Діти  війни

Немов кульбаби парасольки,

Від подиху страхів війни,

Порозліталися по світу,

Маленькі доньки і сини.

        (Белінський П.В.)

Чи є щось жахливіше за війну? Невиправдану, кровожерливу  і навіжену? У вирі її страшних подій найбільше страждають діти.  Вони  ще не можуть зрозуміти: чому так відбувається, чому люди убивають один одного, чому навколо вибухи. чому навколо смерті і руїни….  Їм тільки дуже страшно…  Навіть вибравшись із пекла бойових дій на безпечну територію, вони ще довго жахаються від машини, що проїжджає вулицею, від сирен, від звуку літака, що пролітає в небі.  Ось ці маленькі діти-війни з Донецької області сьогодні стали користувачами Смолінської бібліотеки №1. Це сім’я Кузнєцових  з бабусею.

                   

Саме заради майбутніх поколінь і повинні працювати бібліотеки, щоб нести добре, мудре,  вічне і світле в життя.