Світ двох не зрозуміти мілліардам

Цикл заходів «ЧайKoffські одкровення» в Смолінській бібліотеці №1  відкрив  мистецький вечір «Світ двох не зрозуміти мілліардам». Ця зустріч присвячена вічному почуттю --- коханню, яке приходить до кожного у свій час, і у кожного воно своє, особливе.

   Над загадкою кохання розмірковували  впродовж віків: філософи, математики, медики, психологи намагалися осягнути таїну людських почуттів. Та все даремно….

   Кохання приходить раптово і неочікувано, коли у нестримному леті  час зупиняється. Коли терези почуттів виходять із рівноваги й починають швидко коливатися в очікуванні незвіданого. Найважче - це зробити перший крок. Бодай легенький крок, який приведе до великого відкриття.

    Любов, таємнича і загадкова,  стоїть біля витоків  тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворне, що викликає подив і захоплення, веде у світ краси та величі.

    Саме цими життєвими стежками спогадів повели нас наші шановні гості: Голуб Ганна Василівна – яка своє життя присвятила народному театру та музиці. А ще Ганна Василівна  любить писати вірші та має свої поетичні  надбання. Та наша поетеса, у доробку якої вже не одна збірка ліричних віршів, а також прозова книга.  А ще понад десятка її віршів покладені на музику та ввійшли до окремої  пісенної збірочки. Це – Надія Артемівна Савицька. Її вірші  проникливі та щирі,  бентежать серця читачів.

  Вони відкрили глядачам свої глибинні почуття, що супроводжували їх впродовж усього життя. Ці неймовірно цікаві розповіді супроводжували декламуванням власних  віршів, які викликали бурю емоцій та сльози у присутніх.

      Я щиро дякую цим сміливим жінкам, які не побоялися розповісти про своє кохання, про життя, яке сповнене радості і болю.

Надія Артемівна Савицька відкрила поетичну скарбничку українських класиків. Присутні насолоджувались ліричним віночком поезій  про кохання відомих українських поетів.

    Кохання всесильне. І немає такого народу, який не складав би пісень про почуття, перед якими безсилі моря і гори, відстань і час, сили природи і сама людина. Тож  на нашому заході звучали українські народні пісні.

    На нашому заході звучали українські народні пісні про кохання, бо немає такого народу, який би не складав пісні про це всесильне і вічне почуття,  перед яким   безсилі моря і гори, відстань і час, сили природи і сама людина.    

    «Люблю… У всі віки одне святе  це слово  промовляють. Хай долю щастя не мине, ЛЮБОВІ  квіти -  не зів’януть». (З поезії Н. Савицької)

    А щоб краще відчути атмосферу нашого вечора,  пропоную подивитися  відео заходу, яке буде  опубліковане трохи пізніше.