святий Дух і пролунав голос Божий, тому свято також називають Богоявленням. 

Водохрещу святкують ще з часів Русі, проте традиційні водохресні купання поширилися лише у 20 столітті. Звичай купатися на Водохрещу існує лише в Україні та кількох інших православних країнах.

Обряд Водохреща та свячена йорданська вода

Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували — теж з льоду — престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок — «царські врата».

Вранці у церкві відбувається Богослужіння. По Богослужінні весь народ іде процесією на річку до хреста. Попереду несуть дерев'яний церковний хрест і хоругви, хор співає «Голос Господній...», за хором іде священик, приклавши золотий хрест до чола, а за священиком — народ. До річки на Водохреща йдуть усі: старі, молоді і діти. Кожен несе з собою пляшку або глечик на воду. Хлопці ще несуть з собою голубів, а мисливці — рушниці, заладовані клейтухом. На колишній Гетьманщині, де ще козацька традиція не згасла зовсім, парубки та молоді чоловіки їхали до річки на конях, заломивши по-козацьки сиві шапки.

На річці, біля хреста весь похід зупиняється і стає на льоду великим барвистим колом, що здалека яскраво вимальовується на тлі білого снігового покривала.

Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор голосно співає: «Во Йордані крещающуся Тобі, Господи...» У свою чергу мисливці стріляють із рушниць, а хлопці випускають з рук голубів, які хмарою літають над «Йорданню».

Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд води. Всі, хто приїхав на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирають відрами з ополонки воду і напувають своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».

Від найдавніших часів християнська Церква вважає освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи "водичкою-йорданичкою". Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини. Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навіть переконані, що не існує ліків кращих за святу воду. І що цікаво незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, не смердить, і може довго зберігатися. Кажуть, що, може, срібло помагає, яке є на багатьох хрестах у священиків.

До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Таким чином людина «оновлюється» для майбутнього достойного життя. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час богослужіння.

Традиції та прикмети свята

На свято Водохрещі цілющими чудодійними властивостями наділяється вода. Люди носять воду до церкви, щоб її освятити. Вважається, що така вода не псується, може лікувати людей та зберігає свою особливість цілий рік. 

Ще одна відома традиція свята - купання у водоймах. Для цього на річці чи озері готують ополонку, яку освячує священник. При будь-якій погоді люди на кілька секунд занурюються у воду. Вважається, що така процедура очищає душу та дарує здоров'я.

 

І ще кілька народних прикмет на Водохреща

o    Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході - добре вродить жито,  на  півдні  -  просо,  на півночі - гречка.

o    Якщо цього дня ясна й холодна погода - на посушливе літо, похмура й сніжна - на рясний урожай.

o    На Богоявлення сніг іде - до урожаю, ясний день - до неврожаю.

o    Вірили, якщо, йдучи на Йордан, пролетять поперед хоругв горобці, то велика смерть на дітей, граки - на молодь, а гуси - на літніх.

o    Під час освячення води йде сніг - добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.

o    Якщо вдень випав іній, то у відповідний день треба сіяти пшеницю.

o    Йде сніг - на врожай гречки: зранку - ранньої, вдень - середньої, а ввечері - пізньої.

o    Коли на Водохрещі випав повний місяць - бути великій воді.

o    Якщо в цей день зоряна ніч - вродять горіхи і ягоди.

o    Йде лапатий сніг - на врожай.

o    Якщо похмуро - хліба буде вдосталь.

o    На Водохрещі день теплий - буде хліб темний.

o    Коли на Водохреща риба табунами ходить - на рої добре.