Бібліотекар радить прочитати

Ірина Савка, «Три Марти» 

Ця історія – про трьох жінок в житті одного чоловіка. Трьох сильних жінок із однаковим іменем, чиї долі переплелися між собою, наче нитки у хустині. Ось Марта Закревська, перше кохання Романа, яку батьки видали за іншого... Марта Домбровська, яка, ризикуючи власним життям, рятувала під час війни... І Марта, яка стала його дружиною, вірною подругою та цілим світом.

Коли на зміну полякам приходять енкаведисти, а з ними розкуркулення, колгоспне ярмо, репатріація та депортації, — як жили й виживали прості люди, мешканці маленького західноукраїнського села, у ці надважкі часи?

«Три Марти» – роман, майстерно зітканий зі спогадів, сімейних переказів і документальних фактів та присвячений пам’яті батьків й односельців Ірини Савки. Прототипами двох Март стали мама й бабуся авторки, ще одна Марта – це збірний образ. Обкладинку книги, на котрій зображено вицвілу, розмиту дощами хустку, створила Мар’яна Савка, змалювавши її із хустини, яка належала її бабуні. 

Софія Андрухович, «Амадока»

Амадока – «найбільше озеро в Європі», розташоване на території сучасної України, між Волинню і Поділлям. Величезна міфічна водойма, вперше описана Геродотом та відтворювана на середньовічних мапах, що раптово й безслідно зникає з лиця землі і карт у ХVII столітті.

Богдан – чоловік із пошматованим до невпізнаванності обличчям та повною втратою пам’яті, дивом вцілілий боєць в одній із гарячих точок на Сході України. Ідентифікований за формою губ, він повертається додому, до дружини Романи, котра силою любові і терпіння, за допомогою світлин, листів та безкінечних розмов тче нове полотно його спогадів...

«Амадока» – це 832-сторінковий роман у трьох частинах, нелінійний сюжет якого охоплює різні періоди української історії, зокрема сталінські репресії 30-х років, Голокост та АТО, а серед героїв зустрічаються реальні історичні постаті, такі як скульптор Іоан Пінзель, єврейський мудрець Баал Шем Тов, філософ Григорій Сковорода, неокласик Віктор Петров (Домонтович).

Василь Махно, «Вічний календар» 

«Вічний календар» – це «великий роман про малі території», своєрідний український літопис, який відображає життя декількох поколінь двох родин – Баревичів і Волянських-Коритовських – на тлі глобального історичного контексту, починаючи з 1666 року та до нашого часу.

Основні події цієї масштабної історії відбуваються у придуманому селищі Митниця (прототип – село Базар), розташованому поблизу річки Джуринки, неподалік містечка Язлівець, поміж містами Бучач й Чортків (нині – Тернопільська область). Тут тісно переплелися долі українців, євреїв, мусульман, вірмен та поляків, творячи невидиме, на перший погляд, загальне мереживо спільної історії, коли в калейдоскопі загарбань, воєн, етнічних чисток й інших лихоліть кожен очікував змін та можливостей...

«Всі ми проживаємо цей вічний календар. Наша пам’ять є теперішнім, майбутнім і минулим, з комбінацій якого і складається людське життя. Вічний календар – це життя і смерть, це ходіння по колу, коли все повторюється і закручується у спіраль».

 Марія Матіос, «Букова земля»

«Ця робота – нагадування про минуле – неперервна. Коли ми нею нехтуємо – живі розв’язують війни. Між собою, між землями, між державами. Від незнання, захланності та інтелектуальних лінощів».

«Букова земля» – вражаючий роман-панорама завдовжки у 225 років, що віддзеркалює «живу» історію малої батьківщини Марії Матіос – крізь призму перехресних історій п’яти буковинських родин, а також реальних історичних персонажів.

«На Буковині... тут така мішанка народів і крові, що з цього краю можна зробити взірець, як такій кількості люду на малому клаптеві землі уживатися без війни і тотальної ненависті».

Аристократи, землероби, скотарі, воїни, переселенці – ці люди різного суспільного рівня, статусу, національності та світогляду, яких об’єднує любов до рідного краю, постають повноправними творцями не лише локальної, а й загальноєвропейської історії – від крихітного хутора Сірук до Відня та Бухареста, від Берліна й Берна до Станиці Луганської літа 2014 року... 

