БІБЛІОГРАФ ІНФОРМУЄ

Володимир Іванович Самійленко

                                                                  

Володи́мир Іванович Самі́йленко — український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Володимир Іванович Самійленко народився 3 лютого 1864 року в селі Великі Сорочинці Миргородського району на Полтавщині. Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. З 1875 по 1884 навчався в Полтавській гімназії, де став писати вірші українською мовою й перекладати українською мовою твори О. Пушкіна, В. Жуковського, «Іліаду» Гомера. Вищу освіту здобував на історико-філологічному факультеті Київського університету (1884—1890). Там входив до літературно – мистецького гуртка “Плеяда” та брав участь у роботі товариства “Стара громада”. У 1890 вийшла друком його перша збірка «З поезій Володимира Самійленка"(1890). Найвідоміші його вірші – “Українська мова”, де він називає рідну мову “діамантом дорогим”, та “Вечірня пісня”, покладену на музику Кирилом Стеценком. Після закінчення навчання (1890) В.Самійленко працював у Києві, у Черніговській земській управі на посаді секретаря, терплячи постійні матеріальні нестатки. Продовжує займатися літературною діяльністю, пише фейлетони, перекладає. У 1903р. працює в Миргородській земській управі. Врешті склав іспит нотаря і відкрив нотаріальну контору в м. Добрянці на Чернігівщині, де й працював до 1917р. Був редактором “Земського вісника”. У 1917р. переїздить до Києва і працює в міністерстві фінансів. У 1920р. разом з урядом Української Народної Республіки переїхав до Галичини, окупованої Польщею. Жив у нестатках , хронічно хворів, а звістка про смерть обох дочок остаточно підірвала здоров’я поета. В 1924р. повернувся до Києва, працював в Державному видавництві України, перекладав твори зарубіжних авторів, адже знав дев’ять мов. Помер Володимир Іванович Самійленко 12 серпня 1925 року у Боярці під Києвом, там же й поховали.