Павло Белінський  – поет- патріот.

Павло Белінський – це нова поетична комета нашого прекрасного  селища Смоліне. Чому комета? Тому що він увірвався в наше життя зовсім неочікувано. Раніше про його талант

 ми нічого не знали. З його творчістю я ,нажаль, познайомилася лише недавно, під час війни. І ці твори вразили мене до глибини душі.  Вони написані простою, доступною мовою, але такі прекрасні і проникливі. Багато хто вже став поціновувачем  творчості Павла Белінського.

Пропоную і вам насолодитись  його віршами та стилем написання.

          

Немов кульбаби парасольки,

Від подиху страхів війни,

Порозліталися по світу,

Маленькі доньки і сини.

 

Тепер вони ростуть повсюди,

І нашим дітям завдяки,

По всьому світі відтепер,

Є України острівки!

 

Вони зростають на чужині,

Подалі від страхів війни,

Країни нашої зернини,

Маленькі доньки і сини!

 

І не важливо де ти зараз,

В якій країні ти тепер,

Найголовніше, щоб у серці,

Твій українець не поиер!

 

(Белінський П.В.)                          

 

                     *****

Солом’яна стріха,  побілені стіни,

Хатинка стара край села,

На призбі присіла зажурена матір,

І сина з війни вигляда.

 

Втомилася плакать, скінчилися сльози,

Проте не  втомилась чекать,

І кращої долі для сина героя,

В молитві у бога благать!

 

Воює герой і напевно не знає,

Чи довго іще воювать?

Та знає герой, що матір старенька,

Не втомиться сина чекать.

 

Пробачте матусі, така ваша доля,

Героїв чекати з війни!

Та бога в молитві щомиті благать,

Щоб живими лишились вони!

 

Щоб вибороть мир, і здобуть перемогу,

Повинні герої всі знать,

Що жодна матуся у цілому світі,

Не втомиться сина чекать!!!

          

              *****

 

Від народження люди всі вільні,

Та лиш ті остаються людьми,

Хто волю свою не втрачає,

А всіц інші, то просто раби!

 

Кайдани не стримують волю,

Вони лиш обмежують рух,

Не можуть кайдани обмежити волю,

Бо волю підтримує дух!

 

Хто сильний духом, у того і воля,

І рвуться кайдани тоді,

Коли сильний духом прагне свободи.

І не буде рабом у житті!!!

             ******

У кожного своя мораль,

І цінності свої у всіх,

З дитинства нас батьки навчають,

Що ображать людей, це гріх!

 

Вони нам в душу закладають,

Зернини злагоди й добра.

І ці зернини проростають,

На протязі всього життя!

 

Тож саме це нас відрізняє,

Від злих, ненависних катів!

В нас є дюбов і доброта,

Які ми взяли від батьків!

 

У кожного своя свобода!

І кожен в змозі обирать,

Чи все життя лишатись вільним,

Чи за п’ятак її продать!

 

Свобода нам дається богом,

Тому вона в душі в нас є,

Тож той, хто продає свободу,

І душу з нею віддає!

 

Кати порожні і бездущні,

Тому в них і нема добра,

Не проросте зерно любові,

Коли в тобі душі нема!