Оксана Забужко, «Музей покинутих секретів» 

«Музей покинутих секретів» – роман-епопея, «роман нобелівського класу», який також називають «сучасним епосом сучасної України», «одним з найважливіших романів Східної Європи після 1989 року», «найкращим, що вродило на ниві української літератури від часу проголошення Україною незалежності», одним з 20 найкращих романів ХХІ століття (за версією швейцарської газети «Tages-Anzeiger», 2020 рік).

Ця родинна сага розповідає історію життя декількох поколінь у родоводах Дарини та Адріяна, відомої тележурналістки та власника крамниці з антикваріатом, які разом прагнуть розгадати дві таємничі загибелі – двоюрідної бабусі Адріяна, бійчині УПА Олени Довгань і приятельки Дарини, художниці Владислави Матусевич.

«Музей покинутих секретів» – це велика література і жорстока правда про минуще та непроминальне, про кохання, зраду і смерть, а головне – «про моральний вибір кожної людини, про мужність прийняти пам’ять як частину своєї індивідуальності, інкорпорувати своє минуле, хоч би яким воно було, в структуру власної ідентичності – проблема, що неуникненно стоїть як перед кожним українцем зосібна, так і перед цілою країною назагал, не розв’язавши якої ніколи не здобудеш свободи».

 

 

Це потрібно знати кожному !

Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль – помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

Священна пам’ять про всіх, хто боровся зі страшною трагедією і її гіркими наслідками. Пішли у вічність незлічені жертви цієї аварії. Їхній подвиг навічно залишиться у пам’яті українського народу.

Слава героям-чорнобильцям!

Пам’ятаємо!

З цієї нагоди біля пам'ятного знака героям-ліквідаторам Чорнобильської трагедії, що у центрі селища Смоліне, за участі керівництва та працівників селищної ради, членів спілки чорнобильців відбулося вшанування загиблих ліквідаторів і покладання квітів.

26 квітня 1986 року Україна пережила смертоносну аварію на Чорнобильській АЕС. Відтоді цей весняний день для всього світу став втіленням скорботи за жертвами трагедії.

Слово "Чорнобиль" стало знаком біди для мільйонів громадян, символом значних матеріальних і духовних втрат суспільства.

Ось вже 36 років біль і тривога Чорнобиля залишається в наших серцях. Ці відчуття змушують кожного зупинитись і озирнутись у той страшний 1986-й… Хоча стільки років минуло відтоді, а пам’ять наша зберігає все до найменших подробиць, бо надто вражаючими і болючими були ці подробиці.
Але Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя нашої країни, назавжди залишаючи у пам’яті народній подвиг ліквідаторів.

Проте, на 36-й рік після техногенної аварії Чорнобильська атомна електростанція внаслідок вторгнення російських окупантів зазнала обстрілів, знеструмлення і навіть загрозу повторення ядерної катастрофи 86-го року. Сподіваємося, що людство зробить висновки та не допустить повторення трагедії світового масштабу.

Сьогодні ми висловлюємо щирі слова подяки та засвідчуємо свою шану за героїзм та самовідданість всім ліквідаторам страшної аварії. Адже ціною власного життя та здоров'я без вагань та роздумів, вони ліквідовували наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Усвідомлюючи всю складність ситуації, вони, нехтуючи власною безпекою, ступили назустріч неприборканому смертоносному лиху, щоб зберегти життя мільйонів людей не лише у нашій державі, а й на всій планеті.

 

 

Великдень: цікаві традиції з різних країн

Традиції святкування Великодня у різних країнах світу є досить схожими, проте відзначення Пасхи у деяких куточках планети може здивувати та навіть шокувати. Шоколадний білбі, баранячі голови, хода грішників, спалення опудала Юди, катання яєць по газону та прибивання живих людей до хрестів – це лише кілька великодніх традицій із десяти країн світу, про які ми вам розповімо.

Цього року римо-католики святкуватимуть Великдень на тиждень раніше  за православних – 1 квітня.

Німеччина

У п’ятницю і суботу, що передують Великодню, в Німеччині ніхто не працює. У Страсну п'ятницю німці обов’язково споживають рибу. А в суботу ввечері влаштовують велике Великоднє вогнище. Воно символізує кінець зими та згоряння всіх поганих почуттів. Окрім того, під час суботніх гулянь німці змагаються, у кого міцніші великодні яйця. Проте там яйцями не "б'ються", а скочують їх зі схилів.

                                     

 На Великдень у Німеччині дерева прикрашають фарбованими яйцями

За німецьким повір'ям, великодній зайчик розмальовує писанки та ховає їх у саду. Тож вранці на Великдень після церковної служби діти із задоволенням шукають ці писанки, а також кошики з ласощами, які батьки дбайливо заховали напередодні. У другій половині Великодня німецькі сім'ї відвідують друзів і родичів та п’ють разом чай.

