23.12.2015

Віртуальна Новорічна подорож країнами світу.

      Новий рік – це одне з найдавніших і найулюбленіших свят в усьому світі. Щоправда, не в усі країни  Новий рік  приходить 1 січня і зустрічають його по-різному.

Учні 4-А та 4-В класів НВО  провели в Смолінській бібліотеці №1 віртуальну Новорічну  подорож країнами світу.

  Про те, як зустрічали Новий рік у Київській Русі  спочатку 1 березня,  потім 1 вересня  і лише   в  XVIII столітті за указом Петра 1 і літочислення почали вести від  Різдва Христового, а Новий рік відзначати 1 січня.

 Східні слов’яни до Нового року готувалися заздалегідь.  Відповідно до повір’їв, щедра трапеза під час зустрічі Нового року  притягала в будинок благополуччя на весь рік. До свята намагалися пошити обновку, щоб увесь рік потім ходити в  нових костюмах. Зазвичай віддавали борги, вибачали образи, а ті, хто був у сварці, зобов’язані були помиритися, щоб у новому році жити  мирно і щасливо.

  Це була перша віртуальна подорож.  Далі ми по черзі  переміщались  до Італії, Нідерландів та Бельгії, на Британські острови, Шотландію, Ірландію, Румунію, Болгарію, Іспанію та Португалію,  lj Еквадору….

Ми дізналися, що у кожній країні існують  свої звичаї та повір’я.

 Так у Країні сонця, Новий рік вважається  найбільшим святом і триває кілька днів.  Традиційні прикраси – три гілки: бамбукова – хай так само швидко ростуть діти; сливова – у господарів будуть міцні помічники;  соснова -  хай усі члени живуть так само довго, як сосна.

Японці зустрічають Новий рік не опівночі, а зі сходом  сонця.  Коли перші сонячні промені осявають землю, люди вітають одне одного з роком, що наступив, і обмінюються подарунками.

   Дуже незвичайно зустрічають Новий рік  жителі одного з островів  Мікронезії. Вони щороку змінюють ім.’я, щоб збити з пантелику нечисту силу.  Прокинувшись 1 січня, члени родини пошепки говорять одне одному  своє нове ім’я.при цьому хтось із родичів б’є у бубон , щоб злий дух не зміг його підслухати. Якщо двоє одноплемінників зустрічаються десь на  дорозі, то обоє сідають навпочіпки і шепочуть свої імена  на  вухо один одному. При цьому вони щосили  б’ють ціпком або долонею по землі.  Ім’я кожен вибирає собі сам, унаслідок чого трапляються різні казуси. Розповідають, що в якийсь із років  половину жителів острова  звали Майкл Джексон!

     Після чергової  подорожі до однієї із країн ми робили імпровізовану  зупинку та проводили веселі   ігри  та  конкурси:

«Фанти».

 Серед завдань були такі: затанцювати гопака, розповісти вірш про Діда Мороза, зобразити голодного вовка в лісі , заспівати пісню про ялинку та ін..

Гра «Маска».

Конкурс на кращу сніжинку,

Гра «Ми дуємо, дуємо…»,

Гра «Снігомет»,

Учні  утворили дві команди. Умовно провели лінію за якою стоїть гравець, від лінії відміряли 1,5 метра і поставили коробки. Тепер кожен гравець повинен  влучити  «сніжкою»  в коробку, зібрати їх і передати наступному гравцеві.  Перемагає та команда у якої більша кількість влучених  «сніжинок».

Відгадай прислів’я.  

Якщо слова скласти   за алфавітом  правильно, то останні букви слів складуть прислів’я.  (Азбука – до мудрості дорога).

Гра «Я тебе малюю».    Учасники із зав’язаними очима мали намалювати Сніговика.

Гра «Новорічна гірлянда».

Діти утворили  дві команди, вишикувались «паровозиком», між ними розмістили кульки.   утримуючи кульки  можна лише тілом, руками  не торкатись!   Так  діти мали пройти  по-колу. 

   Наш захід став для дітей пізнавальним, розвиваючим, 

а найголовніше -веселим. Створили справжній  новорічний настрій.

   

11/12/2015

«Народні святкування та обряди українців»

 11  грудня в Смолінській бібліотеці №1  відбувся  народознавчий захід  «Народні святкування та обряди українців». На якому бібліотекар розповіла про особливості святкування  народних свят напередодні     нового року.

Ознайомились з  літературою.  про  краєзнавчі свята, календарно-обрядові пісні,  традиційні свята і розваги.  Зробили огляд періодичних видань за темою заходу.

  Особливу увагу приділили  святу  апостола Андрія Первозванного (13 грудня).

Бібліотекар разом з дітьми розповіли про  традиції святкування та показали імпровізовані сценки святкування  вечорниць.

   Так , увечері, напередодні  Андрія дівчата ворожили на щасливе заміжжя.

Серед цих ворожінь відомі  «посівання», набравши у жменю насіння  конопель , дівчата вибігали на  подвір'я і , розсіваючи їх,  примовляли:

Я, Святий Андрію,

Конопельки сію,

Дай же, Боже,  знати,

З ким весілля грати…

   Крім того дівчата рахували кілки у парканах, плотах, відливали фігурки з воску,  пекли і їли на ніч солоного коржа, щоб їм наснився сужений.

  Увечері влаштовували вечорниці, на які сходилися  і парубки.

Тоді розпочиналися різноманітні розваги,  з яких найпоширенішою була  «калита».

Майстер-клас

08.12.2015                                    Майстер-клас

«ПАРАД  СНІЖИНОК»

   Ось і прийшла зима із снігами, заметілями, морозами.  Закружляли у танці тендітні сніжинки, падають повільно на землю, вкриваючи її  пухкою ковдрою….

