БІБЛІОГРАФ ІНФОРМУЄ

Євген Павлович Гребінка

                                                          

Євге́н Па́влович Гребі́нка — український письменник, байкар, педагог, видавець. Народився 2 лютого 1812 р. на хуторі Убіжище (нині с. Мар'янівка Полтавської області) в родині дрібного поміщика. У 1831 р. закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де вчився з М.Гоголем, В. Забілою. Цікавився творчістю І. Котляревського, О.Грибоєдова, О.Пушкіна, Дж. Байрона та ін. Початок літературної діяльності припадає на роки навчання в гімназії, де він пише свої перші ліричні вірші («Степной курган», «Рогдаев пир» та ін.); розпочав переклад поеми О. Пушкіна «Полтава». Після закінчення гімназії служив у 3-му Малоросійському козачому полку, а 1834 р. переїхав до Петербурга. Працював чиновником у Міністерстві народної освіти, з 1835 р. викладав російську словесність у Дворянському полку, а з 1837 р. повністю перейшов на педагогічну роботу. У Петербурзі Є.Гребінка спілкувався з видатними літераторами, співробітничав у літературній пресі, створив гурток, який об'єднав українську літературну й мистецьку інтелігенцію. Літературні вечори відвідували В. Даль, І.Крилов. У 1836 р. познайомився з Т.Шевченком. З 1831 р. друкувався у періодичних виданнях «Отечественные записки» та ін. У 1841 р. Є.Гребінка випустив перший український альманах «Ластівка», куди ввійшли твори Т.Шевченка, Г. Квітки- Основ'яненка, Л.Боровиковського, В.Забіли та його власні. Українські твори написав, перебуваючи на Полтавщині. Славу йому принесли видані окремою збіркою «Малоросійські приказки» (1834). У них письменник виступає просвітителем- сатириком, найяскравішим реалістом- демократом до шевченківської доби. Виходячи з народних позицій, Є. Гребінка водночас відображає протест передової інтелігенції проти несправедливості соціального устрою, висміює кріпосне право, критикує суддів, панів («Ведмежий суд», «Рибалка», «Віл» та ін.). І. Франко вказував, що Є. Гребінка «підніс байку на новий рівень, що мало велике значення для розвитку української літератури в руслі реалізму й народності; посів як байкар перше місце в нашім письменстві». Автор ліричних віршів і драматичної поеми «Богдан», він у класичній поетичній формі розкрив красу і багатство української мови, виразив свої патріотичні почуття. Окремі українські і російські пісні покладені на музику («Очи черные, очи страстные», «Песня» та ін.). Прозові твори Є. Гребінки (понад 40) відзначаються єдністю реалістичних і романтичних мотивів. Роман «Чайковський» (1843) — найпомітніший твір письменника на історичну тематику — відображує дух і характер епохи. Помер 15 грудня 1848 р. в Петербурзі. Похований у с.Мар’янівка.