Святкове меню:

Головною великодньою стравою в Німеччині є запечена риба, яку прикрашають "великодніми дзвіночками" – нарцисами. Також на святковому столі присутні баранина у вигляді торта та смажене ягня зі спаржею і картоплею. На десерт у Німеччині ласують пирогом, дуже схожим на українську паску. В тісто пирога додають родзинки, заплітають його у вигляді коси і запікають у довгастій формі.

Австралія

Головним символом Великодня в Австралії є не пасхальний кролик, як у багатьох країнах світу, а білбі. Це рідкісна тубільна тварина цього континенту, у формі якої австралійці полюбляють робити святкові гостинці, зокрема шоколадні яйця.

Великдень в Австралії святкують на природі. Адже австралійці вірять, що в це свято очищується повітря, а вода в джерелах набуває властивості, схожі до властивостей святої води. Крім того, на Великдень в Австралії щороку відбувається фестиваль великих повітряних куль, зроблених у вигляді великодніх яєць. До слова, відпочивають австралійці на Великдень аж 4 дні.

 

Традиційною великодньою твариною в Австралії є білбі

Святкове меню:

Головною великодньою стравою в австралійців вважається смажена баранина, яловичина або курчатко. На гарнір подають смажені овочі – картоплю, моркву, кабачок, квасолю, горох або броколі. Щодо десерту, то австралійці полюбляють поласувати традиційним тортом із безе, прикрашеним фруктами, ківі, полуницями, ананасами та мандаринами. Окрім того, популярними на Великдень є солодкі гарячі булочки (Hot Cross Bun). Їх в Австралії їдять на великодній сніданок перед обов’язковим відвідуванням церкви.

Мексика

Великдень у Мексиці святкують майже два тижні. У Страсну п'ятницю стартує Великодній карнавал з розкішними постановками страстей Христових, танцями та феєрверками. Над вулицями розвішують гірлянди зі строкатого паперу. А в суботу розвішують ляльки Юди із пап'є-маше, до яких чіпляють петарди та хлопавки. До кінця дня ці ляльки підривають. На сам Великдень у неділю в Мексиці проводиться богослужіння та святе причастя. А після них проходять фінальні постановки страстей Христових, після чого сім'ї розходяться по домівках або ж танцюють на вулицях.

У Мексиці на Великдень розвішують ляльки зрадника Юди

Святкове меню:

На Великдень у Мексиці традиційно їдять приготоване на грилі порося. Ласують мексиканці і незвично для нас приготованою бараниною: баранячі голови фарширують печінкою, беконом, травами і злегка обсмажують в олії. Потім викладають ці голови на кругле блюдо разом із баранячими ногами, відвареними в білому бульйоні, і баранячими зобними залозами, обсмаженими в беконі, з крокетами з язиків та мізків і крутонами. Страву поливають соусом велюте з цибулею.

Великобританія

Перед Великоднем в Британії всі школи зачиняються на два тижні. З п'ятниці до настання Великодня в церквах затихають дзвони. А в неділю британці відвідують Пасхальну службу, після якої вітають один одного із завершенням посту і початком нового життя. У цей день прийнято вдягати новий одяг, що символізує кінець сезону поганої погоди і настання весни. Церкви на Великдень прикрашають гілками дерев з бруньками, нарцисами та розфарбованими яйцями. На Великодню службу англійці, як і українці, несуть святити кошики, наповнені яйцями, хлібом та іншою їжею. Після церковної служби – проводять час у колі сім'ї.

Як і в Німеччині, в Британії діти прокидаються в неділю і бачать, що великодній заєць залишив для них кошики з солодощами, а також сховав яйця, які дітлахи розписували на минулому тижні. Тож малеча береться по всьому будинку шукати ці яйця. Дитина, яка збере найбільше яєць, отримує приз.

На Великдень в Британії діти збирають розфарбовані яйця

Святкове меню:

В Англії традиційними великодніми стравами є баранина з овочами, запечена свинина, медово-часникові фрикадельки, весняний салат, глазуровані яблуками сосиски, здобні булочки і спеціальний великодній торт. Крім того, в Англії існує традиція дарувати знайомим і незнайомим дітям на вулиці солодощі.