Про таку зиму, останнім часом,  нам доводиться лише мріяти. Та при бажанні  створити святковий , зимовий настрій  можливо .

Так як це зробили діти в нашій  бібліотеці  разом із керівником гуртка «Художній розпис»  Кучеренко Тетяною Олександрівною.    Працювали всі дружно і  завзято.

Дехто із дітей вже був знайомий із  технікою виготовлення сніжинок, а інші тільки вчилися  На початку  виготовили  окремі ланки  сніжинок, а потім за допомогою степлера їх  з’єднали.  Результатом своєї роботи всі були задоволені. І це не дивно. Як тут не пишатись, коли такі прекрасні сніжинки виготовили своїми руками!

  Тепер ці сніжинки прикрасять  бібліотеку та  будуть радувати  відвідувачів.  Новорічний настрій  гарантовано!

Вечір

Вечір

Мої роки моє багатство

  Осінь – красива і замріяна пора. Пора коли природа вхолить в стан спокою. Золотаво-багряне вбрання – як найвища коронація перед всім Всесвітом.

    Не дивно, що саме восени люди підводять підсумки свого прожитого шляху.. саме осінь ніби наполягає: зупинитись, почути звук павутинки, потонути в безмежній тиші, зачаруватися багатством барв  і  стати  частинкою цього прекрасного  стану при роди.

    Мабудь нема жодного поета, який би не оспівував  у своїх творах осінь. Про неї говорять із захопленням , сподіваннями і сумом.

  Вона, ніби фея, що підходить дивиться прямо  в очі і питає: а хто ТИ в цьому житті? І тут уже не збрешеш, бо з тобою говорить твоя СОВІСТЬ.

   Цього вечора ми поринули в осінню поезію  поетів аматорів нашого Клубу поезії: Али Березовської, Наталії Васільєвої, Людмили Вербовської, Тамари  Микитенко. 

  Насолоджувались рядками поетів степового краю: Тетяни Андрушко, Володимира Бровченка, Катерини Гончар, Тамари Журби, Валентини Левченко-Дигас, Антоніни Корінь…

                    Танцюю листям в золотому лісі,

                    Палаю горобиною в саду.

                    Затихну цибулиною нарцису

                     І квіткою у весну перейду.

                      Замріюся лелекою над ставом,

                      Зачервонію глодом на зорі,

                      Зими лихої вийшло на октаву,

                      Весни ж прибуде симфонічний грім

                       Регістром втіх у відчаї моїм…

                                        (Тетяна Андрушко)

Розгадували вікторину «Хто автор?»

  Відповідно до тематики вечора було  підібрано музичний супровід.

      Можна лише уявити які почуття відчуває жінка якій за … і в якої День народження восени. Тут і сплеск емоцій і павутинка журби,  троянди кохання і життєва мудрість, впевненість та розважливість і вогники кокетства в очах…Словом жінка-загадка, про неї так багато красивих віршів.

Мы в 50 вступаем в совершенство,
Стряхнув усталость напряженных лет,
И чувствуем душевное блаженство
Гармонии, цены которой нет ...

Пусть дни бегут, кому-то это надо,
Опережают мысли и дела,
Нам шёпот за спиною как награда :
" Смотри, какая Женщина пошла ! »

А от класик поетичного рядка Лариса Рубальська  дивиться на поважний вік жінки з долею  іронічного  гумору.

Лариса Рубальская

  Женщига в соку

Годы идут, годы движутся,
Челюсть вставлена, трудно дышится .
Гляну в зеркальце, одна кручина,
Шея в складках, лицо в морщинах.
Туфли куплю, в журнале копия,
Носить не могу, плоскостопие,
Вдаль не вижу, вблизи как безрукая,
Не то дальнозоркая, не то близорукая.
И слух стал немного ниже,
Пошлют подальше, иду поближе.
Нам Пушкин пел очень упорно:
Любви все возрасты покорны,
Мол, и в старости на любовь есть сила.
Но я вам скажу , не тут то было!
Хочу кокетничать глазки в пол,
А лезу в сумочку, где валидол.
К мужчине в объятья хочется броситься
Да мешают очки на переносице.
А память стала низкого качества-
Зачем легла к нему, забыла начисто.
Одно утешение со мной повсюду.
Я хуже, чем была, но лучше, чем буду!

  Так наша іменинниця отримала  букет з віршів  та пісень.     Не дивно, що  наш Клуб поповнюється  новими прихильниками. Відчути себе частинкою прекрасного – для цього варто жити!                                                                  

  Ми ніколи не забуваємо кому  повинні завдячувати  мирним небом над нашою головою та можливістю  вільно спілкуватися в колі друзів. Для воїнів АТО члени Клубу поезії зібрали теплий одяг, який буде передано нашим  захисникам.

Ми пам’ятаємо Голодомор

Ми живемо у швидкоплинному часі. Події змінюють одна одну. Та за буденними справами маємо зупинитись і віддати шану жертвам геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років. Це є нашим обов`язком перед мільйонами душ наших предків, замордованих голодною смертю , перед мільйонами людей , котрі живуть сьогодні, і перед мільйонами наших прийдешніх нащадків.

22 листопада вся Україна у скорботі згадувала тих, хто став жертвами Голодомору 1932-1933 років та політичних репресій.  Вшановуючи пам’ять  безвинно загиблих у Смолінській бібліотеці  було оформлено виставку-реквієм  « Чорне крило Голодомору».   Біля якої користувачі бібліотеки хвилиною мовчання пом’янули  жертв геноциду.