Італія

Великодню передує Страсна п'ятниця, в яку в Італії вшановують пам'ять Страстей Христових і традиційно не їдять м'яса. Вночі вулицями міст відбуваються костюмовані хресні ходи за участю "грішників, що каються", які несуть із собою окови та запалені факели. День Страсної суботи в Італії сповнений мовчання. В цей день згадується сходження Христа в пекло.

На сам Великдень тисячі італійців збираються на головній площі Риму, щоб почути привітання Папи. А потім збираються в колі сім'ї, влаштовують пасхальний сніданок, їдять розфарбовані яйця, сирну паску і неаполітанський пиріг.

Святкують італійці і Світлий понеділок після Великодня. Цей день здебільшого італійці проводять на природі, влаштовуючи прогулянки та пікніки.

а Великдень в Італії тисячі людей сходяться на месу Папи Римського

Святкове меню:

Головна великодня страва в Італії – це смажена баранина з артишоками або козеня. Щодо випічки, то найпоширенішою в Італії є коломба – щось на зразок української паски, проте з яскравим лимонним ароматом. Щоправда, великодня випічка в кожному регіоні країни відрізняється. Так, у Мілані печуть пасхальний кекс у вигляді голуба з мигдалем і цукровими кульками. На півдні Італії печуть пиріг зі шматками сиру пекоріно, пармезаном, ковбасою різних сортів і вареними яйцями. А сицилійці печуть відкритий пиріг з сиром і відвареною у воді пшеницею та цукатами. Проте жоден Великдень в Італії не обходиться без лігурійської страви Тorta pasqualina. Це особливий пиріг, начинений шпинатом і яйцями.

США

У США на Великдень сім'ї обов'язково відвідують церкву. Служба супроводжується колективним співом на честь повсталого із царства мертвих Ісуса Христа. Після цього дітям дарують кошики від "пасхального зайчика", який наповнив їх кольоровими яйцями та солодощами.

Дуже популярною пасхальною грою у США є катання яєць по похилому газону. Так, учасники гри змагаються, хто далі і без зупинки зможе прокатати своє яйце. Найбільше змагання проводиться в неділю на газоні біля Білого дому у Вашингтоні. Сотні дітей приходять зі своїми пасхальними кошиками з яскраво розфарбованими яйцями і катають їх вниз по галявині біля президентського маєтку.

У США на Великдень діти влаштовують перегони яєць

Святкове меню:

На Великодній стіл американці кладуть шинку з ананасами, картоплю, фруктовий салат та овочі.

Індія

Великдень святкують і в Індії, незважаючи на те, що кількість християн в цій країні налічує лише 2,5% всього населення. Невід'ємною частиною святкувань в Індії є обмін подарунками, богослужіння та екстравагантні карнавали. Також люди обмінюються кольоровими ліхтариками та пасхальними тістечками. При цьому в Індії немає традиції розфарбовувати яйця, проте їх та великоднього зайця можна придбати у крамницях і на ринках.

 Індії на Великдень розвішують кольорові ліхтарики

Польща

У Польщі, як і в Україні, освячують у храмах фарбовані яйця, м'ясо та хрін. Великдень тут святкують у неділю та понеділок. Ранок неділі починається зі святкової меси у костелі, після чого поляки сідають за святковий стіл. За традицією, за цим столом повинні зібратися всі покоління однієї родини. Святкова трапеза починається з молитви.

Давньою традицією святкування Великодня у Польщі "смігус-дингус" – жартівливий звичай обливання один одного водою у святковий понеділок. У цей день дівчата плетуть вінки з квітів і лікувальних трав, ходять з ними по домівках і співають пісні.

                 

У Польщі на Великдень обливаються водою

Святкове меню:

На святковий стіл у Польщі кладуть холодні м'ясні закуски і ковбасні вироби, серед них – знаменита біла ковбаса зі свинини, приправлена сіллю, перцем, мускатним горіхом, часником і майораном. До неї звичайно подають хрін з буряком. Святкове застілля, зазвичай, не обходиться без домашньої випічки і солодощів. Так, центральне місце на столі займає випечений з борошна або зроблений з розтопленого цукру агнець, що символізує собою воскресіння Ісуса Христа.

Філіппіни

На Філіппінах у п'ятницю перед Великоднем прихильники римсько-католицької церкви проводять ритуал розп'яття Ісуса Христа. Люди прибивають учасників ритуалу до дерев'яних хрестів, а охочих спокутувати свої гріхи б’ють різками. Офіційна католицька церква засуджує розп'яття на хресті і самобичування, проте ритуал став традиційним на Філіппінах.

Проте не всі великодні традиції на Філіппінах є такими болючими. Окрім них, у країні відбувається барвистий захід: розпускається величезна паперова квітка, пелюстки якої механічно відкривають гігантські іграшкові птахи. У великодній ранок лунають церковні дзвони, і тоді батьки високо над головою піднімають своїх маленьких дітей. Батьки сподіваються, що це принесе щастя малюкам.

(З мережі Інтернет)

 

Чистий четвер : історія та традиції

Одна  найважливіша подія, що сталася цього дня, - Таємна вечеря, під час якої Христос звершив таїнство причастя, коли хліб став його тілом, а вино - кров'ю. Також під час Вечері Ісус омив ноги своїм учням, показавши цим приклад чистої любові і смирення. Звідси й пішла традиція митися та прибирати у будинках та храмах у Чистий четвер. Цього дня це не прості повсякденні дії, а справжні ритуали покликані пройти обряд очищення перед Великоднем. Цього року Чистий четвер припадає на 21 квітня. З цим великим для віруючих  днем пов'язано безліч звичаїв, традицій, прикмет та заборон.                        

ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ

У Чистий четвер прийнято вмиватися "срібною водою", до посудини з якою напередодні поклали срібний предмет. Вважається, що така вода набуває цілющих властивостей, дарує красу, здоров'я та захист від пристріту. До такої звичайної повсякденної процедури, як миття, у Чистий четвер ставляться дуже серйозно. З давніх-давен з самого ранку віруючі поринали в річки і милися в лазні. Вважають, що лазневі процедури очищають як тіло, а й душу. У цей день людина ніби змиває всі неприємності, тривоги і хвороби, що накопичилися. Після обмивання віруючі йдуть до церкви на ранкову літургію для сповіді та причастя. Перед цим не прийнято їсти. Повернувшись із богослужіння люди прибирають свої житла та викидають непотрібні речі, а після прибирання готуються до Великодня – печуть паски та фарбують яйця. Великдень прийнято відзначати в чистоті, а Страсну п'ятницю прибирати не можна. 

ПРИКМЕТИ ТА ОБРЯДИ

Протягом сотень років народ накопичував прикмети та обряди, пов'язані з цим днем. Вважається, що якщо залишити своє житло в Чистий четвер неприбраним - весь рік на сім'ю чекають проблеми з грошима. Саме тому з цим днем пов'язано дуже багато "грошових" прикмет. Одна з них – класти у воду, якою миють підлогу, монети. При цьому підлогу потрібно мити від порога - до кінця кімнати. Якщо тричі перерахувати всі гроші, які є в будинку, то доходи значно збільшаться. Підрахунки потрібно проводити вранці, опівдні та пізно увечері – таємно, щоб не помітили не лише сторонні, а й домочадці. Про те, яким буде рік до наступного Великодня, говорить також великодні випічки. Якщо паски вийшли смачними та пишними – всю сім'ю цілий рік чекає удача та щастя, а якщо випічка не вдалася – то й рік буде сповнений невдач. У Чистий четвер віруючі приносять із церкви "пристрасну свічку". Згідно з повір'ями, ця свічка здатна зцілити від будь-яких хвороб. Щоб уникнути сварок, у Великий четвер проводили обряд: солили хліб, примовляючи: "Солю, солю, посипаю, щастя та спокій у будинок повертаю!". У Чистий четвер також готують "чорну" сіль - обсмажують сіль на сковороді до темного кольору та приправляють нею святкові страви. У цей день виконують обряд, під час якого утворюють "четвергову" сіль. Попередньо запікаючи у печі, її святять у церкві. Така сіль має цілющу силу. Існує прикмета, за якою незаміжня дівчина може залучити нареченого. Якщо під час прибирання вона знайшла давно втрачений предмет – значить кохання не за горами. Із заміжжям також пов'язаний такий обряд: дівчина бере рушник, яким витиралася у Чистий четвер, фарбовані яйця, паску та жертвує жебракам. Вважається, що незабаром це принесе довгоочікуване кохання. Наші пращури помітили, якщо у цей день погода хороша, то й осінь буде холодною. Хмарно - варто чекати на хороший урожай. Мінлива, нестабільна погода - осінь буде без дощів, а тепла та безвітряна погода у Чистий четвер триватиме до кінця весни .

ЩО НЕ МОЖНА РОБИТИ У ЧИСТИЙ ЧЕТВЕР

З Чистим четвергом також пов'язано безліч заборон та забобонів. Цього дня категорично заборонено позичати та давати стороннім будь-які речі, піднімати гроші із землі та закладати майно - це принесе лихо та безгрошів'я. У Великий четвер не можна вінчатися, хрестити дітей та поминати померлих рідних та близьких. Також заборонено влаштовувати галасливі застілля, пити алкоголь та сваритися. У цей день прийнято дотримуватися суворого посту : заборонено вживати будь-які продукти, крім свіжих овочів, фруктів і горіхів. Тому свіжоспечені паски пробувати не можна. При трапезі необхідно користуватися лише особистим посудом. Прибирання приділяється особлива увага. У будинку не повинно бути жодного брудного предмета. Заборонено залишати замоченими брудний посуд, одяг та білизну, а воду після збирання не можна виливати біля будинку. Чистий четвер - це день очищення тіла і душі, який потрібно провести у спокої та смиренності, дотримуючись суворого посту та чекаючи настання світлого свята Великодня. 

     

© https://lviv.vgorode.ua/news/sobytyia/a1160412-chistij-chetver-2022-istorija-traditsiji-zvichaji-ta-zaboroni

 

День проліска

 19 квітня в багатьох країнах світу відзначається День проліска .

Історія цього свята починається в Англії. Воно було засноване в 1984 році.

В залежності від кліматичної зони проліски зацвітають від січня до квітня.
У Великобританії їх цвітіння припадає на середину квітня, то і свято приурочено до цього періоду – початку теплих сонячних днів.

Треба зауважити, що в Великій Британії проліски – це досить популярні квіти, а ставлення до них дуже дбайливе.

Можливо, що це пов’язано зі старовинним англійським повір’ям. Воно стверджує, що проліски, посаджені навколо будинку, вбережуть його жителів від злих духів.

Нехай пролісок буде провісником Миру та добра.

Оскільки проліски не так давно вони росли в багатьох країнах, але квітучі рослини піддавалися масовому знищенню на букети, а їх цибулини викопувалися,тому в даний час більшість видів підсніжників занесено в Червону Книгу як зникаючий вид, збирати їх не можна. Насолоджуйтесь красою весняних пролісків!

           

 

 

В скарбничку бібліотекаря

Вірші про Великдень

 

В скарбничку бібліотекаря

                                                                                (Із Вихователі ГПД)

 

Фонд «Вільні та Небайдужі»

                   

Допомагає знайти комфортні умови життя  для жінок та дітей , які не мають фінансів, тимчасово виїхати за кордон.

Організація тимчасового виїзду закордон для переселенців, які не мають фінансів! Благодійний Фонд спільно з Львівська міська рада допоміг перебратись до європейських країн понад 3000 людей. Допомога:

1. Отримати офіційні документи від сторін що приймають;

 2. Забезпечуємо трансфер автобусами;

 3. Організовуємо для вас безпечне місце проживання. Хто може отримати допомогу: Жінки та діти, які не мають фінансових можливостей; Діти з особливостями розвитку, ДЦП; Чоловіки віком до 18 років та після 60-ти. Країни в яких можна отримати прихисток – Італія, Іспанія, Португалія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія, Фінляндія, Литва, Голландія, Хорватія, Греція. Зголоситись на виїзд можна тут: https://bit.ly/3u3vuKZ Для консультації телефонуйте – 067 471 85 85, чи пишіть – help@fest.foundation

                           

 

Бібліотекар радить прочитати-

«Країна гіркої ніжності». 

"Зараз прилетять тисяча голубів, але й виповзуть сто змій..."

Так описує почуття від зустрічі з коханим героїні свого роману "Країна гіркої ніжності" Володимир Лис, володар премії "Ґранд-коронація слова".

Перше і єдине в житті кохання, яке розпочалося в джульєтівському віці, очима трьох жінок однієї родини, трьох поколінь, трьох змарнілих сердець.

Одна - молода медсестра, що чекає на смерть через ракову пухлину, інша - її мати, що свого часу відмовилася від дочки через кохання тої до "неправильного" хлопця-хулігана, а третя - плід того "неправильного" вистражданного кохання...

І чим закінчиться кохання наймолодшої героїні "сімейної саги на тлі української історії", "...кохання інше - бурхливе, нестримне, наче весняна повінь. Цей потік не спинити, і ніхто не винен, що так несеться. Що цю нестримність нічим не погасити, не загасити..." - за описом автора.

Цей та інші романи Володимира Лиса читачі можуть знайти у Смолінській бібліотеці №1